Напередодні 175-ї річниці подорожі Кобзаря в обласного товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка виникла необхідність узгодити проведення заходів з Департаментом культури Запорізької міської ради.
Як нагадування: влітку 1843 року (є уточнення дослідників, що наприкінці липня – на початку серпня) Тарас Шевченко, подорожуючи Придніпров’ям, побував на Хортиці. В уяві і мріях, у його поезіях це – столиця волі, козацької слави, джерело незламного національного духу. Я переконаний: Кобзар, поглядаючи із височини вічності на запоріжців в незабутні дні квітня 2014 року, задоволений іще одним влучним визначенням козацької столиці: «Запоріжжя – місто з яйцями»… І про це теж настає час декому нагадати…
Про минулорічне відвідування цієї державної установи була публікація в мережі під назвою: «Запорізька влада «позачергово» згадала про державну мову», де вказувалось і на таке:
«Про «русский робочий» та про рівень професійної етики, ба навіть – про рівень інтелекту службовця управління культури, про його професійне кредо – промовисте свідчення в кабінеті:
«Перед началом рабочей недели помните:
лучше всех в колхозе работала ЛОШАДЬ.
Но, тем не менее, председателем она так и не стала».
Минув рік, що змінилося в Департаменті культури Запорізької міської ради?
Так самісінько, як і колись, на порозі нас зустріла російська мова: «Керивник у нас там, на Соборной, помните, бывший магазин «Современник»?..». Йду на Соборну, в нове приміщення управління туризму Департаменту культури.
Там секретарка Марина, уважна і швидка, розпитала і пояснила все, але також російською, не зважаючи на звертання до неї державною мовою. Попросила зачекати: «Сейчас он освободится»… Неподалік за столом керівник Департаменту Білов Сергій Олександрович приймав запорізького скульптора.
Відвідувач звертався українською, Сергій Олександрович відповідав російською.
Дійшла і моя черга. Познайомились, обговорили 175-ліття подорожі Кобзаря на Хортицю. Мене вразило, що керівник Департаменту культури – начальник управління туризму (!) не володіє цим питанням і просить направити офіційний запит.
Здивувало, що один із трьох (а іще Соцмісто і Старий Олександрівськ) головних туристичних об’єктів нашого міста – острів Хортиця, у поєднанні з іменем Тараса Шевченка, – ніяк не закріпився у свідомості НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ ТУРИЗМУ ЗАПОРІЖЖЯ.
Як не закріпились у його памʼяті завдання, визначені «Програмою розвитку і функціонування української мови в м. Запоріжжя на 2016-2020 роки», зокрема поширення знань з історії України та Запорізького краю, при цьому особлива увага до видатних діячів та постатей української культури.
А головне ж, головне! – «використання української мови посадовими особами місцевого самоврядування в усному та писемному діловому спілкуванні». Але весь час керівник Департаменту культури розмовляв зі мною російською мовою. І на моє зауваження, в дискусії про любов до України, він запитав: «А как вы считаете, нужно… самое главное в нашей жизни – это разговаривать на украинском языке?..».
…Краєзнавці (не зі складу співробітників зросійщеного вкрай Департаменту культури і туризму міста Запоріжжя) розповідають, як тяжко переживав Тарас Григорович Шевченко нищення козацького духу, закріпачення українців: «Був я торік на Україні … І на Хортиці, скрізь був і все плакав: сплюндрували нашу Україну … німота з москалями, щоб вони переказилися».
Автор: Відп. секретар Запорізького обласного
обʼєднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка
Анатолій Ажажа
На фото: українська мова і українська культура по-запорізьки, фото автора
