Найбільше шансів перемогти і остаточно витіснити конкуруючу мову має та, якою найчастіше послуговуються мас-медіа. З огляду на те, що вони в Україні більш як на 75 % російськомовні, саме українська мова зараз під загрозою, – вважає соціолінгвіст Лариса Масенко.
Ідея рівних прав для двох мов як ніколи набула сильних позицій і це зараз прийнято вважати позитивом, але будь-який соціолінгвіст вам скаже, що отака тотальна двомовність не є гармонізуючим і об’єднуючим фактором для суспільства, а навпаки загрожує або повним зникненням однієї з мов або остаточним розколом країни.
18 червня в Кіровоград з подвійною місією завітала Лариса Терентіївна Масенко, видатний соціолінгвіст, український мовознавець, доктор філологічних наук, професор, академік АН ВШ України. Приводом для її візиту в наше місто стало відкриття в обласному художньому музеї виставки творів її покійного чоловіка, видатного художника А.В. Німенка. Захід був приурочений 90-річчю з дня народження митця.
Лариса Терентіївна взяла участь у відкритті виставки, а також на прохання музейників погодилась дати кіровоградцям відкриту публічну лекцію на тему: «ВІД МОВНОГО МАЙДАНУ ДО РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ» .
Пані Лариса розпочала свій виступ з пояснення теми лекції. На її переконання, саме з протестів спровокованих прийняттям скандального мовного закону Ківалова-Колісніченка і бере свій початок Майдан 2013-2014 рр. Саме активісти мовного Майдану стали ядром Революції Гідності. Однак після перемоги української революції ми не спостерігаємо повороту до розвитку всього українського, на що сподівались романтики-революціонери. Натомість зараз ми фіксуємо активізацію ряду досить тривожних чинників, що підривають позиції української мови і в подальшому можуть спричинити її повне зникнення.
Сьогодні багато від кого можна почути, що питання мови тепер не на часі, в країні війна. Цитуючи Оксану Забужко, Лариса Терентіївна запевняє, що війна саме й стала наслідком відсутності продуманої і послідовної державної мовної політики протягом всіх років незалежності.
Нині фізично окуповані Росією території Криму і Донбасу, вже давно були здані під мовну і культурну окупацію. Там відверто і відкрито поширювались антиукраїнські ідеї, послідовно відбувалось витіснення української мови з усіх сфер життя.
Спростовуючи, масово нав’язуваний міф про природність і навіть гармонійність стану двомовності, що реально зараз склався в Україні, Лариса Терентіївна зробила короткий екскурс в історію взаємин української мови і офіційної влади в ХХ столітті, коли знищувались цілі покоління творців української культури спочатку в 20-х, потім в 30-х роках і далі в 60-х -70-х. Це відбувалось паралельно з русифікацією, штучним наближенням української мови до російської, формуванням образу відсталої сільської української культури, не придатної для творення чогось високого.
Подібна культурно-мовна колонізація проводилась і в інших колишніх радянських країнах. Але вже в роки Незалежності кожна держава по-своєму сформувала підхід до мовної політики. І якщо Латвія сказала чітке «НІ» російській, почала активне відновлення національної мови, Білорусь сказала російській «ТАК» і повністю русифікувалась, то Україна досі говорить «Не знаю», що й дає простір для масових маніпуляцій на мовну тему.
Протягом останнього року подібні маніпуляції вразили всю країну. Почали лунати гасла «Єдина країна – Единая старана», поширюватись думки про те, що не важливо якою мовою любити Україну і з нібито благими патріотичними мотивами стартувала нова хвиля русифікації.
Ідея рівних прав для двох мов як ніколи набула сильних позицій і це зараз прийнято вважати позитивом, але будь-який соціолінгвіст вам скаже, що отака тотальна двомовність не є гармонізуючим і об’єднуючим фактором для суспільства, а навпаки загрожує або повним зникненням однієї з мов або остаточним розколом країни – запевняє пані Л.Масенко. – Зараз ми спостерігаємо в Україні стан нестійкої мовної рівноваги, але рано чи пізно шальки терезів схиляться в якийсь бік, така ситуація не триватиме довго.
Найбільше шансів перемогти і остаточно витіснити конкуруючу мову має та, якою найчастіше послуговуються мас-медіа. З огляду на те, що вони в Україні більш як на 75 % російськомовні саме українська мова зараз під загрозою. А тому, на думку Лариси Терентіївни, займатись питанням мови і державної мовної політики є життєво важливим саме зараз.
Попри всі загрозливі процеси і прогнози науковець висловила впевненість в тому, що знищити українську культуру, якщо досі нікому не вдалось, той тепер не вдасться. Вона потужна і для нових поколінь, що виросли і сформувались в незалежній державі має дуже важливе значення.
Насамкінець свого виступу, видатний мовознавець сказала кілька слів і на тему надзвичайно актуальну для нашого міста. А саме про процес декомунізації і пов’язані з ним майбутні перейменування в українських містах. Лариса Терентіївна вивчила, перед приїздом в Кіровоград проблему з перейменуванням нашого міста. Чудово знайома з дискусією довкола повернення чи не повернення до так званої історичної назви Єлисаветград і так само слідкувала за висновками наукової топонімічної конференції, що нещодавно проходила в нашому місті. Вона підтримала колег науковців в тому, що повернення до назви Єлисаветград на даному етапі не є прийнятним і погодилась з тим, що з усіх варіантів, що зараз обговорюються саме назва Інгульськ є найбільш оптимальною.
Олена Горобець, фото автора
Джерело: Гречка
