Мислення людини залежить від мови якою вона розмовляє

Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову

Ліна Костенко

Наскільки ці слова Ліни Костенко ще здатні викликати у нас живий інтерес? Наскільки доля нашої рідної мови ще не стала для нас байдужою? Численні «за» і «проти» у дискусіях навколо необхідності заходів захисту національної мови, поборюючи один одного, утворюють певне нейтральне поле, ґрунт для байдужості…

Спробуємо вибудувати нашу аргументацію щодо необхідності живої, сильної національної мови як одного із чинників формування єдиної національної ідеї, вдаючись до розгляду однієї із авторитетних мовних теорій.

У буденній свідомості мова сприймається, насамперед, як засіб комунікації. Ми виражаємо свої думки, ідеї, бажання, потреби тощо за допомогою мови і тим самим робимо їх доступними іншим, ми обмінюємось. Ми вчимо іноземні мови, щоб донести все це представникам інших національностей і самим мати змогу розуміти їх. Можна піти трохи далі і тоді ми скажемо, що мова є також засобом позначення світу, предметів і явищ у ньому. І тут, і там мова є засобом. А засіб – це щось для чогось. Таким чином, ми не звикли надавати мові самостійного значення.

Однак, якщо мати на меті глибше розуміння сутності мови, а ще й скористатись певними спеціальними дослідженнями, то значимість мови  у житті кожної людини, а нації й поготів, виявиться значно більшою. Б.Л. Ворф, зрозумівши це значення у буденних життєвих ситуаціях, став великим лінгвістом і співтворцем теорії, до якої ми і будемо апелювати.

Отже, як і для простих людей, так і для мовознавців мова, а особливо її лігвістичний склад, окремі слова, тривалий час сприймалась просто як етикетка, як наліпка на певний предмет, явище тощо. Різні мови – це лише різні позначення одного й того ж самого предмета. Однак, напевно, без перебільшення можна сказати, що, якщо б ми захотіли вивчити мову американського племені хопі, то ми б здивувались, що там є іменники, що стосуються будь-якого предмета, що летить, тобто одне й те саме слово позначає літак, пілота цього літака, комаху і мовці при цьому не відчувають жодних незручностей.  Так само незвичним для нас є розрізнення, наявне у мові ескімосів між снігом, який падає та снігом, який лежить. На основі таких прикладів, формується уявлення про те, що у мові ми позначаємо не об’єктивну дійсність, а наше сприйняття цієї дійсності. Мова у своїй лексиці, граматичних, структурах,  морфологічних та синтаксичних особливостях фіксує наше світобачення. На поч. XIX ст., об’єднавши такі ще тоді невиразні думки, ідеї про мову, В. фон Гумбольдт започаткував мовну теорію, яка утверджувала мову у її тісному зв’язку із мисленням, світобаченням і духом нації, етносу. Оскільки мова є інтерпретацією світу,  а різні мови – різними інтерпретаціями, то кожен народ має власний світогляд. Світ у представників різних мов бачиться, сприймається і розуміється по-різному.

…якщо б ми захотіли вивчити мову американського племені хопі, то ми б здивувались, що там є іменники, що стосуються будь-якого предмета, що летить, тобто одне й те саме слово позначає літак, пілота цього літака, комаху і мовці при цьому не відчувають жодних незручностей.  Так само незвичним для нас є розрізнення, наявне у мові ескімосів між снігом, який падає та снігом, який лежить.

Цю теорію розвинули, підкріпили новими емпіричними дослідженнями і сформували нову гіпотезу послідовники В. фон Гумбольдта. Згідно з їхніми твердженнями, мова не лише відображає світогляд, вона його формує. Мова впливає на людську поведінку: людина поводиться стосовно цього світу, виходячи із того, яким його подає мова .

Згаданий вище Б.Л. Ворф зіткнувся з однією з сторін цієї проблеми під час роботи в компанії зі страхування від вогню. У його завдання входив аналіз сотень доповідей про обставини, що призвели до виникнення пожежі або вибуху. Вчений фіксував фізичні причини, такі, як наявність легкозаймистих матеріалів, поламані прилади тощо. З плином часу він зрозумів, що не тільки самі по собі ці причини, але і позначення їх було іноді тим чинником, який через поведінку людей був причиною пожежі. Так, наприклад, біля складу так званих “gasoline drums” – бензинових цистерн люди поводяться відповідним чином, тобто з великою обережністю, тоді як поруч зі складом з назвою “empty gasoline drums” – порожні бензинові цистерни – люди поводяться інакше: недостатньо обережно, курять і навіть кидають недопалки. Однак, ці порожні цистерни можуть бути більш небезпечними, оскільки містять вибухонебезпечні випари. У даному випадку люди орієнтуються на назву – «порожні», яка підсвідомо сприймається як відсутність будь-якого ризику.

У руслі зазначених ідей і як їх логічний наслідок Й. Лео Вайсгербер сформулював закон мовної спільноти та рідної мови. Рідна мова – «найбільш стійка і найважливіша опора народного самоствердження», яка створює основу для спілкування завдяки формуванню схожого для всіх способу мислення. Окрім того, впливаючи на світогляд, мова опосередковано впливає на релігію, науку, мистецтво і політику. До того ж мовні картини світу значно старіші від наукових картин світу, а тому потужніші  за впливом на свідомість їх носіїв.

Підсумовуючи, можна зробити висновок про те, що наше СПІЛЬНЕ майбутнє, як і будь-якої нації, багато у чому залежить від нашої СПІЛЬНОЇ мови. Ми можемо сформувати єдину національну ідею, визначитись щодо напрямків розвитку держави і нації, лише зберігаючи, розвиваючи  і захищаючи національну мову.

© Оксана Тимо

Громадська організація «Незалежні»

Напишіть відгук

pompy wtryskowe|cheap huarache shoes| bombas inyeccion|cheap jordans|cheap air max| cheap sneaker cheap nfl jerseys|cheap air jordanscheap jordan shoescheap jordanscheap wholesale jordans