Удаліть в карзіну

Андрій Любка

Звичайна ситуація: потрібно було мені купити новий лептоп. Покопирсавшись в різноманітних інтернет-магазинах і почитавши відгуки користувачів, я вибрав модель і вирушив купувати її в ужгородський магазин (ціна та сама, а сервіс – під рукою). Щасливим покупцям працівники магазину безкоштовно встановлюють програмне забезпечення, і я попросив, щоб мені всі програми з віндовзом включно ставили одразу українською. І тут почалося:

— Вибачайте, але це не вийде – у нас є лише російською, – знітився продавець.

— Ну то ставте англійську, а я вже вдома собі сам завантажу мовні пакети й зміню на українську, – після гримаси невдоволення випалив я.

— З цим також проблеми, в нас є лише російською…

Не хочу писати тут банальностей про третій рік війни, аґресора і колоніальний синдром – це й без мене всім зрозуміло. Натомість хочу обуритися нашою неповагою до самих себе – ми платимо гроші, купуємо товар і, здавалось би, маємо право замовляти музику. Чому в комп’ютерного магазину найзахіднішого обласного центру України немає україномовного програмного забезпечення (не різноманітних хакнутих й українізованих програм, а оплаченої за грубі гроші ліцензійки)? Якщо вже купуєш – купи українською, звучить логічно, правда ж? Та не для всіх. Продавець магазину ніби погодився, що я маю рацію, але сказав, що вони над цим питанням просто не думали: «Ми “на автоматі” замовляємо, потім все одно за бажанням можна завантажити український мовний пакет, то ми й не заморочуємося. Приходить російською – то й добре. Я й сам про це ніколи не думав». Потім він ще щось сказав про клієнтів, що не розуміють української (згадавши насамперед угорців), я у відповідь поцікавився, чому ж тоді не брати англійську версію, але все це без сенсу, адже пощо обговорювати питання цінностей і самоповаги з людиною, яка «не думала»?

Та не лише персонал магазину винен в тому, що не думав. Винні покупці, які ніколи такого питання продавцям не поставили. Немає попиту, всі готові платити гроші й купувати російськомовний продукт. І це робить не просто «біомаса», а мислячі, патріотичні люди, які говорять іноземними мовами, подорожують, віддають гроші на підтримку армії, ходять у вишиванці, але «на автоматі» готові приймати російськомовний продукт, навіть якщо – через суди, як у випадку з інструкціями й меню до пралок і мікрохвильовок, – існує можливість купити товар з українським маркуванням. Самі компанії не надто й поспішають просувати україномовний продукт, витрачатися (хоча це й символічні кошти) на переклад програмного забезпечення, меню, інструкції, голосових підказок, мап тощо. Все це з тієї ж причини – через брак попиту.

Зверніть увагу: часто навіть у банкоматах при виборі мови кнопка української розташована під кнопкою аквафрешних кольорів.

Адже компанії збирають інформацію про використання своїх товарів – і у випадку з віндовзом, програмним забезпеченням, мовою меню в телефоні й далі за списком це для них не складає жодних труднощів. Чи варто Майкрософту сильно напружуватися, якщо вони бачать статистику – лише мізерний відсоток українців завантажує мовний пакет українською, інші «на автоматі» користуються російською? Як гадаєте, коли в меню сім-карти ви не обираєте україномовну опцію, чи буде оператор наймати україномовних працівників до кол-центрів, забезпечувати надсилання сервісних повідомлень українською? Зверніть увагу: часто навіть у банкоматах при виборі мови кнопка української розташована під кнопкою аквафрешних кольорів. Чому? Бо українці «на автоматі» користуються російськомовним і «не думають».

Не думають, коли реєструються в соцмережі й «на автоматі» вибирають російську мовою сервісу (точніше, вона там сама, за замовчуванням, налаштована, тож треба перемогти лінощі й у два кліки самому вибрати українську). Не думають, коли шукають у ґуґлі, який також за замовчуванням відкривається російською, – і в один клік треба вибрати українську мовою пошуку. Не думають, коли записують своє ім’я (згаданий на початку тексту продавець дав мені свою візитку з лінком на його сторінку в фейсбуці, де латинкою було написано «Aleksandr»; чому захисник прав угорців назвався не Шоні, а Александром? Чому не Олександром, зрозуміло – «не подумав»).

Або ще: поширюють патріоти масово статтю, скажімо, Сергія Рахманіна з «Дзеркала тижня». Поширюють російською. Чому? Бо хтось перший запостив – і пішло. Здогадатися, що в сайту є ще й українська мовна версія і в один клік можна отримати цю ж статтю українською, – це як вища математика. А з мовою так не можна. Це питання особистої, майже інтимної гігієни. Взяв ґаджет до рук, а там общепонятний – так першим ділом перемкнися на українську. Її там немає? Так викидай каку з рук, як кажуть на Закарпатті. Платиш свої гроші – так вимагай, щоб тебе поважали і підлаштовувалися під тебе.

Скільки разів на день ви клацаєте правою кнопкою миші й бачите «копировать», «удалить», «свойства»? Може, час відімкнутися з «автомату»,удаліть в карзіну російську версію й завантажити нарешті мовний пакет рідною мовою? Подбати про гігієну особистого простору – в мові поштової скриньки, фейсбука, ґуґла, в телефоні, на персональному комп’ютері?

Подумати. Це неважко. А іноді навіть приємно. Якщо, звісно, думаєш своєю рідною мовою, а не встановленою «за замовчуванням».

Автор: Андрій Любка

Джерело: Збруч

2 thoughts on “Удаліть в карзіну

  1. Igor Virstjuk

    Що сказати? Повністю погоджуюсь. Неповага до себе, тоді хто тебе буде поважати…??? Інколи чую від друзів, які працюють за кордоном, мовляв, чому нам за ту саму роботу платять менше ніж полякам чи словакам або литовцям…Та мабуть тому, що ці народи чи нації, примусили себе поважати, мабуть вони себе якось самовиразили, можливо, навіть, через призму мови..??? І дивно, і прикро, що такі малі слов*янські народи як: словаки, словенці, хорвати, чехи, чи македонці з болгарами, – давно-придавно виокремили себе мовно і культурно; зрозуміли, що це дуже важливо, а от такі великі народи як українці чи білоруси цього зрозуміти, на жаль, не можуть. Сумно. Дякую Вам за статтю.

  2. Yanina Chanis

    Вирвати заразу рускоязичності котру нам насаджували силою впродовж чотирьох століть не так просто, та ще якщо більшості байдуже,та гадаю, не все пропало якщо є такі як автор статті. Дякую Вам, за небайдужість.Завдяки таким як ви, вірю,все зміниться в нашій країні на краще!

Напишіть відгук