Рівно 6 років тому – 25 квітня 2019 року – ухвалено Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Упродовж шести років цей, без перебільшення, історичний законодавчий акт відіграв надважливу роль у зростанні громадянської свідомості та національної єдності українського народу, захисті права українців на рідну мову, забезпечив незворотність повернення українській мові належного місця у всіх сферах суспільного життя.

Одним із ключових інструментів реалізації цих завдань є Уповноважений із захисту державної мови – інституція, яку ненавидять російські агресори та адепти «русского міра» і до якої звертаються по захист права на мову тисячі українських громадян.

Після нетривалих спроб влади перетворити цю інституцію на декоративну і недієву у липні 2020 року на посаду Уповноваженого був призначений один зі співавторів закону про мову Тарас Кремінь. Уповноважений і його команда налагодили системну роботу з захисту і посилення мовного законодавства, профілактики та контролю за порушеннями мовних прав українців, підвищення ролі української мови в Україні та за її межами.

8 липня 2025 року спливає 5-річна каденція Уповноваженого, і, відповідно до статті 50 закону про державну мову Міністр юстиції, Міністр культури та стратегічних комунікацій і Уповноважений Верховної Ради України з прав людини за три місяці до цієї дати мали подати на розгляд уряду кандидатуру для призначення на цю посаду на наступний термін.

Як нам стало відомо, ці посадові особи кулуарно, потай від громадськості,  подали до Кабінету Міністрів кандидатури, придатність більшості з яких до виконання на належному рівні функцій Уповноваженого із захисту державної мови викликає серйозний сумнів. Ідеться про працівників академічних інституцій – фахівців у галузі фольклору та етнографії.

Ми навмисне не озвучуємо прізвища цих людей, бо не сумніваємося ні в рівні їхніх фахових знань у галузі фольклору та етнографії, ні в їхній щирій любові до української мови, пісні, звичаїв та традицій.

Але інституція Уповноваженого – це не про мовознавство, етнографію чи фольклор. Завданнями цієї інституції відповідно до статті 49 Закону про мову є:

«1) захист української мови як державної;

2) захист права громадян України на отримання державною мовою інформації та послуг у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України і усунення перешкод та обмежень у користуванні державною мовою»

Закон не випадково визначає, що кандидатом на посаду Уповноваженого може бути громадянин, який «має досвід правозахисної діяльності або досвід діяльності із захисту державної мови та здатний за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнями виконувати відповідні посадові обов’язки».

Нам відомо, що дивний підхід до підбору та висунення кандидатур зовсім не є випадковістю чи недбалістю. На жаль, це наслідок втручання офісу Президента, який у найгірших традиціях «телефонного права» прагне реалізувати сценарій призначення «ручного» Уповноваженого, який через брак необхідного досвіду та невідповідність кваліфікаційним вимогам не зможе ефективно відповідати викликам у галузі захисту державної мови, що стоять перед Україною.

Ми розцінюємо ці дії як спробу навмисного нівелювання захисту державної мови, послаблення державної мовної політики в умовах, коли захист і утвердження української мови є надважливою складовою екзистенційної війни України проти російських агресорів.

Мовна політика і мовні інституції не можуть бути розмінною монетою в політичних іграх влади.

Такий розвиток подій безумовно грає на руку Росії та її п’ятій колоні, провокуватиме активізацію проросійських сил, а також суспільне збурення через небажання влади ефективно захищати право громадян на власну мову у власній державі.

Ми закликаємо:

Президента і його офіс – не втручатися в процес призначення Уповноваженого із захисту державної мови, який є виключною компетенцією уряду;

кандидатів, які не відповідають визначеним законом кваліфікаційним вимогам – не бути інструментами реалізації сценарію послаблення важливої інституції і зняти свої кандидатури;

очільників міністерств і відомств, які висунули згадані кандидатури – відкликати свої подання і внести натомість кандидатів, що мають значний досвід діяльності з захисту державної мови і будуть здатні, як сказано в законі, «здійснювати свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб» та ефективно виконувати покладені на них обов’язки.

Ми вважаємо очевидним, що серед таких кандидатів має бути Тарас Кремінь, який під час першої каденції засвідчив високий професіоналізм, незалежність і ефективну роботу із захисту державної мови та відповідно до закону «може бути призначений на посаду Уповноваженого повторно».

Закликаємо Кабінет Міністрів України розглядати лише ті кандидатури, які однозначно відповідають визначеним законом вимогам і призначити людину, яка забезпечить сталість та ефективність роботи інституту Уповноваженого із захисту державної мови в умовах війни.

25 квітня 2025 року

Рух “Простір свободи”

Ініціатива захисту прав україномовних “І так поймут!”

Ініціатива “Дріжджі”

Портал мовної політики

Мережа захисту національних інтересів України АНТС

ГО “Незалежні”

Громадянський рух “Відсіч”

ВГО “Не будь байдужим!” 

Всеукраїнський рух “Єдині”

Ініціатива “Навчай українською”

Українська гуманітарна платформа

ГО “Родинне коло загиблих героїв”

Всеукраїнське об’єднання “Вільні козаки”

ГО “Кримський центр ділового та культурного співробітництва “Український дім”

Українська народна рада Донеччини і Луганщини 

Спілка української молоді в Україні 

Ініціатива “Бойкот російського кіно” 

Ініціатива “Бойкот російської попси”

Громадська ініціатива “Голка”

Громадський сектор Євромайдану

ГО “Експертний корпус”