Як проблеми з мовами нацменшин вирішуються в країнах Балтії та в сусідній Білорусі? Про це у Вільнюсі дискутували учасники конференції, присвяченої мовним правам національних меншин в Європі. В заході взяли участь вчені з різних країн – Литви, Польщі, Білорусі, Італії, Іспанії та ін.
На конференції обговорювались різні аспекти використання мов в країнах Європи. Читати далі
Лариса Масенко, Ольга Шевчук-Клюжева
Сьогодні перед Україною постало дуже багато викликів, боротьба з якими допомагає нам змінюватися – з новою силою усвідомлювати себе як націю, яка здатна самостійно вибудовувати майбутнє і вміє планувати свій подальший розвиток. Ці всі події, страшні обставини – жертви, кров, руйнування, втрата контролю над частиною територій повинні стати каталізатором перетворень, що підтвердять нашу здатність до справжнього державотворення.
Українській мові у низці першочергових змін має відводитися ключова позиція. Керівництво сусідньої Росії виправдовує агресію на території України наміром «захищати російськомовних», що переконливо засвідчує необхідність перегляду державної мовної політики. Мовне питання в Україні завжди використовувалося для політичних маніпуляцій, але мовне планування ще ніколи не було об’єктом ефективної управлінської діяльності, цілеспрямованих і продуманих зусиль держави. Читати далі
51 % молоді розмовляє українською мовою у сім’ї, 43 % – із друзями та знайомими. Російською мовою розмовляє 31 %. Такі дані соціологічного дослідження “Молодь України 2015”, проведеного компанією GFK Україна на замовлення Міністерства молоді та спорту України.
Згідно з результатами дослідження, українською та російською однаковою мірою розмовляє у сім’ї 18 % молодих людей, із друзями та знайомими – 25 %. Іншими мовами спілкується у сім’ї 1 % молоді. Читати далі
Мовна проблема в Україні є не так проблемою нації, скільки ганьбою вітчизняних владоможців, які за чверть століття Незалежності не дозріли до того, щоб усвідомити, що без вирішення мовного питання країна приречена на стагнацію з постійною загрозою втрати і незалежності і державності. Цього вірша було написано в 2005 році, всього лише через рік після Помаранчевого Майдану. Приводом для написання був кинутий напризволяще в зрусифікованому Криму громадсько-політичний та літературний тижневик Кримська Світлиця. За свою позицію, за підтримку помаранчевого руху зокрема, уряд Віктора Януковича позбавив його державного фінансування. Читати далі
Ще краплю боргу рідній мові,
Ще краплю чистої любові-
Живу краплину кришталю,
Без сподівання, без жалю,
Ще раз скувати крицю рими,
Ще раз упитися твоїми
Суницями солодких губ
І потонути в морі згуб,
Ще раз в обіймах ніжних рук
Забути холоди розлук,
Відчути ще раз смак жаги –
Твій поклик крізь буття круги,
А потім можна вже і в путь,
В той край усі стежки ведуть… 9.03.2003
8 грудня Верховна рада буде голосувати у другому читанні за законопроект “Про державну службу” . Експерти називають цей закон реформаторським і вимагають негайного прийняття.
Однак, як це часто буває, у бочці меду є ложка дьогтю. Мова йде про статтю 8, п. 1 пп. 6. Стаття 8 перелічує обов’язки державного службовця. А пп. 5 і 6 визначають мову роботи державних службовців. У першому читанні був лише пп. 5, який зобов’язує держслужбовців користуватися державною та регіональною мовою (мовами) або мовою національних меншин під час виконання посадових обов’язків. Читати далі
Ще великий Володимир Ілліч Ульянов–Ленін поставив перед Українцями умову: Незалежна Україна можлива большевицька, – або ніяка. З того часу нічого не змінилося. Українці не спромоглися до цього часу на щось більше, аніж на вибір суверена. Вибір між москвофільством і ґерманофільством; між большевизмом і нацизмом; між азіятською Російською федерацією і космо-семітською Европою. У спогадах останнього гетьмана України Скоропадського можна знайти запис: приходили на розмову Українці. В державі Україна записувалися на візитацію до Гетьмана представники національної меншини – Українці!
Міжнародний космополітизм попихає Україну до европейських цінностй. першою такою „европейською“ цінністю є азіятська московська мова. В цьому керунку маємо найбільше успіхів. Правда, маємо антикорупційне б’юро. А починати слід‑би зі служби розмосковщення. Натомість запрошені високі керівники не беруть прикладу з першого військового міністра Морозова, котрий бездоганно вивчив мову перед тим, як взятися керувати Українцями. Українці не варті цього, бо їх не має буть в скорому часі.
Втрачені після-революційні шанси… Деякі втрачені навіки. Чи будемо наново перейменовувати шерифів, поліцейських, капралів…? Я виріс в часі большевицької окупації, зовнішньою ознакою якої були московсько-мовні силові структури. Прекрасний шанс – нехай‑би нова европейська патрульна служба (стежа по‑нашому) набиралася з Українців і нехай‑би вона говорила до Кацапа державною мовою. Та ні, хоч нове воно, хвалене з усіх боків, але… кацапське. Я собі так думаю, що Хохол на Сході і Русин на Заході і оцю боротьбу з корупцією перемелють, як перемололи і австріяцьку, і польську, і московську, так і большевицьку держави…
Америка для Американців, Польща для Поляків, Росія для Москалів, европейська Україна для космополітів. Европа не для Українців (хіба що для української худоби) – ось приховані правдиві гасла Революції гідности, про які не здогадувалися Небесні герої. Не бачив правди і я, бо не звернув уваги, якою мовою писалося SMS, що кликало на Майдан. Доказ дволичности? Прошу. Президент Саакашвілі, випускник КНУ-ту, виступав зі сцени помаранчевого Майдану доброю українською. Нині в Одесі він вчиться правильно по‑кацапськи вимовляти м’ягке „Одєсса“. Товариш по студентській лаві президент Порошенко пускає повз вуха. А чи пускає, чи, може, добре знає, що не з українською мовою житиме Україна в Европі? Чи до Українців приїхав пан Саакашвілі, чи поклонився він Козацькому дубові на Бульварі Шевченка в Одесі? Хіба ні, бо небажання вдосконалити своє знання української мови часто і нахабно виказує на численних телевізійних виставах-балачках. Пан Саакашвілі є державним службовцем, знає українську мову але з висоти телевізійних трибун мужньо і одверто подає добрий приклад прагматичного зневажання державної мови. Зрештою, аби показати, що в цій державі українська мова – повний непотріб для фахових політиків та діячів з вищих кіл, – особливо мужнього нахабства не треба. Посполиті й так солодко облизуються од самого смаку кацапсько-европейського патріотизму.
Нищитель українства Аваков, висунений кацапо-патріотичною „Батьківщиною“, бачить Українців, мабуть, там, де Турки бачили Вірмен в 1915-му. Це я пишу спеціяльно для україно-мовного любителя „каліного заліза“ пана Сергія Соболєва, Заступника у „Батьківщині“ („Свобода слова“ Куликова, 30 листопада ц. р.) Як‑би мав хоч якусь повагу до власної інтеліґентности перед личком телевізійної публіки – то збудував‑би такого‑собі словничка перекладів з кацапо-депутатської на українську, та й вправлявся‑би перед виступами, тоді вивчив‑би, що то є розжарене залізо і блудні (а не „блуждаючі“), вибачте, дупутати. А от я, як патріот, мав‑би цього пана поважати за його европейськість(!).
Натомість, президент України своїми брехливими українсько-мовними виступами намагається навіяти недоумкуватим, що вони терплять і гинуть за Україну. Та Президент не дурить! Він чесно заявляє, що ми гинемо за Европу Савіка Шустера. Цей останній непересічний пан спочатку розмовляв литовською (бо там народився), далі – вивчив італійську (бо там жив), пізніше – англійську (бо це потрібно). Українською знатним панам володіти немає потреби, навіть перед лицем всенького люду 40-мільйонної Неньки. Президент України обіцяє президенту Шустер-студії віддати життя за того кацапську виставу-балаканину. Президент не обіцяє віддати життя за те, щоби Шустер заговорив державною мови його, Президента, держави та ще й повикидав Кацапів разом з перекинчиками з етеру. Не варта українська мова життя пана Порошенка. Якось навіть смішно подумати. Не смішно було‑би нашому Франкові, засновникові Радикальної партії Галичини, але де той Франко…
Від перекинчиків роїться. Знову проклятий вибір: або передові европейські космополіти кацапського духу (бо яка мова, такий і дух), або бездоганно україномовні ґенеральні фарисеї на самому чубку влади. Або – кацапські волонтерні (українські звались‑би добровольцями) герої Революції у Верховній Раді, яким, з їхньої кацапської простодушности, невтямки, що їхня людська порядність закінчується там, де починається їхня кацапська мова.
У збіглу п’ятницю в Шустера до перекинчиків записалися наче-б то передові Українці Марина Ставнійчук та Ігор Смешко (не відаю, чи у Христинівці поширене прізвище Смішко; ані московського, ні українського слова „смешко“ не існує, але то може бути польське, коли писати через „є“). Обидвоє дружньо заговорили кацапською, демонструючи спідлену вторинність української мови (доказові чого в першу чергу присвячена і сама вистава-балачка Шустера). Немає сумніву, що хотіли‑б вони популярности. Але хто їх шануватиме? Добре, коли‑б прочитали оте, що тут пишу. То ж слухайте: Українець вас не шануватиме, бо самі себе не шануєте. Кацап вас не пошанує з тієї ж причини, зрештою, ви не його роду. У песиголовців-космополітів теж своя раса, вам туди зась. Отак і ходитимете скоморохами у наймах.
Були й такі, що придержувались української. Та їхня українська мова, на жаль, геть хвора, небога: „агітувати про те“, „один раз щось нажати“, „блуждающий депутат“ (це у них спільний кацапізм, замість блука́льний, блуденний, бродяжний), „зустрічався в Турції (Туреччині)“, „стратегія будується на хибних посилах (знаках, о́повістях)“ – це од Віктора Чумака; „бігство (втеча) Януковича“ – від Олеся Донія.
Ось вам і ще один проклятий вибір: або ганьба перекинчика, або ганьба неграмотности. Вибору гідности не існує. Хоч революція зветься тепер Революцією гідности.
Сергій Оснач
14 жовтня Україна відзначала День захисника України, а також День УПА. Без боротьби й самопожертви воїнів УПА «російський світ» поглинув би Україну значно раніше, тож сучасним українським героям, можливо, не було б чого захищати. Та на державному рівні й у ЗМІ про УПА якось призабули — мабуть, щоб не «розпалювати ворожнечу». Згідно з жовтневим дослідженням групи «Рейтинг», 41% опитаних підтримує ідею визнати ОУН-УПА учасниками боротьби за державну незалежність України, а 38% — не підтримують. Традиційно, проти визнання ОУН-УПА — старі, бідні, малоосвічені та російськомовні.
Зі старими зрозуміло — вони довше перебували під впливом радянської пропаганди, як то кажуть, люди радянської закалки, чи то пак гарту. З малоосвіченими також усе ясно — темні люде. І до бідних нема питань — адже бідними є насамперед ті самі старі й малоосвічені. Але чому російськомовні? Читати далі
Сергій Грабовський
Спершу громадянський рух «Відсіч», а потім і Держтелерадіо почали бити на сполох: частка української мови в телебаченні України зменшується! Якщо, за даними моніторингу ефіру десяти найбільших всеукраїнських комерційних телеканалів («Україна», «Інтер», НТН, ICTV, 1+1, 2+2, СТБ, «Новий», ТЕТ і К1), на початку червня частка української мови становила близько 28%, то тепер вона зменшилася до 23%. Інакше кажучи, за п’ять місяців ця частка зменшилася на п’ять відсоткових пунктів. Найменше української мови на каналах «Україна», «Інтер», 1+1 та СТБ — за 17 годин моніторингу активісти «Відсічі» не зауважили там жодної суто україномовної передачі чи фільму. Водночас фільмів і передач українського виробництва за ці п’ять місяців на цих каналах побільшало — із 33% до 51%, а російського виробництва — істотно поменшало — з 29% до 19%. Читати далі
Спробуйте зайти під адресу http://mms.kyivstar.net/mmbox/index.html?act=viewmsg&locale=uk_UA&box=MMS
Початковий діялог виключно московською мовою. Далі – начебто є можливість вибору мови з‑поміж Englsh, Ukrainian, Russian. „English“ працює OK, зате „українське“ оформлення не розроблене: воно просто дублює „Russian“.
Набридло!
Коли держава не стежить за справедливим рівноправ’ям для української мови, мене заливає злість (пишу з іронією саме про рівноправність, бо про переваги для „державної“ української навіть не йдеться). Коли держава не вирішує вразливих конфліктних міжетнічних клопотів – настає час вуличних розбишак, биття вікон, підпалів воріт… Ви цього прагнете, панове Верховна рада? Чи ви уважаєте, що Хохол ніколи не доросте до усвідомлення власної гідности? Де закон про обов’язковість пріоритетного оформлення будь-якого багатомовного продукту саме українською мовою?
Моя лють поміркована. Під польським пануванням моя мама боялася (з її слів) розмовляти на вулиці українською мовою. Син Франка Андрій отримав каменем по голові від польських молодиків, переходячи звичайною вулицею. Але я маю терплячість. Кацапи теж люди. На вулиці може буть мішанина. Але у своєму житті я не хочу неприятельської мови. Хочу апартеїду. Кращі канали телебачення, без натяку на мовну неприємність. Окремі (кращі) канали мовлення, без вкраплень московською. Державні заклади, де зі мною спілкуються виключно моєю мовою. Кращі приватні заклади для Українців, де Українець не ризикує наразитися на мовний дискомфорт, не ризикує наштовхнутися на Кацапа.
Всі ці байки про політичну націю і політичного різно-етнічного Українця могли‑б гарно втілитися у життя, якби не пиха московської мови. Песиголовець–інтернаціоналіст з повним правом власної зарозумілости вказує Українцеві на його місце біля купи коров’ячого гною десь серед решток аґонізуючого села без учителя і без фельдшера.
Етнічне Ніхто з висоти владного „Истеблішменту“ щоденно доводить до простодушного українського ідеаліста просту істину, що Революція гідности робилася не Українцями і не для Українців. На жаль, і тут Українці програли. І навіть кривавий бизнес-проєкт під назвою АТО розвивається поза інтересами Українців. До часу збанок воду носить. Досить. Мені вже обридла „толерантність“.