Портал мовної політики публікує роботи переможців конкурсу есе на тему «Стратегія відродження і популяризації постійного вживання української мови у населених пунктах, де переважає російська мова спілкування». Юліана Мельник зайняла третє місце на конкурсі.
Я народилась і виросла в невеличкому місті Роздільна, що на Одещині, в російськомовному середовищі. Перейшла на рідну мову лише після подій Революції Гідності. У Києві спілкуватись українською легко. Чого, на жаль, не скажеш про моє рідне місто, де української мови практично не чути. Психологічно важко подолати мовний бар’єр і почати говорити українською з тими людьми, з якими ще з малечку розмовляв російською. Люди, як правило, цього просто не розуміють. А якщо навіть розуміють і підтримують, то самі не здатні на такий сміливий крок. Вони бояться, що їх українська недосконала, що вони роблять багато помилок і тим самим спотворюють українську мову. Або ж бояться негативної реакції з боку оточення. Здолати такі стереотипи, як правило, дуже важко.
Хочу поділитись з вами своїми думками стосовно того, як з цим боротись:
- Молодіжні розмовні клуби
В кожному місті за ініціативи громадськості створити молодіжні розмовні клуби. При чому такі клуби можна створювати для різних вікових груп. Таким чином, школярі та студенти матимуть змогу декілька разів на тиждень зустрічатись та …спілкуватись! Тренінги із запрошенням психологів, майстер-класи, перегляд фільмів українською, обговорення сучасної української літератури та музики, дискусії, круглі столи та просте спілкування саме українською мовою – ось що потрібно молоді. Саме створення українського мовного простору допоможе подолати бар’єр. Очолити такі клуби повинні молоді, ініціативні, енергійні люди, які вільно володіють українською мовою на волонтерських засадах (бажано з психологічною, або педагогічною освітою).
- Створення міського (сільського) українського театру.
Я впевнена, що в кожному місті (селі) реально знайти ініціативних талановитих людей, які візьмуть на себе створення та розвиток аматорського українського театру для всіх бажаючих.
- Запровадження в школах щотижневого Дня рідної мови.
Серед школярів запустити флешмоб «Українська – це модно». Таким чином, у ненав’язливій формі можна прийти до того, що учні почнуть розмовляти українською не тільки, відповідаючи на уроках, але й спілкуючись на перервах.
- Створення літніх мовних таборів на базі загальноосвітніх шкіл.
По Україні є літні мовні табори, де вивчають іноземні мови. Так само можна створити літні мовні табори української мови. Вивчення мови в ігровій формі, занурення в мовне середовище, вікторини та конкурси, дискусії та круглі столи, інсценізація українських творів, створення постерів про талановитих людей рідного краю, настінного журналу з інтерв’ю відомих людей. Я впевнена, що через декілька тижнів діти вільно заговорять рідною мовою!
- Курси української мови.
Є люди, які б з радістю вивчали українську мову, але не мають такої можливості. Можна створити курси на волонтерських закладах, запросивши студентів-філологів, для яких це стане чудовою практикою.
- Флешмоб «Я не спілкуюсь мовою окупанта»
Зібрати людей, які будуть готові вийти на вулицю з плакатами «Я не спілкуюсь мовою окупанта» та закликати усіх прохожих переходити на українську мову.
- Громадські конкурси знавців української мови
В таких конкурсах участь можуть приймати як школярі, студенти, так і люди старшого віку.
- Проект «Нові друзі із західної України»
На сьогоднішній день соціальні мережі набувають все більшою популярності. Цим варто скористатись. Потрібно створити сайт, на якому люди, які спілкуються російською мовою матимуть змогу знайти друзів зі спільними інтересами, поглядами на життя та за віком із західної України. Я впевнена, що україномовні громадяни з радістю допоможуть поширювати українську мову на всій території України та візьмуть участь в такому проекті. Спілкування українською мовою в соціальних мережах на різні теми, зустрічі в скапі, та, як варіант, можливість побувати в гостях у свого нового друга дадуть можливість побороти мовний бар’єр.
- #Bookchalenge_UA (книжковий обмін)
Цей проект також для соціальних мереж та підходить людям різної вікової категорії.
Ідея полягає в тому, що кожна людина висилає, або передає особисто одну книжку, натомість отримує взамін набагато більше! Єдина умова – книжки мають бути виключно українською мовою!
Автор: Юліана Мельник,
студентка другого курсу КНУ імені Тараса Шевченка,
волонтер, активістка, громадська діячка
Портал мовної політики