Потрібен простий закон.
Кожна нова книга в Україні має друкуватися українською мовою. Якщо ориґінал написаний иньшою мовою – справа Видавця замовити переклад на українську. По сплині пів-року часу дозволити появу на книжкових полицях, поруч залишкового українського накладу, ще й російського ориґіналу.
Так само, устаткування для широкого вжитку в області IT, в першу чергу, стаціонарні та переносні мізківники (комп’тери), які спроваджуються з‑поза границі (бо українських не виробляємо) повинні буть оснащені виключно україномовною операційною системою. Подібно до того, як, наприклад, спроваджені з‑за кордону ліки мають україномовні поучення до застосування.  Використання в державних установах і на державних підприємствах російськомовних операційних систем має бути  заборонене з огляду на інтереси держави. Мова йде про широкий продаж і постачання для загальних потреб. Є багато особливих спеціяльних потреб, для яких не існує україномовного програмного забезпечення. Це не проблема – англомовні мізківники продаються в крамницях, але їх є менше, і потрібно знати, куди звернутися. Не буду заглиблюватися в подробиці. Більшість програм, потрібних широкому користувачі, перекладені українською мовою.
Ані скацапізований Уряд, ані Верховна рада, сформована переважно з перекинчиків, таких законів не приймуть. Це означає, що українську справу потрібно робити иньшими людьми, і иньшим способом. Поки‑що не вмію сказати, яким. Одне зрозуміле – нинішня „єліта“, до речі, разом з російськомовними активістами, провадить Україну до тотальної кацапізації, хай навіть „европейської“.