Oleh Oleg
Пару місяців тому україномовний фейсбук з подачі однієї людини радісно вітав перехід СпортЛайфу нарешті на державну мову. Всі були в захваті, там ніби якісь таблички були на кшталт “Тепер ми розмовляємо українською”. Що найцікавіше, мова йшла саме про той київський спортклуб, в якому я маю (не)щастя бувати регулярно. Щоб ви розуміли, тоді їх вистачило на один день, не більше. Бо я на радощях прибіг туди наступного дня, але вже не побачив цих табличок, натомість традиційно почув на рецепції московську мову. Хотів ще тоді написати про це, але вирішив не псувати вам свято.
Але днями вони мене дістали остаточно. Другий рік (скоріш за все, останній) я купую там Преміум абонемент, купую там додаткові послуги, а вони (половина персоналу, як мінімум) не поважають моє право на отримання інформації у себе вдома в Києві, в столиці України єдиною державною мовою! Деякі співробітники переходять на українську після прохання, а деякі вперто не хочуть, ще й сміються з такої вимоги. Я не люблю писати скарги, але цього разу вже не втримався. Після того, як дівчина співробітниця неодноразово відмовилася надати мені послугу державною мовою, я попросив книгу скарг та керівника конкретно цього клубу до розмови. Керівників, за їх словами, на місцях в них нема, вони сидять десь в іншому місці (в бункері?), а замість офіційної книги скарг спочатку мені намагалися підсунути якісь саморобні анкети “с пропозициями от клиентов”. Нарешті отримавши справжню книгу скарг, я залишив наступний відгук (на фото). Бачу, що відгук вийшов трохи сумбурним, навіть, дату забув зазначити.. Текст треба трохи підрихтувати на майбутнє (вислухаю ваші пропозиції з цього приводу). Свої контактні дані та телефон я залишив. На місці співробітниця “сервісу” (чи як вони там звуться – ті, що тримають книги скарг та оформлюють договори) запевнила мене чистою українською, що розуміє і підтримує мене і обов’язково передасть зауваження та відгук керівникам. Також зазначила, що СпортЛайф справді нещодавно взяв курс на українізацію (я цього не помітив). Прізвищ поки що не вказую, почекаю на їх реакцію. Але вже минуло дві доби і ніхто не намагався зі мною зв’язатися. Завтра йду на тренування, тож хотів вислухати ваші поради, дорогі друзі. Якщо нічого не зміниться, що робити далі? Писати повторну скаргу і дублювати скаргою в Держпродспоживслужбу? Яким саме чином вимагати захисту прав споживачів – письмово чи кудись подзвонити? Підкажіть, будь ласка, хто має досвід. Дякую.
Vsevolod Zheyko
Учора, о 14:15-14:20, в одному з супермаркетів «Coop Максі» м. Чернігова (проспект Перемоги, 137), касирка з нижченаведеної знимки відмовилась надати мені послуги українською мовою. Приблизно так відбувався цей діялог:
— Доброго дня.
— Добрий дєнь.
— Даруйте, чи не могли б Ви вимовити це державною мовою?
(павза)
— С вас 89 ґрівєн 33 капєйкі.
— Чи можу я почути це державною мовою?
— Я разґаваріваю на том єзикє, на каком мнє удобна!
— Перепрошую, та це порушення Закону «Про захист прав спожив…»
— (перериває на слові) Ета ні нарушеніє Закона Украіни, а права Ви дома будітє мамє качять! Я жду, штоб ви прабілі тавар і ушлі!
Крім того, ця общєпанятна лярва навіть не завважила відсутність у крамниці книги відгуків і пропозицій. Кінець кінцем, я навіть отримав відмову у спілкуванні з адміністрацією супермаркету; обидва пункти вказані мною в листі до Укоопспілки. (Скріншот листа додається разом зі світлинами.)
Тож закликаю вас, шановне товариство, долучитися до виховної роботи з Укоопспілкою за допомогою телефонів та електронних листів.
Крига вже скресла, та задля ефективности варто її підігріти. Лупаймо сю скалу! Так переможемо.
