Архів категорії: Публікації

Олександр Піддубний. Мовна політика або “хибодрук” і “друкохиба”

Опубліковано:

Останнім часом з’являється багато інформації про загрозу двомовності для України. Я частково поділяю побоювання шанованих мовознавців та інтелектуалів. Але проблема “итакпоймут”, як на мене, і простіша і, водночас, складніша.

Справа в тому, що загальнопоширена і загальнокультивована (зокрема в медіах) українська мова зараз – максимально спрощена і наближена до російської. Відтак російськомовні зрозуміло можуть дивуватися – яка різниця якою розмовляти, коли все ніби однакове, тільки по-іншому лунає (звідси зокрема й зловживання Google-Translate представниками медіа).

Ще раз наголошу – йдеться про загальновживану українську.

Як вирішити ситуацію на користь української мови? Перефразовуючи (або “цитуючи” – як кому до сподоби) Хвильового – “Геть від Москви!”. Читати далі

Професор Колумбійського університету Юрій Шевчук: Якщо переходити на російську – це чемно, то виходить, що решта світу – грубіяни?

Опубліковано:

Революція гідності яка відбулася півтора роки тому змінила політиків у владі, змінила декларований курс держави, але не змінила мовної політики в Україні. Чиновники не поспішають переходити на українську, на дотримання мовного законодавства, зокрема вимог Конституції офіційні особи відверто чхали. Ті з чиновників, хто мови не знає, вчити її вочевидь і не збираються. «…Навіть україножер Янукович чомусь вважав, що це його обов’язок. Азаров почувався некомфортно, перепрошував, коли переходив на російську», – згадує професор, викладач і директор українського кіноклубу у Колумбійському університеті (Нью-Йорк, США) Юрій Шевчук.

Пан Шевчук часто буває в Україні і констатує погіршення у ставленні до державної мови не тільки на рівні чиновників, а і, як не парадоксально, на побутовому рівні.

В інтерв’ю «Главкому» Шевчук розповів, чому нова влада після повалення режиму Януковича не поспішає розвивати українську мову, де у Києві найбільше притіняють українську, чому гасло «Єдина країна – Единая страна» роз’єднує наших співгромадян. Читати далі

Російськомовними патріотами маніпулюють – викладач Колумбійського університету

Опубліковано:

Українцям і досі проблематично спілкуватися із навколишнім світом без посередництва російської мови, переконаний викладач Колумбійського університету, мовознавець Юрій Шевчук. Він вважає, що колонізаторська політика Росії в Україні продовжується на мовному рівні. В інтерв’ю Радіо Свобода філолог розповів, що таке лінгвошизофренія, і чому гасло «Єдина країна. Единая страна» – це спосіб не об’єднання, а русифікації.

– Мовна шизофренія або лінгвошизофренія – це явище, яке існує, певно, лише в Україні, це послідовна культурна політика, яка передбачає змішання української і російської мови. Це руйнує українську мову на усіх її рівнях. Адже люди, за законами психіки, репродукують ту мову, яку чують навколо себе. Почути незасмічену українську зараз складно. Людина починає говорити на рівні дуже примітивних смислів, які нездатні осягнути усього складного комплексу навколишнього світу. Відбувається те, чого завжди прагнула політика російського імперіалізму – зруйнувати українську мову зсередини, розхитати, уподібнити до російської так, щоб самі українці «добровільно» від неї відмовлялися. Читати далі

Сприйняття пропаганди залежить від вибору мови – медіаексперт

Опубліковано:

Від вибору мови залежить сприйняття ситуаціїї в країні, — стверджує активіст громадянського руху «Відсіч», медіаексперт Сергій Оснач. Він опублікував результати соціологічних опитувань, які свідчать про це.

Інтерв’ю можна слухати на Громадському радіо.

Василь Шандро: Ви опубліквали дослідження, де ви стверджуєте, що проблема української мови в Україні за останній рік стала ще сильнішою, ніж була досі.

Сергій Оснач: По-перше, я хочу розпочати з того, що моє дослідження нітрохи не покликано якимось чином принизити російськомовних українців. І ми всі знаємо, що чимало російськомовних українців воює на сході і чимало займається волонтерською діяльністю, тому просто хочу цей момент окремо зазначити, щоб поставити тут крапку. Ми говоритимемо про статистику. І статистичні дані, нажаль, свідчать, що дуже сильно вплив російської пропаганди залежить від мови громадян. І так саме дуже сильно ставлення громадян залежить від їхньої мови. Ставлення до незалежності України, наприклад. Читати далі

Тарас Марусик. Чиїми “молитвами” закон Колесніченка-Ківалова живе й перемагає

Опубліковано:

Скандальний “мовний” закон Колісниченка-Ківалова був серед перших, скасованих Верховною Радою після Революції гідності – уже 23 лютого 2014. Однак він діє й досі.

Тодішній голова Верховної Ради та в.о. Президента України Олександр Турчинов просто взяв і не підписав ухвалений парламентом закон “Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про засади державної мовної політики”.

7 липня 2014 депутати звернулися до Конституційного суду з вимогою скасувати-таки закон Колісниченка-Ківалова. Термін для ухвалення рішення сплив у січні 2015, однак вердикту з питання, яке було серед пріоритетних, немає й досі.

Аналіз подій 2010-12 років засвідчує, що за “злочинного режиму” витримати цілеспрямований тиск державної машини на мовному фронті вдалося винятково “вулицею” та майже “підпільними” діями окремих активістів “у тилу ворога”. Ситуація після Революції гідності змінилася. Зник тиск “вулиці” – чого тиснути на владу, яка ніби вже проукраїнська? Однак її дії свідчать: у мовному питанні нова державна машина рухається тією самою дорогою, що накатали “папєрєдніки”. Читати далі

Східняки і українізація

Опубліковано:

Одне із важливих постреволюційних питань – класичне “Геть від Москви”. В тому числі й у мовнокультурному просторі. Особливо гостро, актуально це питання стоїть зараз на зросійщених територіях півдня і сходу України. І от що цікаво. Поки одні сидять і чекають, щоб їм сюди завезли українську мову – інші беруть і роблять це самі, переходячи на українську мову, створюючи україномовний простір як мінімум навколо себе.

З трьома такими “східняками”, які вирішили українізуватися, я й поговорив. Три різних міста, три різних людини, три різних стадії українізації. Але одна мета. Читати далі

Сергій Оснач. Мовна складова гібридної війни

Опубліковано:

Як не крути, а нинішня російсько-українська війна розпочалася саме через мову. Це незаперечний факт. Саме мовний фактор Росія використала як головний привід до агресії ― пояснивши її потребою захисту російськомовних громадян в Україні.

Можна скільки завгодно заперечувати це й доводити, що Росія могла б вигадати будь-який інший привід, щоб анексувати Крим та розпочати війну на Донбасі, або й узагалі зробити це без приводу, але вона використала саме цей привід. Отже, він був для Росії найбільш зручним та ефективним.

З початком російської збройної агресії та окупації українських територій стало очевидно, що сусідня Росія — це ворог України, а не дружня країна-партнер, як багато хто вважав раніше. Цей ворог не з’явився раптом нізвідки, а роками системно працював проти України: ставив на ключові посади в Україні своїх агентів впливу, підривав українську економіку, розвалював військо, підпорядковував собі український бізнес та інформаційні канали, сіяв серед українців розбрат. Особливих зусиль Росія доклала до інспірації в Україні «мовного конфлікту», яким дуже ефективно скористалася. Читати далі

Юрій Шевчук про двомовність українців

Опубліковано:

Юрій Шевчук (Колумбійський університет, Нью-Йорк) в програмі ТБ “Київ” “Ранок по київськи” розповідає про витоки двомовності українців та які це матиме наслідки, а також про мовну політику в Україні.

Роман Матис про те, чи на часі мовна проблема в Україні

Опубліковано:

Роман Матис, засновник ініціативи “И так поймут”, яка бореться за права україномовних, пробує відповісти на питання “Чи на часі мовна проблема в Україні?” для круглого столу “Сучасна мовна політика України:теорія і практика”.

Мовознавець Юрій Шевчук в програмі “Вечір з Миколою Княжицьким”

Опубліковано:

Відеозапис програми “Вечір з Миколою Княжицьким” від 6 червня 2015 року з відомим американським мовознавцем-славістом Юрієм Шевчуком. Тема програми – мовна шизофренія на українському телебаченні.