Александр Польченко
Я просто запитав українською!!
Є такий вислів -” театр починається
з роздягальні”
Після сьогоднішньої пригоди добавлю ,а Будинок Кіно в Києві з чергового вахтера!!
Нас колись вчили,що театр це не стільки приміщення , а головне ті хто там працюють ! І не завжди про театр складається враження виходячі з акторів які там працюють! Про театр можна дізнатись навіть не заходячи в середину і не дивлячись жодної вистави!
Адже будь яке адміністративне приміщення спочатку презентує…правильно черговий-вахтер! Саме він ,його образ зустрічає нас на порозі! І якщо глядач іде до театру а при вході білетер беручи квиточок почне на нього “ричати” або повернеться до вас спиною чи скаже ,що не розуміє вас і вашу мову, то чи захочете ви ще раз прийти в цей заклад ? Звичайно ні!Тому ,що “вахтер-білетер” уже створив своєю поведінкою образ цього приміщення і тих хто там працюють!
Я не так часто бував в Будинку Кіно в Києві ,але коли туди приходив то так складалось ,що заходив через службовий вхід! І тому ця історія ,яка відбулась 3 грудня 2016 року мене просто шокувала!
Вранці мені зателефонував приятель ,якого я добре знав по Криму і сказав ,що буде в Києві проїздом лише до вечора! А зараз він знаходиться в Будинку Кіно де у них проходить захід на 2 му поверсі! Захід-це ключове слово !Просто сказав , у нас тут захід! Добре ,домовились ,що об 14-й я приїду до Будинку Кіно ! Десь о 13-45 я вже стояв біля центрального входу! Щоб не турбувати телефонним звоником приятеля,який на якомусь важливому заході я вирішив запитати у миловидної жіночки,яка сиділа перед дверима в холі на сторожі і з посмішкою зустрічала діток ,які заходили в середину ,теж мабудь ,на свій дитячий захід.
Підійшов привітався і спитав: “Скажіть будь ласка ,чи можу я пройти на 2 й поверх ,там проходе захід і на мене чекає приятель” Посмішка моментально зникла з обличчя і я побачив як людина -жінка на моїх очах перевтілюється в” сторожову собаку дворнягу” Вона спочатку випрямилась,потім тихенько “загорчала” виставивши вперед зубки ніби збиралась мене вкусити ! Але мабудь згадала ,що її сюди господар посадив не кусати а спостерігати і пропускати чи не пропускати …Після чого вона посміхнулась своєю сторожовою посмішкою та від думки вкусити не відмовилась і вкусила та тільки скавучачим своїм словом:”Я не понімаю вашего язика і я нє знаю что означаєт по вашему “захід” -скажитє на русском!”От тобі й маєш! От тобі й Будинок Кіно і спілка кінематографістів України!? Зі мною в житті всяке було ,але за 40 років в Криму навіть від самих затятих шовіністів -україноненависників я жодного разу не чув ,що вони мене не розуміють-могли сказати говори “нормальною мовою” але коли я продовжував спілкування українською то відповідали ,хоч і своєю російською ,але відповідали.А тут !? Я завмер! Перше ,що прийшло на думку це “російський трьохпалубний МАТ” але стоп! Ти ж на порозі Центрального столичного українського Будинку Кіно- Національної спілки кінематографістів!!!Ні зупинись ,попробуй обійтись без звичної для неї мови -сказав я сам собі!!!
-Скажіть -продовжую-це Київ вулиця Саксаганського будинок Кіно?
Сторожова -мовчить -вона мене не розуміє ,тобто мою українську!! Я спробував їй як глухонімій до української мови на пальцях показати ,що я хочу пройти на 2 й поверх!!!!Відповідь одна -“говори російською тоді дам інформацію а ні викличу охорону” Я погодився на охорону!! В цей момент зазвонив мій телефон приятель попросив підійти до службового входу!!!
Кажуть ,що всі собаки схожі на своїх господарів! Якщо мені хтось скаже ,що в Будинку Кіно господар будівничий України ,порядний і чесний українець я відішлю їх до його “сторожової -вахтерши”
