На чернігівському сайті 0462.ua зібрано 6 історій про те, як російськомовні перейшли на українську.
“Прийнято вважати, що Чернігів – місто російськомовне. Дійсно, в результаті ряду історичних подій сучасне населення в більшості своїй розмовляє російською або на суржику – суміші російської та української мов. А ось чисту українську мову у нас почуєш нечасто. Однак вона є, і останнім часом її навіть стає більше”, – пишуть автори.
А ось і самі історії: Читати далі
Українську мову можна вивчати не лише в школі, університеті чи на платних курсах. Уже три роки поспіль в Україні існує унікальний волонтерський проект “Безкоштовні курси української мови”, який пропонує свою допомогу всім охочим. Його волонтери працюють у 17 містах України.
Про те, чим живе проект, розповіла його координатор Анастасія Розлуцька “Дзеркалу тижня“. Читати далі
Серед україномовних за цілковите сепарування від Росії — 81% (в 2013 році було 55,4%), а серед російськомовних — тільки 35% (було 11%). Такі цифри оприлюднено в статті Ореста Друля “Пейзаж після антиросійської революції”, яка вийшла цього тижня на сайті Zbruc.eu.
Автор посилається на соціологічні опитування, виконані у рамках міжнародного наукового проекту “Регіон нація та більше: транскультурне та міждисциплінарне переосмислення України”. Опитування профінансовані грантами Швеййцарської національної фундації (Swiss National Foundation Grant CR11I1L_135348) та Фундації Даниліва (Wolodymyr George Danyliw Foundation). У березні 2013 року опитування проводила група “Рейтинг”, у березні 2015 р. — “Соціоінформ”.
В опитуванні респондентам пропонували оцінити в 7-бальній шкалі (від «цілковито погоджуюсь» до «цілковито не погоджуюсь») своє ставлення до твердження «Україна і Росія мають бути однією державою». Таких, що відповіли «цілковито не погоджуюсь», в 2013 році виявилося тільки 35,5 відсотка. Від них ще треба відняти 2,1% тих, що на наступне питання «Якому одному з цих варіантів майбутнього України ви надаєте перевагу?» вибрали «Україна стає частиною великого союзу, що включає Росію». Читати далі
Світову тенденцію відеоблоґерства підхоплює і Україна. Та хоч окремі україномовні діячі створили свої канали на відеохостингу «YouTube» ще в далекі за мережевими мірками 2009-2010 роках, проте саме зараз стало доволі популярним створювали власні блоґи у відеоформаті.
Українській аудиторії здебільшого відомі закордонні блоґери: американські, російські, іспанські, польські…. І на жаль, мало хто з українців знає про діяльність вітчизняних відеоблоґерів. Час це виправляти, адже наразі україномовні «ютюбери» представляють широке коло інтересів українського глядача. Теми відео, які вони створюють, найрізноманітніші – кожен у змозі знайти собі щось до душі: ролики про подорожі, огляди різного роду продукції, обговорення актуальних тем, поради на кожен день, «лецплеї» (проходження комп’ютерних ігор) , «влоґи» (міні-репортажі про своє життя), пародії, переспіви пісень, свої думки щодо певних питань тощо. Читати далі
Народні депутати влаштували невелику бійку біля трибуни Верховної Ради в майже порожній залі через мову. Це сталося на ранковому засіданні парламенту в п’ятницю, 13 травня, – повідомляє Українська правда.
Під час виступу депутата “Опозиційного блоку” Олександра Вілкула до трибуни підійшов представник фракції “Народний фронт” Юрій Тимошенко і завадив цьому виступу. Тимошенка обурило те, що опозиціонер виступав російською мовою. Вілкул, в свою чергу зазначив (перейшовши на українську), що є громадянином вільної країни і має право спілкуватись “хоч польскою, хоч венгерською”. Читати далі
Ілько Лемко
На піку актуалізації і зміцнення української національної ідеї як чинника консолідації, на тлі боротьби не на життя, а на смерть з російською агресією, наприкінці 2015 – на початку 2016 року з українського телебачення зникає українська мова. Так, якщо на початку червня частка української мови на ТБ становила близько 28%, то наприкінці року вона зменшилася до 23%. Тобто за 5 місяців ця частка зменшилася на 5% — українська мова зникає з телеефіру зі швидкістю 1% на місяць. Це не дивина, а радше цілком стала тенденція, яку ми відчуваємо протягом усіх років незалежності. Для прикладу можна навести досить прикре відсоткове співвідношення української і російської мов п’ятирічної давнини: книговидання – 13% проти 87%; газети – 31,8% проти 68,1%; журнали – 10,6% проти 89,4%; фільми в кінотеатрах (мова звучання) – 45% проти 55%; телебачення – 41,4% проти 58,6% (sic! Зараз, нагадуємо, 23%, або майже вдвічі менше, ніж при Януковичі). Так само констатується значне переважання російської над українською в інтернет- і радіопросторі. Читати далі
Юрій Винничук
Закон про мову мусить нарешті з’явитися і захистити права не тільки російськомовних, але й україномовних.
Англійський публіцист XVIII сторіччя Джозеф Аддісон висловив думку, яка актуальна й досі і стосується нас: “Немає гіршої напасті для країни, аніж страшний дух розбрату, що перетворює її на два особливих народи, набагато чужіших і ворожіших один одному, аніж різні нації. Наслідки таких чвар украй згубні не лише тому, що сприяють загальному ворогові, але й тому, що сіють зло майже в кожному серці. Дух цей виявляється фатальним і для засад, і для розуму; люди стають усе гіршими, мало того – усе безглуздішими”. Читати далі
Роман Кушнарьов
Розмовляти українською легко. Головне, підготуватися і наважитися – решта піде, як по маслу. Коли минулого літа перед відпочинком на Одещині я вирішив, що буду говорити всюди українською (а до цього це була малинівська говірка вдома й слобожанська російська на роботі), то я вже був до цього готовий не лише ментально, а й практично. Що ж я для цього зробив?
По-перше, максимально зачистив власний інфопростір. Ще з весни 2015 я перестав читати будь-які тексти російською мовою. Під текстом я розумію допис мінімум на 1000 знаків. Для новин є українські служби світових медійних корпорацій на кшталт ВВС або DW, є Тиждень, є й інші портали новин українською мовою. Для аналітики теж вистачало контенту. По роботі я або сам писав, або ж шукав матеріали англійською. Книжки – виключно українською: повірте, є що почитати на нашій мові – і сучасного, й класики. У мене вже черга стоїть з книжок українською, до яких у мене руки ще не дійшли через брак часу. Фільми й серіали – виключно українською: тут дуже допомогла Толока (toloka.to). Читати далі
Мер Полтави Олександр Мамай заявив, що його заступники розмовлятимуть українською мовою тільки у разі окупації міста. Що саме він мав на увазі — міський голова не уточнив. Про це повідомляє Gazeta.ua.
Цю заяву очільник Полтави зробив на сесії міськради. Так відреагував на вимогу проукраїнських активістів до його заступників. Люди хотіли, аби чиновники говорили українською.
“Полтаву ще ніхто не окупував. Як тільки це станеться, тоді і будемо так говорити”, – сказав Мамай. Читати далі
Андрій Любка
У своєму крайньому на Збручі тексті Юрій Винничук слушно повертається до мовного питання в Україні, акцентуючи увагу на тому, що після Майдану російська «здобула певні моральні преференції, з якими кожен україномовний змушений миритися». Загалом погоджуючись із цією тезою, не можу не висловити сумнів щодо оптимізму автора, якому віриться, що молоді покоління з порозумінням «справляться значно успішніше». Можливо, але лише за умови, що то буде понимание, а не порозуміння.
Бо після Майдану й початку російської аґресії ціла країна почала активно спростовувати міфи російської пропаґанди про так звані утиски російськомовних, хунту й фашистів. Все б нічого, але на шляху до переконання себе й усього світу в тому, що ми не етнічна, а політична нація, яка може собі дати раду з внутрішньою різноманітністю й двомовністю, нам намагаються нав’язати існуючий стан речей як «нормальний», «демократичний» чи «європейський». І коли україномовна людина просто каже, що мовна ситуація в Україні хвора і що наша мова в багатьох сферах — під реальною загрозою, її блискавично оголошують провокатором, який зазіхає на «єдність» країни. Читати далі