Аналіз Закону про мовну політику свідчить про те, що законодавець не врахував якісну відмінність статусу і функцій української мови як державної, що закріплено в частині першій статті 10 Конституції України, від правового статусу інших мов, поширених на території держави. Закон про мовну політику нівелює статус української мови як єдиної державної, оскільки низка його положень встановлюють можливість застосування регіональної мови або мов меншин замість державної в роботі органів державної влади. Такі висновки зробили юристи, проаналізувавши закон “Про засади державної мовної політики”.
Ще у 2014 році в Конституційному Суді України відкрито конституційне провадження за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо невідповідності Конституції України (неконституційності) Закону України «Про засади державної мовної політики» (нагадаємо, минулого року 26 громадських організацій звернулися до Конституційного Суду України з вимогою розглянути подання 57 народних депутатів). Юристи Львівського державного університету внутрішніх справ Володимир Марковський і Роман Демків підготували експертний висновок щодо питання порушеного у конституційному поданні.
Портал мовної політики публікує ВИСНОВОК за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо невідповідності Конституції України (неконституційності) положень Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 № 5029-VI (5029-17). Читати далі