1. Законопроект № 5670 “Про державну мову” напрацьований робочою групою під керівництвом професора Володимира Василенка при Міністерстві культури. До робочої групи входили представники громадськості та експерти, що спеціалізуються на питаннях мовної політики. Співавторами законопроекту виступили понад 30 народних депутатів з різних фракцій. Широкі кола громадськості вже виступили на підтримку законопроекту.
2. Враховано світовий, у тому числі, європейський досвід мовного законодавства (Литва, Латвія, Польща, Росія, Білорусь, Франція, Австрія) та досвід усіх мовних законопроектів, що існували в Україні за всі часи незалежності.
2. Регулює тільки вживання державної (української) мови. Законопроект не стосується мов національних меншин (в лютому буде зареєстровано інший законопроект – “Про права осіб, що належать до національних меншин”, в якому, зокрема, буде й про мовні права). Виокремлення державної мови до окремого закону — це типова європейська практика, яка підкреслює важливість державної мови саме як державного інституту та елементу конституційного ладу. Протягом 25 років в українському законодавстві порядок використання усіх мов змішувався в одному законодавчому акті, і це завжди ставало підґрунтям для маніпуляцій.
3. Не стосується приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. Таким чином, для пересічного громадянина закон не введе жодних додаткових обмежень чи обтяжень (окрім обов’язку володіти державною мовою).
4. Передбачає обов’язок володіти державною мовою для обіймання державних посад, для педагогів, медичних працівників. На підтвердження володіння мовою видаватиметься безстроковий державний сертифікат за результатами іспиту. Для всіх громадян України перша спроба складання іспиту — безкоштовна.
5. Регламентує порядок застосування державної мови в державних органах та в публічних сферах суспільного життя (реклама, ЗМІ, освіта, науки, культурні заходи, інформація про товари, обслуговування, охорона здоров’я, транспорт тощо). Трактування поняття “державна мова” як “мова, обов’язкова до застосування у публічних сферах суспільного життя” (а не тільки в діяльності державних органів) відповідає Конституції України, Рішенню Конституційного Суду від 14 грудня 1999 року, рекомендаціям Венеційської комісії, рішенням Європейського Суду з прав людини, рекомендаціям Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин від 20 грудня 2010 та європейській законодавчій практиці.
6. Передбачає створення державних інститутів для забезпечення стандартів та захисту державної мови:
-
Національна комісія зі стандартів державної мови
-
Центр української мови
-
Термінологічний центр української мови
-
Уповноважений із захисту державної мови (включно зі службою мовних інспекторів)
7. Служба мовних інспекторів Уповноваженого із захисту державної мови здійснює мовні експертизи та мовне інспектування. Інспектування стосується лише порушення вимог обов’язкового застосування державної мови і не має стосунку до порушення стандартів української мови. Існування служби мовних інспекторів відповідає європейському досвіду. Цікаво, що на початку 90-х в Києві на рівні міста також існувала аналогічна служба.
8. Скасовує чинний закон “Про засади державної мовної політики” (“Ківалова-Колесніченка”) і вносить зміни до 51 законодавчого акту, зокрема,
-
вводить адміністративну відповідальність за порушення вимог закону;
-
вводить кримінальну відповідальність — але тільки за публічне приниження чи зневажання державної мови (нарівні із наругою над державними символами).
9. Закон набуває чинності через 2 місяці після опублікування і передбачає додаткові перехідні періоди — для різних сфер до 2 років. Такі терміни, з одного боку, дають можливість підприємствам та іншим суб’єктам привести свою діяльність у відповідність до вимог закону — а з іншого боку, унеможливлюють розтягнення в часі реалізації закону на десятиліття.
Портал мовної політики
2 роки не занадто багато? Чому не рік…
Я би хотів, щоб мене обслуговували українською, коли я україномовний клієнт. Що цей закон мені дасть?
В законопроекті 5670 є стаття 26:
Стаття 26. Державна мова в сфері обслуговування споживачів
1. Мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова. Підприємства, установи та організації усіх форм власності, що обслуговують споживачів, здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари (послуги), в тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, державною мовою.
2. На прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.
3. Продавець (виконавець, постачальник, власник та оператор інтернет-магазину чи каталогу та власник домену) в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов’язаний забезпечити надання усієї інформації визначеною Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі щодо предмету електронного договору державною мовою.
4. Кожному на території України гарантовано право отримувати інформацію про товари та послуги державною мовою.
5. Виробники (виконавці, продавці) в Україні будь-якої форми власності надають споживачам інформацію про товари та послуги державною мовою.
6. Маркування, інструкції щодо користування, інформація про товари та послуги, що реалізовуються на території України, виконуються державною мовою. Якщо, окрім інформації державною мовою, маркування, інструкції щодо користування та інформація про товари та послуги містять текст іншими мовами, змістовне наповнення та обсяг маркування, інструкцій щодо користування, інформації про товари та послуги державною мовою не можуть бути меншими за наповнення будь-якою іншою мовою. Розмір шрифту тексту жодною іншою мовою не може бути більшим за розмір шрифту тексту державною мовою.
Добрый вечер! Подскажите пожалуйста, моему 8 -летнему сыну, учится во втором классе, запретили на переменах в школе разговаривать на русском языке. Сразу скажу что я не сепаратист и Путина не люблю! (что бы исключить не нужные вопросы ко мне). Мы живем в городе Николаев, население большей части русскоязычное и в школе тоже. Согласен что дети должны знать государственный язык и на уроках его использовать на 100%! Но у меня вопрос: На сколько правомерно запрещать детям на переменах между собой говорить на русском или другом языке(цыганском, армянском и т.д.)??? Заранее спасибо за ваш ответ. С уважением, Александр.
Ни на сколько. Самое что ни есть нарушение прав и свобод человека.
На уроках ребёнок должен разговаривать на государственном.
А вот на перемене вы сами вольны решать на каком разговаривать.
Это всё уже из ранга истерии и “УРА-патриотизма”.