Український парламент може змінити статус каналу «Дом» на всеукраїнський російськомовний вже сьогодні, 16 грудня. Напередодні парламентський комітет з прав людини ухвалив рішення включити в законопроєкт 4487 “Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб»” норми, які не мають стосунку до предмету цього проєкту і запускають мовлення на всю Україну державного російськомовного телеканалу.
Як повідомляє об’єднання громадських організацій «Мова об’єднує», відповідний законопроєкт № 4487 «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб» внесений до порядку денного пленарного засідання.
Відповідно до внесених комітетом поправок, російськомовний канал «Дом», створений для мовлення на окуповані території, має поширити мовлення на всю Україну, причому безкоштовно й тотально, у складі так званої універсальної програмної послуги.
Законопроєкт 4487 стоїть у порядку денному пленарного засідання 16 грудня, тобто за лічені години. Це саме по собі суперечить закону про регламент Верховної Ради України, тим більше, що текст і порівняльна таблиця законопроєкту до другого читання станом на 23 годину 15 грудня на сайті парламенту відсутні.
Але найголовніше – такі дії влади є замахом на підвалини української державності й демократії.
Україна – демократична держава, в якій давно нема й не має бути державного телебачення, за винятком іномовлення і парламентського каналу «Рада». Є суспільне мовлення і комерційні канали. Повернення загальноукраїнського державного телебачення як рупора влади, а не суспільства, є неприйнятним.
Тим більше – телебачення російськомовного.
Відповідно до законів «Про телебачення і радіомовлення» та «Про забезпечення функціонування української мови як державної» мовою телебачення і радіомовлення є українська мова. Частка телепрограм українською мовою на будь-якому каналі, що транслюються всередині України, має становити не менше 75%, а деяких програм – 100%.
Запуск державного російськомовного телеканалу, обов’язкового для показу по всій Україні став би не просто беззаконням, а актом прямої участі влади в російській гібридній війні проти України.
Ми закликаємо кожного народного депутата, який пам’ятає про свою присягу українському народові й обов’язок дотримуватися Конституції й законів України, незалежно від партійної приналежності – за жодних обставин не голосувати за цю авантюру!”, – наголошують у спільноті “Мова об’єднує”.
Переселенець із Донеччини журналіст Сергій Стуканов наголосив, що це не має абсолютно нічого спільного з дотриманням прав переселенців:
“Я, як колишній донеччанин, хочу висловитися в контексті теми переселенців. Вважаю здійснення русифікації під прикриттям дотримання прав переселенців цинізмом та блюзнірством найвищого ґатунку.
Річ у тому, що це не має абсолютно нічого спільного з дотриманням прав переселенців. Держава, будьмо відвертими, не надто допомогла переселенцям в 2014 році, як і в подальші роки. Й якщо держава хоче допомогти сьогодні, в 2021 році, то є низка можливостей і актуальних проблем – забезпечити житлом, створити робочі місця тощо. Непочатий край роботи. Російськомовний канал аж ніяк не входить навіть в топ-10 потреб переселенців.
Сказати відверто, то навіть якщо брати окуповані території, то суцільно російськомовний телеканал виглядає мені дуже сумнівною ідеєю. Доносити інформацію до мешканців окупованих територій потрібно, водночас слід розуміти, що війна з Росією точиться передовсім на полях ідентичності, а мова є важливим маркером ідентичності. Тому я переконаний, що просувати на окуповані території треба не тільки меседжі (російською мовою), але й українську мову. Це стратегічна мета.
Що ж стосується переселенців, які переселилися на вільні терени (більшість – вже багато років тому), то при чому тут взагалі російська мова? Ми, вихідці з Донецька й Луганська, – хіба не громадяни України? Чи ми не вчили українську мову? Ми що – з Ростова чи Рязані переселилися? Ми що – не такі ж громадяни, як всі? Для нас – що, треба створити окрему мовну сегрегацію? Окремий телеканал, окремі школи, садочки тощо?
>Навпаки. Інтеграція переселенців має включати долучення до української мови й культури, до українських контекстів, яких чимало з нас були позбавлені на Донбасі. Мешкаючи на Донбасі, спраглі української культури мусили докладати зусиль, щоб її віднайти. А в 2014 році нас за українську мову, прапори, погляди просто вбивали. І переїхали ми на вільні терени в тому числі, щоб мати можливість спілкуватися українською й навчати українською наших дітей.
Відтак, саме створення умов для переселенців щодо входження в українську культуру є завданням великої державної ваги. Особливо це стосується підконтрольних Україні теренів Донбасу. Створіть нарешті умови, щоб Донбас повертався до української мови. Як це було ще в 30-40-ві, в часи перед тотальною русифікації краю.
>Тому, виходячи з цього, я вважаю, що всеукраїнський російськомовний канал нібито “для переселенців” – це образа мене, як колишнього донеччанина та українця.
Закликаю всіх свідомих громадян виступити проти цього блюзнірства. А всіх депутатів не голосувати за таке неподобство”.
