Архів теґу: особисті історії

Особисті історії

Опубліковано:

Olena Zaharchenko

Колись давно була я з сестрою в Криму. Сиділи ми на фонтані і грілись на сонці в міському парку, був гарний травень.
По парку брели троє скучающих міліціонерів, і причепились до нас, щоб ми злізли з фонтану, бо не було більш до кого причепитись парку.
Ну ми злізли а їм далі нудно, давайте – кажуть – ми в вас докумєнти перевіримо. Є у вас путьовка в санаторій чи курсовка чи шо у вас там?
Стали ми шукати документи, а один з них між іншим і питає:
“А ви давно уже тут?”
“Тиждень” – каже сестра
“А тиждень ето сколько?” – питає другий.
“Ой та ну – каже сестра – ми ж вас не просимо балакати з нами державною мовою, балакайте як хочете, але ж ви маєте її розуміти, ну ви ж міліця, правда?”
Ох вони і озвіріли.
“Падруга да я щас тєба с гразью смешаю с твоєй мовой! Кровю умоешся!! В камєрє сєводня атдахньотє, еслі дапалзьотє!”
І інша чудова і вишукана лексика.
Там нас і пов’язали і забрали в каталажку, ні за цапову душу, і відпустили тільки коли я показала їм бумажку, що я член Спілки письменників, печатка на фотографії їх якось трохи злякала.
Досі не розумію таких людей – ну хоч то говори якою хоч, в нас вільна країна і чого ж їх так штирить від української мови, так корчить і так перекручує?

джерело

 

Serhii Bryhar

Під час спроб влаштуватися на будь-яку роботу, що передбачала «спілкування з людьми», в Одесі у мене завжди виходило приблизно так:
– Старайся нє видєляться своімі взглядамі, чтоб нікого не пугать, і говорі только по-русскі.
– А якщо виділятимуся і говоритиму українською?
– Тогда ти нам нє подходіш.
І я їм не підходив).
Довелося знайти/придумати інші варіанти.
Тепер, коли черговий «ущємльонний» починає заганяти щось на зразок: «етот закон ужасєн, я нє умєю говоріть по-украінскі, і із-за етого мєня нє возьмут на работу», я завжди відповідаю: «обов’язково візьмуть, тільки за порєбріком, куди тобі й дорога».
Хотілося б мені побачити, як ті, хто не вміють послуговуватися українською, мають такі ж проблеми з працевлаштуванням, які свого часу мав я. Тільки вони б отримали їх через небажання вивчати державну мову країни, в якій живуть, а я мав через бажання послуговуватися державною мовою моєї країни під час виконання службових обов’язків (!) Як то кажуь, відчуйте різницю!
Більше я на цю тему не дискутую! Всі, хто виступає проти Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» – пасивні чи активні вороги України!

джерело

 

Dmytro Kobelski

Дима, ты реально чувствуешь притеснения украинского языка?

так. правда, останні кілька місяців- ні, бо я працюю в дуже специфічних умовах

А когда и где чувствовал?

та скрізь. Диви, приміром група студентська про ОНУ (ще у вк правда і в 2013) -я там пишу українською, а мені пишуть “Если ты пишешь на украинском- то НАХУЙ с Одессы!” – отаке от. Розмовляю мовою.якою мені співали колискові, а мені “та ты селюк, с какого ты колхоза?!”, у Вінниці- приходиш на співбесіду, і кажуть “А Вы можете писать на русском и общаться? Выж не дикарь?”, або, заходиш в будь-яку точку зі сфер обслуговування, а там до тебе російською, російською меню, прейскурант (дивлячись де), і коли ти до них – мовою. якою з дитинства співав пісні, то вони дивляться на тебе, як “білі пани на кріпака”, бо твоя українська- для них це соціально-культурний маркер твого дрібного становища в суспільстві, що ти маргінал. тощо.
А, скільки, я чув, що я с “западной”. “гуцул” (інколи у Вінниці), а в Одесі ж скільки здивування у формі матюка.
Тобі важко буде мене зрозуміти, ти не так багато ходиш “межи люди” і твоє коло оточення – культурне та толерантне.
а. скільки разів, я чув після пар. чи уроків в Одесі, від дітей : “А почему Вы разговариваете на украинском и после звонка?” і крутили пальцем коло скроні.
Leonid Kovalskiy чи – не чіплялись до тебе за мову в громадському транспорті, пам’ятаєш?
Іванюк Ігор чи не чіплялись до тебе за мову. на вулиці коли брали прикурити, пам’ятаєш?
Аня Лізавенко чи не лаяли тебе лихим матюком за мову в транспорті, пам’ятаєш?

джерело

Особисті історії

Опубліковано:

Ярослав Войтович

Для тих, хто досі не зрозумів про що йде мова: Справа не в одній касирці, що їй не пояснили її обов’язки, а мова про СИСТЕМНЕ порушення прав громадян, дискримінацію за мовною ознакою, що є порушенням Закону, бо в кожному другому магазині сидить “бєдная дєвачька” або “бєдная тьотя” що наслухалась ворожої пропаганди і тепер систематично принижує українців дискримінуючи їх за мовною ознакою, а ще й рускіймір насаджує.
Але з тим можна ефективно боротись: запис в книгу скарг, дзвінок на гарячу лінію, скарга в захист прав споживачів.

#Ірпінь. Супермаркет #Фора. Касирка ВІДМОВИЛАСЬ обслуговувати мене Державною Українською Мовою, і то вже було не вперше. А потім її хлопець пішов мене “вичіслять”. І ось що з того було.

UPD: Вже мачо приходило битися, побачило що я не збираюся битися і в губу губу мені вцілило. Ще й дружині погрожувало, отаке воно донецьке мачо. Поліція вже приїздила, протокол складено.

UPD2: Вже мені телефонувала Фора і сказала що ВСІ касирки перед виходом на роботу проходять інструктаж і навчання щодо обслуговування клієнтів державною мовою, тож малолітня вата БРЕШЕ – і мову вони знають, і обов’язки їм пояснювали, тож порушення Закону і дискримінація україномовних клієнтів є їх СВІДОМИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ВИБІР.

Згідно Законів України, обслуговування державною мовою має надаватися за першою вимогою покупця, і відмова в тому карається згідно Закону. https://goo.gl/B6bvzk

Ситуація повторювалася вже неодноразово – спершу змовчав, вдруге зробив дуже чемне зауваження “От як така файна дівчина і може так вчиняти”, а втретє на чемне питання “Чи можете Ви мене обслуговувати державною мовою?” отримав відповідь “Как хачю так і абслуживаю.”, і, що ж, повторювати тричі – це значить користі від того вже не буде, тож я голосно покликав адміністратора і зажадав книгу скарг, і аж тоді увімкнув фільмування, щоб уникнути перебрехування історії.

І якщо з донецькими малолітками і ватою в них в голові все ясно, то не ясно чому керівництво закладу не пояснює співробітникам їх обов’язки згідно Закону, і чому не контролює виконання. Оце є питання.

Цікаво також інше, системне приниження і дискримінація україномовних громадян за мовною ознакою в закладах торгівлі – чи не є це явище організованим, оце є питання ще цікавіше.

https://www.facebook.com/yaroslav.voytovych.ua/videos/pcb.2151430525183861/2151426335184280/

https://www.facebook.com/yaroslav.voytovych.ua/videos/pcb.2151430525183861/2151426925184221/

45420166_2151426278517619_2435543062978494464_o

джерело

Юрій Руф

Львів. Сихів. Кіоск. Мав необережність, повертаючись з роботи, придбати лаваш. У віконечку молода дівчина приймає замовлення. Простягаю їй 50 гривень.
Воно: а у вас єсть чєтирє грівні?
Я: I dont understаnd russian.
Воно: (скривившись) что?
Я: I dont understand russian!!!
Воно: (перекривлюється і дає решту).
Я: Вибачте, а з чого Ви взяли, що до мене потрібно звертатись російською?
Воно: (набичившись) А что такоє?
Я: Вам пояснити?
Воно: А что вам нєпанятна? Какая раздніца.
Я: Є різниця. Ви працюєте в сфері обслуговування і зобов’язані спілкуватись українською.
Її напарник: залиште дівчину. Вона українка, приїхала… Вона не зобов’язана…
Я: згідно законодавства..
Її напарник: нічого вона Вам не зобов’язана згідно законодавства…
Я: Я повернусь і тобі на лоб приклею листок щоб їй зручніше було прочитати свої обов’язки.
Тітонька напарниця: лишіть дівчину!!! Яка Вам різниця.
Воно: я прієхала із запарожскай області там нікто нє разгаваріваєт на украінскам….

Львів такий Львів….

джерело

Марина Хаперська

#Нотатки_з_лікарні#Гаварі_па_рускі
Син повернувся з Харківської дитячої обласної лікарні. Звичайно ж, перше питання, яке поставили хлопці-однолітки з палати, щойно їхні матусі вийшли геть: “А чіво ета ти па-украінскі разгаваріваєш? Гаварі па-рускі”.
Юні тожеукрАінци переконані, що треба розмовляти російською, бо майже весь Харків розмовляє російською і язик болєє інтєрєсний. На запитання мого сина: “Яка у нас за Конституцією державна мова?”, хлопці впевнено відповідають, що російська.
Син, звісно, на російську не перейшов, розвів з ними дискусію, наводив аргументи. Вони здійняли галас на все відділення, що медсестра прийшла і наказала припинити мітинг. Але мова не про те.
Принагідно хочеться передати привіт тим, хто стверджує, що хай кожен говорить так, як хоче, ніхто нікому не заважає і не вказує. Уявіть, підлітки після операцій, лежать під крапельницями і, даруйте, ходять під себе, але українська їх дратує, вони знаходять в собі сили висунути вимогу: “Гаварі па-рускі”.
З подальшої розмови випливло, що діти навчаться у школах з російською мовою викладання.
Кого виховують ці школи? Громадян якої країни? Чи хтось реально вірить, що, маючи таких сусідів, Україна як держава існуватиме, якщо зникнуть всі ознаки українськості?

джерело

Юра Гавалко

Дорогі друзі, ніколи не міг би подумати що у Великих Мостах (Львівська обл),трапиться така неприємна ситуація. Розказує що саме трапилось, зайшов у продуктовий магазин який знаходиться біля відділення Ново Пошти по вулиці Сагайдачного, сусідні двері (Продуктовий магазин від фабрика Рата) потрібно було купити хліб:
-Я говорю – Доброго дня,чи є у вас хліб?
-У відповідь чую – “Да єсть”
-Я аж мову втратив….
-Я знову запитую яка ціна та скільки з мене?
-Мені знову у відповідь – “четирнацет гривен”
Я не витримав говорю – Можете мене обслуговувати Українською мовою, так як я вас не розумію.
-У відповідь чую – “Нет нельзя, я не разгавариваю на Украинском, я з детса говорю на русском”
Перед початком зйомки, я пояснив людині що ви порушуєте закон Відповідно до статті 15 закону України «Про захист прав споживачів», інформація споживачеві повинна надаватися, згідно із законодавством про мови. Стаття 10 Конституції України вказує, що державною мовою в Україні є українська мова.Після цих слів, я витягнув телефон та почав знімати, в цей момент особа яка на відео, сказала що я не маю права знімати, коли я їй пояснив що маю на це повне право( Стаття 50 та 34 Конституції України) та сказав нехай скаже яка стаття закону забороняє мені це робити в магазині….Далі можете переглянути відео.
Чесно ніколи не думав що зустріну таких людей у своєму невеликому містечку, які відкрито не люблять Україну та Українську мову.

джерело

Особисті історії

Опубліковано:

Марія Берлінська

Їду щойно в тролейбусі додому, говорю українською.
П’яна, багряна пика зненацька нависає прямо над вухом:
– А ти бєндєровка с какого Мухосранска сюда пріпьорлась? Єдь атсюда в свой бєндєровскій Мухосранск абратно!

– Шановний спілкуйтесь ввічливо, – намагаюсь спокійно владнати ситуацію.

Але пяний ватний клоун не вспокоюється.
Матом- перегаром на весь тролейбус розказує що треба робити з понаєхавшимі бєндєровцами.
Набираю 102 – пробує вибити з рук телефон. Штовхає.
Переходжу на російський мат.
Виходжу на зупинці – виходить слідом.
Пробує в’їхати по обличчю – ухиляюсь. Встигаю іронічно подумати – “не встигну сьогодні дописати статтю”.
Готуюсь давати здачу. І тут підходить хлопчина в камуфляжі, вже вдвох пропонуємо йому йти лісом.
Підібгавши хвіст, матюкаючись тікає в темряві дворів.
Стоїмо з побратимом, куримо, говоримо про війну і мир.

Тепло прощаємось.

джерело

Анатолій Шара

Как ви уже заєбалі са сваім українскім язиком 🙂

Ці слова належать вуличній продавчині фруктів та овочів біля ст.м. Золоті Ворота. Історія цього вислову така: до фрау підійшов респектабельно-одягнутий чоловік.Він з добре відчутним акцентом українською мовою попросив зважити йому винограду різних сортів. Продавчині це явно не сподобалося вона роздратовано сказала “што ана йєво нє панімаєт” і “вапщє стоіт лі ламать свой язик єслі можна просто па-рускі”.

Чоловік сказав що це неприйнятно для нього бо хоч він і іноземець але вчить українську мову з поваги до країни, яка дає йому змогу заробляти гроші. І він порадив про це добре подумати продавчині. Вона не довго не роздумуючи сказала йому “Как ви всє заєбалі са сваім українскім язиком”.

Після цього цей чоловік кинув їй виноград на імпровізований прилавок. Продавчиню це загнало в ступор – вона не знала що їй робити.

Це вже вдруге я бачу як іноземці соромлять українців за те, що вони не володіють рідною мовою.

P.S. Чоловік виявився дипломатом, працює в одному з посольств західних держав.

джерело

Олена Максименко

Упоравшись із робочими зустрічами та інтерв’ю, надвечір перетнулася з давнім другом, місцевим мешканцем. «А ти що, оце весь день по місту говорила українською?!» — вражено запитав він. «Ну звісно. А що?» — «Ну ти да­єш!.. І що, жодного разу тобі не нахамили, не наїхали?» — «Та ні, чого б це раптом!» — щиро дивуюся такій постановці питання. «Ти не розумієш. Це місто гопників, ти могла мати неприємності!»

А трохи раніше в межах іншої робочої поїздки мандрувала Луганщиною. Через проблемне транспортне сполучення (точніше, тотальну відсутність такого) мусила вдатися до старого-доброго студентського методу пересування — автостопом. А пунктів призначення було чимало. Ось тут, неподалік від лінії розмежування, справді виникали зрадницькі думки про перехід на «общєпонятний», адже населення прифронтового Донбасу дуже й дуже неоднорідне. До того ж навколо темно й суцільна степова пустка. Але таки не переходила. Із принципу. «А чи справді цей мовчазний похмурий чоловік везе мене туди, куди пообіцяв? — при цьому крутилося в голові. — А чому попереду вказівник на Луганськ? Місто ж мало лишитися позаду! Чи не завезе він мене манівцями на сепарський блокпост як подарунок оркам?»

Внутрішня параноя в певний момент дійшла до того, що я планувала собі, як у разі чого на ходу покидатиму автівку. Проте, на моє щастя, всі попутники виявились адекватними, ані на мовному, ані на ідеологічному ґрунті конфліктів не виникло. За міліметр до халепи я опинилася трохи згодом, у самому центрі Слов’янська, коли застрибнула в маршрутку і поцікавилась, чи йде та до вокзалу. «Шо, б**, украінка нах..?!» — миттю підхопилося якесь глибоко нетверезе тіло двометрового формату чоловічої статі. Тіло нависло наді мною, щедро сиплячи матюками, пропозиціями вийти «пагаваріть» (мовляв, ти достатньо високого зросту, аби прийняти бій, дарма що дівчина), якимись дикими завиваннями про танки… Його монолог розпалювався не на жарт. Я мовчки намацала в кишені ключ і затисла в кулаку, сконцентрувавшись, аби не пропустити першого удару. На лихо, у маршрутці їхали самі бабці й дівчата. Зрештою, одна з них і прийшла мені на поміч, діставши смартфон і щосили рявкнувши (російською, певна річ), щоб агресор забирався із маршрутки, бо вона викликає поліцію. Дивно, але це подіяло.

Потім зрозуміла глибину абсурду ситуації: після чверті століття незалежності говорити українською — просто тому, що для тебе це природно і звично, — подекуди досі залишається екстримом, «привілеєм» «психів», «шибайголів». Що за таку просту річ є ризик зазнати тілесних ушкоджень. Що говорити державною мовою в себе вдома досі може бути страшно й небезпечно.

У цивілізованій Європі, певно, такі історії не прийняли б на віру. Бо це просто не вкладається в межі здорового глузду.

Натомість жодного разу мої російськомовні друзі не мали ніяких неприємностей у тому ж таки Львові та інших традиційно україномовних регіонах. Дехто з них там працевлаштувався й живе уже не один рік, почуваючись цілком комфортно. Дехто зі знайомих — навіть переселенці з Донецька. Звісно, за цим стоїть також питання менталітету — традиційно м’якшого, терпимішого й миролюбнішого. Але будь-яке терпіння має межі, будь-яку греблю під збільшенням тиску рано чи пізно прориває. Жлобство, тупість та агресія — це явища поза національною, расовою чи будь-якою іншою належністю. Певна річ, неадекват трапляється і серед україномовних націоналістів, проте факт зостається фактом: «відгребти» за українську в сучасній Україні шансів більше, ніж за російську. У другому випадку можливий хіба медійний скандал штибу того, що розгорнувся навколо малюнків в Охматдиті (коли художниця розписала стіни зображеннями рибок із російськими іменами, а представники сучасного письменства вважали це неприпустимим і вимагали перейменування). Але кісток не поламають і вийти «пагаваріть» не пропонуватимуть.

Я толерантно і спокійно ставлюся до російськомовних, маючи тим паче серед них чимало друзів-добровольців, котрі свій патріотизм підкріпили кров’ю — у прямому сенсі. Розумію, що це особистий вибір, що будь-які методи примусу тільки загострять неприйняття і ненависть, що варто натомість стимулювати розвиток україномовного якісного контенту тощо. Не вимагаю ніколи, аби мене обслуговували українською. Але розумію і те, що рано чи пізно цей кармічний маятник хитне в протилежний бік: за всі роки знущань, погроз, переслідувань, що тривають і досі, після здобуття незалежності та двох революцій. І не тому, що хтось прагне помсти чи бажає крові. А просто за законом маятника.

джерело

Особисті історії

Опубліковано:

Українська Галицька Партія. Київ

Громадянин США 13 років страждає від мовної дискримінації в Україні.

Американський журналіст українського походження Зенон Завада понад 13 років живе та працює в Україні. Він – українець в третьому поколінні. Українську мову вивчав в Америці, аби комфортно почуватися на Батьківщині.

14 червня він прийшов надрукувати фото в поліграфію 24 Print, щоб 15 червня відвезти до родичів на Житомирщину.

Пан Зенон не розумів менеджера, адже до нього зверталися іноземною для нього мовою – російською.
Він попросив обслуговувати його або українською, або англійською, адже він іноземець, а оскільки проживає в Україні, то знає єдину державну мову – українську.
Натомість він отримав відмову і зрозумів тільки єдину фразу “через 3 часа”. Менеджерка казала й інші речі, але клієнт її не розумів.

Він повернувся зранку, аби забрати фото, але вони не були готові. Менеджерка пояснювала причину, але клієнт її не розумів, просив перейти на українську, але його далі ігнорували.

“Коли директор поліграфії мені подзвонив (як я просив у скразі, що надіслав на електронну пошту), він пояснив, що вважає, що його працівник нічого поганого зробила.

Я йому пояснював, що я американець, який 12 років активно вчив українську мову. Йому було байдуже.

Ба більше, він сказав що не буде заставляти своїх працівників говорити певною мовою. Він ще і звинуватив мене в тому, що я “насиловал” його працівника розмовляти українською (хоча моє перше прохання було спокійним тоном, і я чітко пояснював, що я американець і слабо розумію російську).

Тобто в столиці вже починають назвати “насильство” cам акт просити обслуговувати українською”, – ділиться Зенон Завада.

Ба більше, він зустрічається з мовною дискримінацією усі 13 років, які тут живе.

Коли єдина державна мова буде справді єдиною державною?

джерело

Ярослав Попович

ЗАВІДУВАЧКА КИЇВСЬКОГО САДОЧКУ ПОРАДИЛА УКРАЇНОМОВНИМ БАТЬКАМ ІТИ КОПАТИ ГАЗОНИ!
Київський садочок №424 «Чайка» (бул.Дружби народів, 32б), напевно, особливо нічим не відрізняється від інших садочків. Як і майже всі київські садочки, він – з українською мовою виховання. Але лише на папері, офіційно. Насправді ситуація там кардинально інша. Про це повідомили батьки кількох дітей, які відвідують цей садочок: «Українською мовою у нас проводяться лише заняття та офіційні заходи (Свято врожаю, Нового року тощо). Як наслідок, чимало дітей, які закінчують наш садок майже не володіють українською! Більшість вихователів (Харитоненко, Скрипець, Соломонюк та інші), фізінструктор Пастушенко спілкуються з батьками та дітьми переважно російською, хоча українською володіють на достатньому рівні. Ранкова зарядка теж проходить російською у форматі «іді сюда, станавісь здєсь». Адміністрація садочку жодних заходів до порушників не вживає». Коли ми вперше туди зателефонували, чоловічий голос привітався: «Дєтсад!» і далі спілкувався лише російською. Відразу стало зрозуміло, яке ставлення у персоналу та керівництва цього садочка до української мови. Були відповідні скарги, були перевірки садочку та відповіді на скарги були однакові: порушень немає, проведена робота з персоналом, але ситуація не змінюється. З завідувачкою садочку Матвєєнко Людмилою теж діалог не виходить, вона заявила: «У нас у садочку 90% дітей з російськомовних родин і не всі розуміють українську мову. У працівників дуже низькі зарплати, тому нам не вистачає кадрів. Нехай ті батьки, які дуже вболівають за українську мову допомагають нам прибирати територію або копають газон. І взагалі, ви нам надто докучаєте питаннями української мови, я буду звертатися в правоохоронні органи!» і поклала трубку. Невже діти в україномовних садочках не мають права на виховний процес державною мовою? Скільки ще в українських садочках буде насаджуватися «русскій мір»?

джерело

Особисті історії

Опубліковано:

Serhii Trushkin

Частина 1

На мене здійснили напад. Знаходжуся в поліції Прилук.

За прохання спілкуватися українською мовою у відділі Центрального гастроному продавчиня викликала свого чоловіка, який в центрі міста посеред білого дня здійснив напад і розсік мені обличчя. Їду в лікарню. Читати далі

Особисті історії

Опубліковано:

Ярослав Попович

«Тут пачті всє чітают і будут чітать на рузкам!»

Історія Артема – студента-першокурсника Харківського національного медичного університету – це історія постійної боротьби за навчання в українському виші українською мовою. На 27 році Незалежності України україномовні студенти Харкова (і не тільки) перебувають у «мовному гетто». На жаль, лише одиниці з них відстоюють свої права. Його викликали в деканат, про нього знає ректор, його не розуміють однокурсники, але він продовжує боротися. «Я не боюся і готовий йти до кінця» – сказав він мені.
Все почалося ще рік тому, коли Артем записався на підготовчі курси Харківського національного медичного університету. Кожний викладач (хімія, біологія, фізика, математика) починав пару з мовного питання. “Здравствуйтє, тут жє всє мєня панімают, я буду на рузкам”,”Можна на рузкам?». Всі викладачі наголошували, що, звичайно, знають українську мову , але російською нададуть кращу і якіснішу інформацію: “Патамушта на украінскам і на 20% нєльзя так обясніть інформацію”. Артем, який вчився в україномовній школі, зі свого боку наголошував на тому, що ЗНО він буде складати українською мовою , звертав увагу на те, що ходить на приватні заняття з хімії та біології, які ведуться теж українською мовою. Практично всі викладачі підготовчого відділення відмовилися вести підготовчі заняття українською мовою: «Как жє ви сабіраєтєсь учітца в нашем унєвєрсітєті, єслі ви нє знаєтє рузкага язика?», «Тут пачті всє чітают і будут чітать на рузкам! Ета Харькав!». Його запитували: “А єслі у вас будут в групє студєнти с Донєцкай і Луганскай області, то как бить с німі – ви же знаєтє іхнєє атношеніє к українскаму язику”. Артем обурювався: «Отже я маю підлаштовуватися під тих, хто ненавидить все українське?».
На дні відкритих дверей Артем написав записку-запитання до президіуму вишу (це міг зробити кожний абітурієнт): “Чи маю я право(змогу) отримувати інформацію у державному виші державною мовою?”. Підписався: слухач-заочник підготовчих курсів Артем. Йому відповіли: «Відповідно до Конституції та законів України навчання повинно бути українською». Згодом секретар приймальної комісії зробить йому зауваження, бо «всє культурніє люді атвічают язиком сабєсєдніка». Потім вона неохоче перейде на українську і запитає у нього: «А як же наші російськомовні харківяни? Ви б не хотіли поїхати навчатися у Полтаву?».
На День посвяти в студенти ректор вишу професор Лісовий В.М. заявив, що викладання у ХНМУ буде державною мовою: «Ви всі громадяни України і знаєте українську мову! КРОКи (спеціалізовані іспити) у вас теж будуть лише українською». Крім того, у серпні цього року ректором ХНМУ було видано наказ про обов’язкове використання української мови у навчальному процесі. Здавалося, що слова ректора, відповідний наказ і вимоги закону «Про вищу освіту» забезпечать право кожному на україномовну освіту, проте насправді все було значно складніше.
Одні викладачі справді прислухалися до ректора, інші, наперед знаючи про «скандального» студента, теж почали викладати українською. Проте частина все ж продовжує саботувати вимоги закону та керівництва вишу і вперто веде заняття російською. Одна з таких – доц. Деєва Т.Б. – відповідальна за навчальну роботу (!) кафедри гістології, цитології та ембріології медичного факультету. Артем запитав у неї: “Чи можна читати лекцію українською мовою? Наш ректор Лісовий В.М. запевнив, що всі заняття будуть українською мовою!”. Вона заявила: «Я буду чітать на рускам». Згодом вона скаже: «Ета проявлєніє нєуваженія к маєму прєдмєту, а впєрєді екзамен”. Після цього цей викладач неодноразово упереджено ставився до Артема. Його навіть викликали у деканат і заявили: «Деєва Т. Б. приїхала з Росії і українську мову вчити не збирається! Вона буде викладати російською!». «Я хочу відмовитися офіційно від її лекцій, тому що вона мене переслідує на мовному та етнічному грунті , а також погрожує мені» – сказав Артем в деканаті. Лектора замінили: Деєву Т.Б. відправили читати лекції на інший потік.
Інші викладачі просто підбурюють студентів і ті, коли викладач починає вести лекцію українською «з піною у роті» горланять на всю аудиторію: «Давай на рузком!», «Ми украінскій нє панємаєм і нє хатім панімать!”. Так Куліш В.П. – заступник декана (!) V медичного факультету з кафедри анатомії людини почав лекцію російською мовою, а коли Артем зробив йому зауваження студенти почали голосно кричати «Давай на рузком!», Куліш В.П. в свою чергу заявив: «Я нє буду устраївать балаган на язиковиє тєми і всє как би панімают рускій язик па умалчанію”. Артем переконаний, що тут студентів явно підбурили: «Зазвичай, коли викладач починає читати лекцію українською мовою, то його ніхто не зупиняє і не кричить. Тут вся справа у викладачі. Просто є студенти, які явно не приховують українофобську позицію і деякі викладачі відразу ж стають на їхній бік». У відповідь на електронне звернення до ректора ХНМУ прийшла така відповідь: «Керівництвом університету було проведено додаткову роз’яснювальну бесіду з співробітниками кафедри анатомії людини, де було наголошено на суворому додержанні у повному обсязі законодавства України з питань застосування державної мови та попереджено про дисциплінарну відповідальність у разі повторного порушення». Останню лекцію Куліш В.П. вже читав українською мовою.
Артем наголошує: «Російськомовні студенти відразу показують неприховану агресію, а в україномовних чомусь спрацьовує комплекс меншовартості та неповноцінності і вони мовчать та вважають, що можна підлаштуватися. Малороси…Є студенти, що підтримують українську мову та в більшості випадків чомусь тільки у приватних розмовах».
Професор Крюков О.І. з кафедри громадського здоров’я та управління охороною здоров’я веде у першокурсників ХНМУ «Історію медицини». На першій лекції Артем запитав: “Я можу отримати інформацію державною мовою?”. Він відповів: «Тут ви не будете отримувати інформацію українською!».
Далі російською мовою також продовжує вести заняття викладач Бабій Л.М. з кафедри анатомії людини. Артем дивується: «Де логіка? Адже всі КРОКи студенти-медики здають лише українською мовою!».
На старших курсах окремі викладачі прямо кажуть студентам: «Єслі кто-та зайдьот я буду весті занятія на украінскам, чтоб нікто патом нє пожаловался».
Найважливіше те, що Артем, незважаючи на все, не складає руки і продовжує боротися! Боротися за україномовну освіту для себе, своїх однокурсників і для майбутніх студентів. Навіть у Харкові є люди, які самотужки активно боряться за українську мову! І один у полі – воїн!

джерело

Особисті історії

Опубліковано:

Alina Kovalenko

Ситуація наступна.
Перевела дітей (7клас) через зміну місця проживання в іншу гімназію. Заклад спеціально шукала, щоб була гімназія, бо діти до цього навчались в україномовній гімназії. Гімназія заявлена як україномовна (поряд є і російськомовна школа), тому зупинили вибір на цій гімназії. Великим здивуванням було те, що вчителі фізики, хімії та біології урок пояснювали тему російською мовою (підручники – українською).
До слова, всі діти в класі розмовляють теж російською, що не дивно, адже це Дніпро. Та й наші попередні однокласники теж спілкуватись російською. Але тут не лише спілкування, а подання інформації вчителем була російською. Діти мої сказали про це класній керівничці. Вона пообіцяла вияснити і розв’язати цю ситуацію. Наступні уроки біології та хімії були українською. А от фізика лишилась без змін. У дітей паніка, вони не розуміють суті уроку і просять пояснити українською, на що вчителька відповідає: учітє рускій!
Мої хлопці заявляють, що не будуть його вчити, бо це українська школа і він їм не потрібен. Вчителька сказала, що вона не “гаваріт на украінском” та продовжила вести урок російською, а до повного щастя, через небажання купляти у неї збірник задач, який можна скачати з інтернету, назвала моїх дітей “малоімущими” та наказала класу виділити кошти з їх фонду, щоб моїм дітям купити цей збірник!
Діти класу почали возмущатись, що не хочуть спонсорувати нікого, почали вигукувати моїм хлопцям, щоб ті “валили з їх школи”. Настрій однокласників негативний. Новачків вони і без цього не прийняли в свій клас. Постійне цькування, образи та знущання з моїх хлопців. Такого булінгу я ще не зустрічала.

джерело

 

Oleh Oleg

Я – киянин. І мені регулярно доводиться відстоювати своє право на отримання інформації та обслуговування державною мовою. Роблю це не завжди, бо так би я витрачав на це весь свій час включно зі сном. В залежності від ситуації це набуває різних форм: від легкої поради до офіційної скарги, на які, до речі, завжди реагувало керівництво закладів (ОККО, СпортЛайф, Євразія…) – вони завжди вибачалися за своїх співробітників і запевняли, що такого більше не трапиться. Але інцидент, що трапився зі мною щойно (15.09.2017 19:30), перевершив усе. Такого кричущого порушення прав ще не було. Мені вперше довелося викликати поліцію по справі обмеження моїх конституційних прав.
Отже, “ЕКО Маркет” під Києвом (м.Вишгород, вул.Набережна, 2Б). Касир Юхименко (на фото) починає ставити мені питання іноземною мовою, я прошу українською, на що вона різко відмовляє. Я повідомляю, що вона порушує закони України, за якими обслуговування/надання інформації за замовченням має відбуватися українською мовою. Вона нахабно каже, що “а я нє понімаю укрÁінскій. і вообщє я русская”. Я прошу покликати адміністратора та книгу скарг. Адміністратор не приходить, за касира намагається вступитися охоронець-жінка, повідомляючи мені знову ж таки в різкій формі, щоб не затримував тут людей (хоча я нікого не затримував, пробив увесь товар і заплатив карткою). Я ще раз прошу покликати адміністратора або викличу поліцію для оформлення заяви. Через якийсь час з’являється жінка-адміністратор (не представилася) і теж на підвищених тонах щось намагалася мені довести. “Книгу скарг” на моє прохання надавати відмовилася, пропонуючи її мені самому шукати по магазину. Довелося викликати поліцію. Приїхали швидко, за хвилин 7. Але на місті не захотіли з’ясовувати де знаходиться “Книга скарг” і чому мені відмовили в цьому праві співробітники магазину відомої мережі. Пропонували проїхати в райвідділ для оформлення заяви, на що я категорично неодноразово відмовив (хто тут постраждалий, вибачте? та й дружина з маленькою дитиною вже зачекалися у машині). Все ж таки прийняли заяву на місці.
Будемо уважно слідкувати за розвитком подій. Хотілося би отримати офіційну відповідь від мережі “ЕКО Маркет”, як взагалі допускається таке приниження українців. Адже саме для таких випадків Держпродспоживслужба опублікувала роз’яснювальний лист від 12/2016, де чітко обгрунтовано законами, що мовою надання послуг за замовченням на всій території України має бути українська – єдина державна мова, і недотримання цього фундаментального права громадянина України є грубим порушенням законів.
P.S. Закликаю всіх поставити відповідні питання у відгуках на сторінці “ЭКО маркет” (назва якої теж чомусь починається з іноземної літери)
P.P.S. Мій коментар на офіційній сторінці ЕКО маркет був видалений, а можливість коментувати – закрита. У зв’язку з цим звертаюся до Vitaliy Bachinskiy (керівник онлайн-проектів ЕКО маркет) з проханням прокоментувати цей випадок, а також блокування мене і видалення мого відгука

джерело

 

Oleksandr Martynenko

Частенько буваю у новому магазині мережі VARUS, що на проспекті Академіка Палладіна. Загалом отримую позитивні емоції. Зокрема касири переважно звертаються українською, а ті що починають з російської, на прохання перейти на державну приязно погоджуються… Аж раптом сьогодні!.. Молода жіночка за касою на чемне прохання перейти на українську не реагує:
– Вам пакєт нужен?
– Будь ласка, українською…
– Ілі ви рєшаєтє нужен лі вам пакєт, ілі прахадітє і нє задєрживайтє очєрєдь!
– Ви не можете говорити українською?
– Магу… Єслі для вас ета так прінципіальна і ви такой патріот, пачєму ви здєсь, а нє в АТО, как мой муж?
– Тут є важливі справи поки що: таких як ви зокрема просвітляти…
– У мєня свая патріатічєская пазіция!
– Але ж ви маєте хоча б виконувати інструкцію закладу (на кожній касі перед касиром розміщена табличка з переліком основних фраз (українською!) спілкування з покупцем: “Добрий день! Чи маєте картку лояльності?..” і т.д.). А я маю право на обслуговування державною мовою. Чи не так?
– Я сама разбєрусь с адміністрациєй… Ахрана! Падайдітє! Мужчіна задєрживаєт пакупку!..
Далі продовжувати розмову було безглуздо. Хоч побачивши, що я почав знімати відео на телефон продавчиня кілька фраз державною з себе таки витиснула… Пішов писати скаргу, де дізнався, що спілкувався я не просто з касиром, а з заступником директора магазину (!!!) Чекаю реакції від мережі VARUS… Прикро, що ніхто з черги не підтримав мою законну вимогу. Ми українці все ще – супертолерантні, інфантильні чи просто дурні?! Зате пару войовничих ватників на мене накинулись. Одна з них потрапила на відео… #VARUS

21414708_1655003181237661_5510890041623020895_o

джерело

 

Особисті історії

Опубліковано:

Kostyantyn Andriyuk

Частина 1

Супермаркет НОВУС, за адресою, м. Київ, Броварський проспект, 18Д, здійснює антиукраїнську політику, спрямовану проти україномовних громадян України.

22 липня 2017 року мною, близько 12:30 було здійснено покупки в даному магазині. 99.9% працівників цього закладу не перейшло зі мною на українську мову. Всі вони продовжували демонстративно спілкуватися зі мною далі російською.
Відділ – м”яса – російською
Працівниця молочного відділу – російською
Працівниця, в проході в якої запитав де лежить певний товар – російською
Працівниця відділу не харчових товарів – російською
Адміністратор зали – привіталась російською, щоправда перейшла на українську. Бо звісно, це її прямий обов’язок знати українську.
Касирка – російською
А зараз деталі. . .

Працівниця Олена Ляшенко, у відділі молочних товарів, на моє прохання спілкуватися зі мною українською демонстративно заявила: “Я не связиваюсь з релігіознімі вапросамі і палітікою і буду разгаварівать как мнє удобна. Какая разніца на каком язікє гаваріть”. Після чого пані Ляшенко не менш демонстративно розвернулася і пішла від мене геть зі словами: “Мнє нада работать”
Адміністратор зали (на фото 2) не зробила жодних спроб вирішити ситуацію, навіть не підійшла зі мною до Олени Ляшенко, натомість розпочала сперечатися за мовне питання. На моє зауваження, що російська мова це мова РФ і путіна, адміністратор відповіла: “А також це мова Пушкіна, Лермонтова і Достоєвського”. Ці російські класики у адміністратора, відскакували легко від зубів. Після чого адміністратор додала, що у них весь персонал російськомовний, ніхто не буде перевчатися, за такі смішні гроші ніхто працювати не буде і якщо звільняти за російську мову, то треба звільняти всіх.
Ситуацію не будо вирішено жодним чином.
Російськомовна касир на касі, як не дивно, виявилася найбільш адекватною, з тих, кого я цього дня зустрів у цьому приміщенні. Вона чесно визнала, що їй соромно за незнання української і в школі, українську мову, вона вочевидь вчила “для галочки”. Вся ця розповідь була звісно ж російською мовою.

ВИСНОВОК:
Керівництво мережі супермаркетів НОВУС не зацікавлене у своїх працівниках. Воно не бажає організовувати їм курси української мови та підвищувати їхню кваліфікацію!
Велика ГАНЬБА керівництву мережі супермаркетів НОВУС!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Частина 2

Друзі!
Я щиро дякую всім небайдужим українцям, хто не обійшов увагою мовне питання працівників та керівництва мережі супермаркетів НОВУС.
Ви просто – СИЛА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Так сталося, сьогодні я знову опинився в цьому магазині. І що цікаво, зустрів там працівницю Олену Ляшенко. Яка три дні тому так агресивно реагувала на прохання спілкуватися українською з клієнтом магазину НОВУС. Цього разу, пані Ляшенко, впізнавши мене, миттю почала спілкуватися українською. Видно, що їй було непросто, але я чесно вам всім заявляю, у пані Олени цілком пристойний рівень володіння української. Чому вона соромилася раніше, я вже не уточнював 🙂
Пані Ляшенко повідомила, що до них був візит керівництва, яке ще раз переконало персонал у необхідності спілкування українською з їхніми клієнтами.
Заради експерименту, я пройшовся іншими відділами. У відділі хліба все ще російською, працівники охоронної структури – російською, але загалом, сьогодні мовна ситуація була 80% на 20%. На користь нашої найкращої в світі мови – УКРАЇНСЬКОЇ!
Вдячний такими змінами та адекватністю, я залишив відгук у книзі побажань. Але зробив допис-попередження, щоб такі дії не були разовими і показовими!
Дякую всім і так тримати, в боротьбі за покращення нашої країни!
Щиро Ваш!

джерело, джерело

Dima Seleznyov

Согодні викликав #таксі898 в Києві і на моє прохання обслуговувати мене українською мовою вислухав багато уселякого тексту, суть якого, що, мовляв вони не зобов’язані переходити на українську якщо про це просить клієнт. Звісно у мене це викликало здивувавання та навіть обурення з цього приводу. А дивує той факт що в цій диспетчерскій немає жодньої працівниці, яка мала б змогу обслуговувати клієнтів таксі українською. А на мої аргументи що по констетуції я маю право отримати обслуговування державною мовою були пред’явленні оригінальні пояснення що до іноземних кліентів які говорять англійською, але навіть вони намагаються спілкуваться російською. І тут занавіс… мовлял у диспетчерській не зобов’язані навіть іноземців обслуговувати англійською!!!!!!! Це повний аут! Це якесь ментальне дно, порівнювати свою державну мову з іноземними мовами. Я киянин, і я розумію що в Києві багато російськомовних людей, але таке ставлення до нашьої мови принижує ії гідність і викликає у мене розпач. Така сама ситуація і в #Таксі838 та #Таксі709 і от тількі в Таксі 7997 коли я зателефонував, зі мною почали розмову російською а потім швидко перейшли на українську навіть без мого прохання. І тому хочу закликати свідомих людей не користуватися цими, перечисленими мною сервісами таксі крім Таксі 7997.

джерело

Bandera Slobožanskiy

#приниженняукраїнців
Національний оператор мобільного зв’язку “Київстар” в Кривому Розі на колі 95 кварталу потрапив у мовно-дискримінаційний скандал.
Завітавши в представництво компанії для оплати послуг інтернету , послугу оплатити я не зміг ,через меню іноземною мовою в терміналах оплати. Звернувшись за допомогою до співробітників , я чемно попросив розмовляти зі мною державною мовою і мовою клієнта , але у відповідь щось пробелькотавши іноземною мовою, тицьнули пальцем в бік терміналу оплати послуг. Таку неповагу до себе я вирішив зафіксувати в книзі “Скарг і пропозицій”.
Співробітниця компанії ,Маслаускас Олександра грубо розмовляла зі мною , дискримінуючи мене за мовною та етнічною ознакою ,наводила факти переваги іноземної російської мови над державною:
-Обслуговуйте мене будь ласка українською мовою , я не розумію іноземних мов.
-Я хаділа врускаізичную школу і в паспартє умєня на втарой страніце фсьо напісана нарускам ізиґє і вапщє фсє кріваражанє расҐАВарівают нарускам , такчта ідітє фкієф кпрізідєнту стакімі прєтенсіямі.
-Я платю вам гроші , я вимагаю поважати мене і обслуговувати мене мовою держави в якій ви живете, але в вашому випадку є доволі простий вихід -Чємодан-вокзал-росія.
В конфлікт втрутилася куратор цього офісу та запропонувала вирішити суперечку але не вийшло .
Працівники компанії викликали охорону та поліцію , щоб написати заяву на мене про те що я не маю права фіксувати порушення законів України , а саме , дискримінацію за мовною та етнічною ознакою в сфері обслуговування.

Була написана скарга та зняте коротке відео , нажаль воно не охоплює всього інциденту конфлікту.

Поважайте себе і вимагайте поваги від інших ваших конституційних прав , особливо коли вас утискують та дискримінують невігласи- емігранти яких ми несемо на нашій шиї , проливаючи за них кров на фронтах війни.

21199405_112844966073817_5887307545875095902_o

джерело

 

Даринка Ярошенко

Дарина Ярошенко з Обухова врешті-решт домоглася відміни вивчення російської мови у класі, де навчається її дитина. Це право жінка виборювала впродовж шести місяців. До цього були звернення не лише до дирекції школи №5 Обухова, а й  навіть до Міністерства освіти та науки України. З останнього, до речі, відписали Дарині , що її дитина має право не вивчати російську, але це слід погодити з керівництвом школи. Тож, 28 серпня, під час батьківських зборів, було ухвалено рішення про відміну вивчення російської мови у класі сина Дарини, який зараз перейшов у п’ятий клас.

«В понеділок, 28 серпня, у нас були батьківські збори, на яких директор відмінила вивчення російської мови в нашому класі. Для тих,  хто дуже хоче, після уроків є факультатив з російської мови, але бажаючих у нас  не знайшлось. Взагалі, у нашому класі восьмеро батьків виступали проти обов’язкового  вивчення російської. Після публікації звернення(у Фейсбук – ред.), з’ясувалося, що така біда по всім школам Обухова. До мене звернувся  по допомогу  батько,   діти  якого вчаться в  школі №1 міста. Він  також не бажає, аби вони вивчали російську. Чоловік  уже мав розмову з директором школи, зараз чекаємо на його рішення. Також мама учня 4-ї  школи заявляла про бажання скасувати російську», – розповіла Обухів ONLINE Дарина.

Активна мама радить іншим батькам не боятися відстоювати свої права.

«Навіть якщо одна дитина в класі проти російської мови, директор школи забов’язаний враховувати всі побажання батьків. Якщо дитина одна в класі проти російської мови, а всі інші за російську мову, цей предмет переводиться з обов’язкової на факультатив. Його  ставлять першим або останнім, для того, щоб дати можливість тій дитині не відвідувати цей урок. Вивчення російської мови вирішується на батьківських зборах шляхом голосування. Взагалі, в нашій державі не обов’язково вивчати російську мову! Російська мова це мова нацменшин, і її можно замінити будь яку іншу», – пояснює Дарина.

На боротьбу Дарину надихнув приклад Марини Хаперської, відомої волонтерки з Харкова, яка публічно виступила проти примусового вивчення російської мови в українських школах. Відповідне звернення вона адресувала міністру освіти і науки Лілії Гриневич. Хаперську обурило те, що її дитина, яка жодним чином не належить до національної меншини “росіян”, повинна вивчати російську мову у школі.

джерело

Особисті історії

Опубліковано:

Євген Висоцький

04.07.17 о 14:45 у київській кав’ярні по вул.Лисенка,1 я став свідком, як цей бариста (Сам_лик Євгеній Володимирович, бейдж “Юджин”) брутально відмовив групі іноземних клієнтів в обслуговуванні мовою держави Україна. Клієнти робили замовлення саме українською, робили це напрочуд старанно. Але почувши відповідь російською, зніяковіли… Їм на допомогу прийшла їх перекладачка, вона обурено запитала в бариста, мовляв, невже має перекладати своїм підопічним з російської на українську…?
На пряме питання одного з клієнтів (вже англійською!):
“Why you do not want to speak Ukrainian to me?” – “Юджин” відповів (мовою оригіналу):
“Потому что я – не патриот. Не собираюсь говорить на неудобном мне языке.”

Це був мій другий візит у цей заклад (як і в мережу загалом), і від тепер він вже останній. Ще під час першого візиту я відчув на собі демонстративне ігнорування персоналом української мови в обслуговуванні клієнтів. Про замовчуване “Добрий день” я вже і не говорю…
Але ганебність випадку, про який йдеться в моєму пості, перевершила усі межі…
Зробімо цю людину відомою, тим більше він цього бажав: на моє обурення зухвало запропонував писати скаргу.
Скаргу я написав. Телефоном клієнтської підтримки скористувався. На тому кінці дроту мені повідомили, що це вже не перший випадок, запевнили, що за хамство дана особа буде покарана: “мы не можем его заставить быть патриотом и говорить по-укрАински”, “мы не можем его научить укрАинскому”…
На моє “не треба його примушувати або вчити, він просто не повинен працювати у сфері обслуговування і все!” почув у відповідь: “украиноязычный персонал в Киеве набрать очень трудно”…
Львівські Пляцки та Копальня Кави у КиєвіЛьвівська Майстерня Шоколаду, навчіть колег формувати україномовний персонал.
Кияни колись провчили одну відому мережу кав’ярень… Час нагадати і AROMA KAVA, в якій державі вони працюють.

джерело

Khrystyna Zhuk

Частина 1

Відчуваю себе якоюсь мовною Христиною Фреймут

Хотіла нормально прийти посидіти в хвальоному моїми друзями закладі нашої молодості “Молодість” в Одесі.
Прийшли гарні дівчатка принесли нам меню, на моє прохання принести українською мовою такого в наявності не було. Більше того, офіціантка ще пішла дізнаватись, чи воно взагалі є. Отже, до мене явно мало хто цікавився цим питанням. Перше, що захотілось зробити, то зразу піти, чим показати, во рібята ви на такій дурні втрачаєте клієнтів. Ця стратегія погана тим, що крім здивованого офіціанта ні до кого вище це не дійде.
Тому, пишу коротку інструкцію, що гарно робити в такій ситуації, якщо ви в закладі де не має меню українською.
1) просити книгу скарг і пропозицій
2) писати, що вам зручніше обслуговуватися українською
3) попросити повідомити вас, про заходи, які були вжиті, щодо вашого питання
4) найти групу в фб закладу поставити там 1 зірочку і написати, чому так

Нащо оце все робити взагалі ? Хай собі буде як є ?
Та бо, це нормально, щоб в Україні було меню і українською мовою. Хай собі будуть німецькою, англійською, російською хоч китайською. Але має бути і українською!
Власники думають, все ок ніхто не жаліється, для чого щось змінювати ? Треба провокувати попит на українську мову. У мене все )
Дякую, що дочитали)
П.С. нічого проти російської не маю, просто хочу там де я плачу гроші, щоб мене обслогували українською в Україні)

UPD: заклад відреагував і обіцяли зробити декілька примірників українською 🙂

Частина 2

Обережно хейтспіч від “гостинної” Одеси )

В Одесі я часто, декілька раз на рік, після Львова – це моє найулюбленіше місто в Україні.
Була в ресторані, попросила меню українською, такого не було, далі: книга скарг, фоточка, пост з алгоритмом, що робити, щоб на ваші запити якось реагували в сфері обслуговування. Далі адекватна реакція ресторану Молодость, що меню зроблять українською і ніби мав б бути хеппі енд.
Але ні, власник мережі Alex Cooper захотів стібанутись з моєї пропозиції і запостив скрін мого пост. Тому, якщо просите книгу скарг, то будьте готові, що потім власник може і публічно висміювати ваше прохання. Ось така то повага до гостів. Але і з ним ми домовились, що потрібно шукати спільне і мир дружба жвачка, як то кажуть. Пост став страшно популярним в Одесі, і здійнявся справжній хайп. Налетіли сотні коментаторів, які мене обзивали різними словами, і страшенно цим пишались.
Знаєте страшно, жити в одній країні з людьми, які тебе вбити готові лише за те, що ти попросила меню державною мовою. Я попросила в Україні меню українською. Не в Китаї, не в Росії чи США!
Сподобався коментар, що ситуація нагадує в Німеччині арабів, які стібуть німців, які просять меню на німецькій.
Жодного слова в пості проти російської в мене сказано не було! Зате в коментах можна побачити, що багато людей хочуть до ДНР і ЛНР доєднатися, позиція типу ” прієхала и шота требуєт єдь дамой куріца” кароче не хочеться навіть перечисляти. Злить, що люди далі живуть з рабським мисленням, бояться щось змінювати для свого комфорту, не поважають один одного і саме страшне мають стільки ненависті.
Настільки, що мене заливають повідомленнями-погрозами типу, що в Одесі мені гайки. І навіть виписують моєму хлопцю.

Радує в цій ситуації одне, що багато є в Одесі притомних людей, які підтримали мою позицію, за що я їм вдячна. Уявляю, як складно жити в такій атмосфері людям, котрі мають іншу думку.

Дякую, що дочитали. Вимагайте якості і поваги до себе, і звичайно зберігати спокій всім добра )

19905362_1359276237517865_2928355434662208831_n 19989611_1359264280852394_660875572364670237_n 19990439_1359264347519054_7388568687710267720_n

джерело 1 та джерело 2

 

Особисті історії

Опубліковано:

Kateryna Chepura

Від сьогодні я починаю бойкотувати Віденські Булочки і закликаю кожного українця який себе поважає зробити те саме.
Я не раз в різних закладах писала в книзі скарг про те, що мене обслуговували іноземною мовою, але такого неадекватного нахабного цинізму у відповідях ще не було.
Отже, на думку Віденських булочок (хто б там не був власником, я це з’ясую пізніше) моя вимога обслуговувати мене українською мовою загрожує мені статтею Кримінального кодексу (!) Вдумайтесь: українець в державі Україна вимагає обслуговувати його українською мовою, а йому погрожують Кримінальним Кодексом. Кого ж ущємляють? Словом, я думала, що мене вже нічим не здивуєш, але я глибоко помилялась.

П.С: в кого є непозбувне бажання побачити кримчанина Колю, який “нє панімаєт па украінскі” і захичаючи право якого адміністрація погрожує відвідувачам кримінальним кодексом то зазирніть до Віденьских булочок на вулиці Інститутська, що знаходяться зовсім недалеко від Алеї Небесної сотні.

17499387_10155103274871064_7561466016651386152_n

джерело

Oleksandr Martynenko

Щойно з “АШАНУ” (Кільцева, 4, 14:40, 24.06.2017р.)… Отримав ударну дозу “рускомірної” отрути: ватник на ватнику їде й ватником поганяє… 🙁 Касирка на касі №30 ПРИНЦИПОВО відмовила спочатку моїй дружині, а потім категорично й мені на ввічливе прохання обслуговувати нас українською! Сфотографував її, за що додалося гавкоту, менеджера кликати грубо відмовилася. У куточку покупця взяв книгу скарг, де все описав, попросив повідомити мене особисто про вжиті заходи і… вислухав історію від уродженки Казахстану, яка, відвідуючи з сином військомат зазнала “угнєтєнія рускаґаварящіх”, хоч українською більш-менш володіє, але не спілкується, бо недосконало і боїться “паплюжити”(!!!). Після чого знайшлася менеджер (Анна Некрич), яка сходу звернулася до мене російською. Після прохання перейти на українську погодилася, повідомила, що згідно політики закладу персонал має спілкуватися з клієнтами на ЇХ МОВІ. Визнала порушення касирки, але навідріз відмовилася при мені роз’яснити тій суть порушення, щоб запобігти його повторенню. Чому?! Від неї та її колег (ще двох менеджерів-чоловіків) протягом щонайменше хвилин 10-ти я дізнався про безліч виробничих, правових та етичних причин, які не дозволяють їм провести 1-хвилинну роз’яснювальну роботу з своєю підлеглою 🙁Врешті один з них (Дмитро Коряк) висловив упевненість у тому, що касирка ніяких законів не порушувала… Найбільш адекватними з усієї цієї челяді виглядали два охоронці: з Криму і зі Львову. Але, на жаль це тільки на фоні інших… 🙁 Сподіваюсь, адміністрація мережі “АШАН” відреагує на мою скаргу і повідомить про вжиті заходи. Невже у Франції касири можуть нав’язувати покупцям будь яку мову обслуговування крім французької і ніяк за це не відповідати?!

19452934_1564854050252575_786672895289858923_o

https://www.facebook.com/oleksandr.martynenko.37/videos/pcb.1564858143585499/1564854930252487/?type=3&theater

https://www.facebook.com/oleksandr.martynenko.37/videos/pcb.1564858143585499/1564856273585686/?type=3&theater

джерело