Коли вибір української даватиме не лише моральну, а й соціальну перевагу, асиміляція піде швидкими темпами.

Попри це через 25 років усе населення країни ­володітиме українською на достатньому рівні. Подальший розвиток ситуації залежить від того, наскільки успішною й самостійною буде Україна як держава, чи збереже вона ексклю­зивний статус української як державної мови. Коли вибір української даватиме не лише моральну, а й соціальну перевагу, асиміляція піде швидкими темпами.

Чи прискорять українізацію втрата Криму та війна на Донбасі?

— І так, і ні. Суто арифметично відсоток україномовного населення зріс після фактичного виходу з юрисдикції України кількох мільйонів мешканців російськомовних регіонів. Удалося сформувати Верховну Раду з політичних сил, які принаймні декларують проукраїнські ідеї та підтримують рідну мову.

Але не виключено, що ціною повернення Криму та Донбасу буде відмова від ексклюзивного статусу української. Певною мірою цей процес почався 2014-го, коли політики, журналісти, митці чимдуж почали демонструвати рівнозначність російської та української. Будь-які розмови про проблеми української мови були неможливі. Щойно піднімаєш цю тему, тебе вмить оголошують агентом Кремля, який працює на розкол країни. Якщо реінтеграція відбудеться не зараз, а за роки чи десятиліття, мовно-культурні відмінності між основною та реінтегрованою частинами України стануть іще більші.

Українська має об’єктивну природну перевагу в Україні. Її треба підтримувати.

Чи варто регулювати просування української законодавчо?

— Неможливо визначити законом, якою мовою повинні говорити й думати люди. Проте закон може убезпечити нас від украй небажаної “конкуренції” між мовами. Бо в ній завжди перемагатиме підкріплена мільярдами нафтодоларів російська. Українська має об’єктивну природну перевагу в Україні. Її треба підтримувати. Робити пріоритетною в усіх сферах, на які поширюється будь-яка форма державного контролю. Позиція влади має бути принципова: лінгва франка (мова, яка є де-факто мовою міжетнічного спілкування. — ГПУ) в Україні — українська. Якщо ж хтось хоче замкнутися від суспільства й користуватися лише своєю мовою — його право.

Чи можна це виправити за кілька ­років?

— Навіть за найсприятливіших умов це — питання кількох поколінь. Буде непогано, якщо російськомовні батьки почнуть говорити українською з дітьми. Але поки що й це відбувається тільки в західноукраїнських містах і почасти в Києві. Україномовність має стати соціальною нормою. Для цього потрібні й масова культура, і медіапростір, і освіта, і робота громадських активістів, і правильні посили політиків.