Громадське звернення
20 жовтня цього року у Верховній Раді зареєстровано проєкт закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки кінематографії в Україні” (№6194). Ініціаторами проєкту є 32 народних депутати, переважно члени фракції “Слуга народу”. 1 грудня законопроєкт підтримав профільний комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики.
Проєкт покликаний розв’язати актуальні проблеми кінематографічної галузі й загалом не стосується мови. Однак деякі його норми грубо втручаються в чинне мовне законодавство та обмежують застосування української мови в кінематографі.
Так, у законопроєкті №6194 передбачено зміни до статті 3 закону “Про кінематографію” щодо визначення національних фільмів. У разі ухвалення цих змін, неігрові національні фільми будуть цілком звільнені від вимоги мати основну (базову) версію мовної частини звукового ряду українською мовою, а в ігрових національних фільмах допускатиметься більш як 10% іншомовних реплік (а не менше 10%, як тепер). Це дозволить знімати “національні” фільми на 100% російською і надавати таким фільмам потужну державну підтримку.
Для довідки, державна підтримка національних фільмів здійснюється на кошти Держбюджету, Українського культурного фонду, місцевих бюджетів тощо (тобто на кошти платників податків) і передбачає:
– повне або часткове фінансування виробництва національних фільмів;
– забезпечення і стимулювання їх поширення в кінотеатрах, на телебаченні, в інтернеті;
– популяризацію шляхом проведення творчих зустрічей, презентацій, прем’єрних показів, рекламування – як в Україні, так і за кордоном;
– створення сприятливого режиму оподаткування;
– фінансування виготовлення архівних копій та їх зберігання у Державному фонді фільмів України;
– закупівлю обладнання і транспорту для показу національних фільмів у малих містах та селах;
– на державну підтримку можуть претендувати суб’єкти кінематографії незалежно від форми власності, які забезпечують створення, розповсюдження, демонстрування, рекламування та популяризацію національних фільмів;
– національні фільми можуть безоплатно рекламуватися на телебаченні;
– кінотеатри й телеканали можуть заповнювати ними національний екранний час (зараз для телеканалів він становить щонайменше 15%, а після 1 січня 2022 року становитиме щонайменше 30% загального щомісячного часу демонстрації фільмів).
Спроба змінити законодавче визначення національних фільмів свідчить про чиєсь бажання надати усю цю підтримку іншомовним фільмам.
Крім того, у законопроєкті №6194 передбачено можливість надання фільмам національного статусу “заднім числом”, що відкриває неабиякі лазівки для присвоєння цього статусу вже знятим фільмам, які раніше не відповідали національному статусу за мовним критерієм.
Нині закон “Про кінематографію” містить чітку норму, згідно з якою мова в галузі кінематографії регулюється виключно законом “Про забезпечення функціонування української мови як державної” (стаття 6). Але у законопроєкті №6194 передбачаються зміни до цієї статті – мова в галузі кінематографії регулюватиметься не тільки законом про мову, а й “іншими законами в частині регулювання демонстрування та розповсюдження фільмів”. Це створює можливість для виникнення законодавчих колізій, ігнорування та порушення закону про мову.
Також чинний закон “Про кінематографію” містить ще одну важливу мовну норму: “Розповсюдження державної та інших мов при розповсюдженні та демонструванні фільмів визначаються Законом України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” (стаття 14). Але законопроєкт №6194 цю норму скасовує. Це дозволить телеканалам ще зухваліше порушувати закон про мову, а відповідальним владним органам – нарікати на брак повноважень.
Крім того, у проєкті №6194 передбачені зміни до закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Чинна стаття 23 закону про мову дозволяє показ у кінотеатрах документальних фільмів мовою оригіналу (з українськими субтитрами) в разі відповідності таких фільмів культурним критеріям культурного тесту, встановленими законом “Про державну підтримку кінематографії в Україні”. Законопроєкт №6194 вносить у зазначену статтю зміни, які дозволять необмежено демонструвати документальні фільми російською без перевірки на відповідність культурним критеріям.
Також у проєкті №6194 передбачено дивні зміни в законі “Про Національну поліцію” – про дозвіл знімати фільми з символікою поліції іноземною мовою. Поза сумнівом, чинна вимога закону “Про Національну поліцію” щодо обмеження використання поліційної символіки не має поширюватися на знімання фільмів. Але навіщо в законі про національну поліцію України потрібна лазівка для використання символіки поліції України іноземною мовою в кіно? Чи не для виробництва фільмів для російського ринку – про мужніх співробітників “Полиции” абстрактної російськомовної країни?
Ми, представники українського громадянського суспільства та кіноспільноти, занепокоєні спробами пролобіювати у важливому для кіногалузі законопроєкті антиукраїнські норми.
Дивно, що це потрібно пояснювати, але українська мова не заважає і не може заважати українським кінематографістам працювати й творити. Чинні законодавчі норми щодо мови фільмів нарешті створили передумови для розвитку справді українського кінематографу. Скасування або послаблення цих норм, як це передбачається у законопроєкті №6194, створює загрозу перерозподілу державної підтримки на користь виробників контенту для російського ринку – тобто надання національних статусів, державних преференцій і фінансування російськомовним фільмам про Росію, з російськими зірками у головних ролях. Також це вмикає зелене світло для показу таких фільмів в Україні, українськими телеканалами. Не важко зрозуміти, що така зміна законодавчого поля автоматично тягне за собою, з одного боку, забезпечення надрентабельності орієнтованого на Росію контенту, що збуватиметься і в Росії, і в Україні, ще й отримуватиме держфінансування коштом українських платників податків, а з другого боку – зменшення фінансування і конкурентоздатності українського кінематографу, позбавлення підтримки українських кінематографістів, які створюють україномовне кіно з українськими сенсами та акторами.
Окремого роз’яснення потребує ситуація щодо показу документальних фільмів мовою оригіналу. Як уже зазначалося, закон про мову цілком дозволяє такий показ у разі відповідності фільму культурним критеріям культурного тесту закону “Про державну підтримку кінематографії в Україні”. Однак Держкіно України відмовляється надавати відповідним фільмам прокатні посвідчення, нарікаючи на неможливість проведення культурного тесту для вітчизняних фільмів через нібито недосконалість закону про мову. Так нещодавно було зірвано прокат української документальної стрічки “Зошит війни”, створеної з відеоматеріалів українських бійців. Це виглядає як штучне створення проблеми із виконанням закону про мову, щоб його змінити.
Насправді закон про мову не зобов’язує проводити весь культурний тест за визначеною в законі про підтримку кінематографії процедурою, а лише вимагає, щоб фільм відповідав культурним критеріям цього тесту. Держкіно давно мало б розробити й затвердити власний порядок перевірки вітчизняних документальних фільмів на відповідність зазначеним критеріям. Адже забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із законом про мову – це пряма вимога закону, на виконання якої Держкіно мало два роки. Але замість виконання закону ми бачимо спробу його послабити.
Буде прикро, якщо через ложку дьогтю, яку додала чиясь “дбайлива” рука, провалиться потрібний для української кіногалузі законопроєкт. Але ще більшої шкоди Україні та українському кінематографу завдасть ухвалення законопроєкту зі шкідливими антиукраїнськими нормами.
Ми закликаємо:
- Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики – повторно розглянути законопроєкт №6194 та усунути з нього всі вищезгадані норми, які обмежують застосування української мови.
- Усіх депутатів Верховної Ради України – ні в якій формі не підтримувати законопроєкт №6194, допоки з нього не будуть вилучені всі норми, що обмежують застосування української мови.
- Держкіно України – привести свої нормативно-правові акти у відповідність із законом про мову (за законом це мало бути зроблено ще до 16 січня 2020 року!); зокрема, розробити порядок перевірки вітчизняних фільмів на відповідність культурним критеріям культурного тесту, встановленим законом “Про державну підтримку кінематографії в Україні”.
- Владу в цілому – припинити спроби послабити чи саботувати закон про мову, а натомість неухильно його виконувати.
Сергій Тримбач, кінокритик, кіносценарист, заслужений діяч мистецтв України
Володимир Тихий, кінорежисер, засновник кінематографічного об’єднання “Вавилон’13”, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка
Ірма Вітовська, акторка театру та кіно, заслужена артистка України
Володимир Войтенко, кінознавець, кінокритик, керівник проєктів “KINO-KOЛО” та “Сценарна Майстерня”, автор ютуб-каналу “КІНОДІМ Войтенка”, голова Правління Спілки кінокритиків України
Юрій Макаров, документаліст, письменник, Голова Комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка
Олег Сенцов, кінорежисер, сценарист, письменник, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка
Жанна Максименко-Довгич, режисерка, голова Української гільдії режисерів
Юрій Шевчук, мовознавець, викладач Колумбійського та Єльського університетів, засновник і директор Українського кіноклубу при Колумбійському університеті
Сергій Лисенко, кінорежисер
Ігор Грабович, кінокритик
Віталій Портников, журналіст, публіцист
Ахтем Сеітаблаєв, актор, режисер, лауреат премії ім. В. Стуса
Ганна Гопко, мережа захисту національних інтересів “АНТС”
Дмитро Ломачук, кінорежисер, голова правління Об’єднання кінематографістів «КІНОЛОГОС», член НСЖУ, доктор культурології, заслужений працівник культури України, лауреат премії ім. І. Огієнка та міжнародної кінопремії «Логос-Sinema»
Анжеліка Рудницька, співачка, мисткиня, громадська діячка, президент мистецької агенції “Територія А”
Тарас Шамайда, співкоординатор руху “Простір свободи”
Катерина Чепура, Громадянський рух “Відсіч”
Андрій Котляр, кінооператор, продюсер, учасник кінематографічного об’єднання “Вавилон’13”
Сергій Оснач, член Експертної групи з питань мовної політики при Кабінеті міністрів України
Дмитро Гузій, медіаюрист
Роман Матис, Ініціатива захисту прав україномовних “И так поймут!”
Віктор Литовченко, член Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіно України, найкращий блогер України в категорії “Народний вибір” 2016 та 2018 років
Максим Кобєлєв, Портал мовної політики
Андрій Щекун, ГО “Кримський центр ділового та культурного співробітництва “Український дім”, головний редактор газети “Кримська світлиця”
Святослав Літинський, ГО “Незалежні”
Марія Гурська, членкиня Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіно України
Анастасія Розлуцька, ГО “Український світ”
Тарас Марусик, журналіст, публіцист, експерт з питань мовної політики, лауреат премії ім. І. Огієнка
Наталка Федечко, Ініціатива “Навчай українською”
Євген Репетько, член Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіно України (2018-2020)
Ірина Подоляк, політикиня, громадська діячка, співзасновниця Коаліції дієвців культури
Олександра Матвійчук, голова Центру громадянських свобод
Юлія Кириченко, Центр політико-правових реформ, співголова Ради Реанімаційного пакету реформ
Тетяна Терен, виконавча директорка Українського осередку Міжнародного ПЕН-клубу
Юлія Мироненко, режисерка, сценаристка, письменниця
Станіслав Федорчук, голова правління ГО “Українська народна рада Донеччини та Луганщини”
Валерій Шалига, кінорежисер, актор, заслужений артист України, член Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіно України
Звернення розміщено тут
