Павло Клімкін, Європейська правда
Сьогодні Венеційська комісія оприлюднила довгоочікуваний висновок щодо нового Закону України “Про освіту”, а точніше, щодо його 7-ї статті, в якій ідеться про викладання мовами національних меншин.
Як відомо, саме ця стаття викликала гостру реакцію цілої низки сусідніх країн, а найбільше в Угорщині. І ось висновки міжнародних експертів засвідчили, що їхні тривоги були загалом безпідставними. Читати далі
Тарас Марусик
Вже не один рік новий політичний цикл в Україні прив’язаний до початку роботи Верховної Ради. До такого циклу пристосовані навіть медіа зі своїми спеціальними передачами, «свободами слова» і «правами на владу». «Найгарячішою» темою першого парламентського дня стала мова, хоча в порядку денному не було законопроекту про державну чи інші мови.
Ні минулий, ні позаминулий, ні позапозаминулий вересень у найвищому законодавчому органі не починався з мовного питання – на відміну від цьогорічного. Читати далі
Олег Панфілов
Російська мова для Російської імперії, а потім і Радянського Союзу була завжди головною зброєю й об’єднувальним чинником. Оскільки російські царі любили захоплювати чужі території, то захоплені народи зазнавали мовної та релігійної (православної) асиміляції. Здавалося, що імперська політика мала зникнути, але Володимир Путін її відновив. Черговою жертвою може стати Вірменія. Далі – матеріал Радіо Свобода. Читати далі
В. Марковський, Р. Демків
Відродження української нації, її боротьба за державну незалежність у ХІХ–ХХ ст. пов’язані з боротьбою за підвищення правового статусу української мови. У цей історичний період важливим завданням для національної політичної еліти та всього українського суспільства було забезпечення права на навчання рідною мовою.
У сучасних умовах державотворення, підтримуючи ідею статусу єдиної державної мови, українська держава та суспільство усвідомлює необхідність забезпечення мовних прав представників національних меншин. Читати далі
Представники парламенту та громадськості 2 лютого зустрілися у Верховній Раді з послами європейських держав, щоб пояснити їм необхідність прийняття громадського законопроекту № 5670 “Про державну мову”.
Послів запевнили у тому, що проектом передбачено надійний захист і вільне використання мов національних меншин і мов ЄС, – повідомляють представники громадськості на своїй Фейсбук-сторінці. Читати далі
Заклади харчування, магазини та інші суб’єкти господарювання зобов’язані обслуговувати споживача державною мовою.
Про це йдеться у роз’ясненні Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Якщо споживач не надавав згоди працівникам суб’єкта господарювання спілкуватись з ним російською мовою, то обслуговування недержавною мовою є неправомірним. Джерелами доказів можуть бути записи споживачів у Книзі відгуків і пропозицій та відповіді суб’єктів господарювання на такі записи. Читати далі
13 грудня Конституційний суд України продовжив розгляд справи щодо конституційності сумновідомого закону «Про засади державної мовної політики». Усне слухання, у формі якого розгляд тривав цілий день, «вмістило» виступи судді-доповідача Ігоря Сліденка, суб’єктів права на конституційне подання Олега Бондарчука та Ірини Фаріон, експертів Павла Гриценка, Сергія Головатого і Тараса Марусика. Нижче – виступ останнього на засіданні КСУ.
Читати далі
Лариса Масенко
В очікуванні рішення Конституційного суду України щодо конституційності / неконституційності Закону «Про засади державної мовної політики» Сергія Ківалова і Вадима Колесніченка, варто нагадати передісторію й історію цього закону, яка почалася задовго до липня 2012 року.
Сценарій його підготовки й ухвалення вкотре продемонстрував уміння російських імперців вдаватися до обману тоді, коли вони не можуть перемогти опонентів у відкритому протистоянні.
Після провалу наполегливих спроб впровадити російську як другу державну російські політтехнологи почали інтенсивний пошук іншої законодавчої бази для продовження зросійщення й денаціоналізації українців у формально незалежній державі. Таку базу їм вдалося знайти в «Європейській хартії регіональних або меншинних мов», ухваленій у Раді Європи в 1992 році. Читати далі
Згідно з остаточними даними перепису 2002 року Словенія мала 1,964,036 жителів. Частка словенців складала 83,06% (1,631,363 жителів). Для Словенії є характерним поліетнічне суспільне середовище з домінантним словенським народом. В різних документах, які були створені в процесі набуття незалежності, можна помітити, що фундаментальними завданнями новоствореної держави були збереження, просування та розвиток словенської нації в усіх її проявах (йдеться про словенців, які мешкають в Словенії, словенські меншини в сусідніх країнах: Австрії, Італії, Угорщині та Хорватії, та словенців, які тимчасово ябо постійно проживають за кордоном). Про решту (яку багато фахівців розглядає як сукупність постійних жителів Республіки Словенії, тобто як політичну, не етнічну, конструкцію) в цих документах можна знайти тільки обмежені згадки. Більшість з них стосується двох офіційно визнаних меншин: італійської та угорської.
Для словенської нації характерний етнічний принцип формування, але сучасний конституційний лад окреслює Словенію як “національну державу” відкритого типу з вираженим принципом громадянства. Читати далі