Згідно з остаточними даними перепису 2002 року Словенія мала 1,964,036 жителів. Частка словенців складала 83,06% (1,631,363 жителів). Для Словенії є характерним поліетнічне суспільне середовище з домінантним словенським народом. В різних документах, які були створені в процесі набуття незалежності, можна помітити, що фундаментальними завданнями новоствореної держави були збереження, просування та розвиток словенської нації в усіх її проявах (йдеться про словенців, які мешкають в Словенії, словенські меншини в сусідніх країнах: Австрії, Італії, Угорщині та Хорватії, та словенців, які тимчасово ябо постійно проживають за кордоном). Про решту (яку багато фахівців розглядає як сукупність постійних жителів Республіки Словенії, тобто як політичну, не етнічну, конструкцію) в цих документах можна знайти тільки обмежені згадки. Більшість з них стосується двох офіційно визнаних меншин: італійської та угорської.
Для словенської нації характерний етнічний принцип формування, але сучасний конституційний лад окреслює Словенію як “національну державу” відкритого типу з вираженим принципом громадянства.
Стаття 3 Конституції окреслює державність Словенії відповідно до двох принципів, національного та громадянського: “Словенія є державою всіх своїх громадян, заснованою на постійному і невід’ємному праві словенського народу на самовизначення». Ці принципи можуть бути взаємно суперечливими.
Як зазначає Міран Комац, територія, в рамах якої сформувалася незалежна Словенія, ніколи не була етнічно однорідною. Число етнічних меншин, їх розмір та реальна економічна і політична вага змінювалися в різні історичні періоди відповідно до змін політичних кордонів і суверенітету над цією територією. Остання зміна кордонів на початку 90-х років спричинила до того, що в Словенії залишилося багато представників інших етнічних груп, які можна розділити на історичні національні меншини та “нові” національні громади. “Нові” національні громади переважно складаються з представників народів країн колишньої Югославії, які іммігрували до Словенії протягом усього періоду її існування, але особливо інтенсивно з середини шістдесятих років, в основному з економічних причин.
Модель захисту національних меншин
Словенія не має чітких засад щодо визначення статуса меншини в стосунку до певної національної групи. Поняття “автохтонності” таким чином можна окреслити як “довгострокове і постійне поселення осіб, що належать до певної етнічної групи, в межах даної території”, тобто головний натяк робиться на “історичність”, але цікаво, наприклад, що ця концепція не застосовується до сербів в регіоні Bela krajina на півдні Словенії, які перебувають на цій теріторії від 16 ст.
Модель захисту національних меншин, яка застосовується до італійської (0,11% населення, 2258 осіб) та угорської (0,39% населення, 6243 особи) меншини (бо тільки вони в Словенії мають цей статус), базується на трьох головних засадах:
а) засада етнічно змішаної території, яка складається з окремих населених пунктів в окремому муніципалітеті, в якому більш-менш щільно проживають представники певної автохтонної групи.
б) засада “колективних прав”, йдеться про набір «спеціальних» прав меншин, які належать до етнічних меншин як об’єктивно існуючих об’єктів, люди самі вирішують, чи будуть вони користатися цими правами;
Цигани
Цигани мають статус єтнічної меншини, це окремий цікавий статус в словенському контексті (наприклад, з точки зору застосування селективного набору положень). Частка циган, які задекларували своє походження, складає 0,17% (3246 осіб).
“Інші”
Особливо цікавим є питання щодо представників країн колишньої Югославії (серби, хорвати, албанці, македонці, черногорці, бошняки). Вважається, що йдеться про приблизно 165,000 осіб (досить нечітка цифра, тому що в рамах перепису для визначення етнічного походження застосовувався критерій мови).
Словенія ще не врегулювала цієї ситуації. Конкретних положень щодо цих груп в Конституції немає, але можна згадати статтю 61 (вираження національної приналежності) та статтю 62 (право на використання своєї мови і писемності). Їхні права відповідають рівню гарантованих індивідуальних прав. У Словенії ці права гарантуються всім членам різних національних, етнічних, мовних та релігійних громад як окремим особам, і повинні здійснюватися відповідно до принципів рівності і недискримінації.
Автор: Марія Сотнікова-Штравс
Джерело: hrepeneca.com
