Вкрай неадекватна реакція двох із трьох членів журі шоу «Танцюють всі!» на те, що Наталя Білозьорова з Мінська спілкувалася з членами журі білоруською, є закономірним результатом усіх процесів «змістовної русифікації», що відбувалися.

Я ніколи не був прихильником телешоу «Танцюють всі!». Хоча б тому, що мені ріже око феноменальна безграмотність усієї команди телеканалу СТБ. Українською мовою назва шоу має писатися так: «Танцюють усі!», — інших варіантів немає й бути не може. Проте вже вісім сезонів ця безграмотна назва фігурує в телепрограмі та вбивається в підсвідомість мільйонів глядачів. Так, справді, безграмотності в мас-медіа України й без того вистачає, навіть коли йдеться про тексти чи виступи фахових літераторів, але щоб у двох словах назви телешоу містилася груба помилка — це вже занадто…

А от «Танцюю для тебе» й «Танці з зірками» автор цих рядків дивився — але ті телешоу були в іншій історичній добі, як і перші сезони «Танцюють всі!». Доба змінилася — а шоу залишилося фактично незмінним, як і практично всі інші численні проекти телеканалу СТБ. Незмінною залишилася й мовна політика власників (Віктор Пінчук) та менеджменту телеканалу, яка анітрохи не відповідає лінгвоетнічній ситуації й фактично спрямована на ствердження неоколоніального статусу України як околиці «русского мира».

Але справа не тільки в беззастережному домінуванні російської мови в усіх шоу СТБ й у вельми специфічному під цим оглядом доборі журі конкурсів, а й у «змістовній русифікації» програм телеканалу. Дуже часто не розбереш, у якій країні відбувається дія й чиї громадяни фігурують на екрані. Крім того, україномовних учасників (скажімо, в популярному кулінарному телешоу «МастерШеф» — сама назва є сумішшю російської з англійською, таким собі провінційним «піджін-рашн», що вельми показово) ставлять у таку ситуацію, що вони змушені переходити на якийсь дикий суржик, щоби «балакати по-городському», — повторюється ситуація, красномовно описана ще півстоліття тому Іваном Дзюбою в класичному дослідженні «Інтернаціоналізм чи русифікація?». І чи випадково в цьому телешоу учасники в останні сезони все частіше вдаються до так званої обсценної лексики? До тієї, що ментально нерозривно пов’язана з буттям реального, а не кимось вигаданого «русского мира» (віртуозне володіння якою російськими пролетарями, до речі, високо цінував сам Достоєвський — мовляв, скільки всього можна описати одним-єдиним словом!), тобто до тих фонем, які в телезапису заміняються пронизливим писком…

Отож, як на мене, закономірним результатом усіх процесів «змістовної русифікації», що відбувалися на СТБ, стала вкрай неадекватна реакція двох із трьох членів журі шоу «Танцюють всі!» на те, що Наталя Білозьорова з Мінська (вона ж — Наталля Бєлазьорава, якщо її рідною мовою) спілкувалася з членами журі білоруською, сказавши, що вона добре розуміє українську і з нею можна розмовляти українською мовою. Член журі Костянтин Томільченко одразу ж перейшов на українську, тим часом інші члени журі — Влад Яма й Тетяна Денисова — сміялися з білоруської мови, якою говорила дівчина, кажучи, що нічого не розуміють, мовляв, «что происходит?».

Я спеціально перечекав декілька днів — можливо, хтось належним чином зреагує на це, м’яко кажучи, неподобство, — але реакції з боку української журналістики не було, за винятком кількох рядочків у стрічках новин. Лише Анжеліка Рудницька написала у Facebook:

«Можна цього не помітити, черговий раз проковтнути порцію приниження за мовним принципом. Люди, яких безкінечно промотує наше тб, і яких (через це) вважають якимись особливими (розумними, талановитими, впливовими і т. д.), демонструють свою обмеженість. Поняття не маю, хто така Тетяна Денисова (член журі) і звідки вона взялася, Влада Яму вважала трішки культурнішою людиною, добре хоч йому вистачило розуму більше мовчати, ніж говорити. Костя Томільченко намагався врятувати ситуацію, як йому це вдалося — подивіться самі… СТБ вміє залізти у лайно… Конкурсантці із Білорусі — дякую за патріотизм, світло і позицію».

Для представників «русского мира» українська в Україні — це щось маргінальне й другорядне, а білоруська на вустах білорусів — то взагалі казна-що…

Насправді ситуація ще гірша. Насправді — передивіться самі відео — кожній більш-менш притомній та освіченій людині зрозуміло, що конкурсантка була з Білорусі. Вступні такти музики, народний одяг, перші ж слова Наталі… Що смішного в білоруській мові? Що в ній незрозумілого (звичайно, для того, хто володіє ще й українською, а не лише «русским со словарём)? Українська має 84 % спільної лексики з білоруською, ще кілька відсотків додає володіння російською, ну а якщо ви знаєте хоч трохи ще й польську, то проблем бути не може. Але «змістовна русифікація» на СТБ мала наслідком те, що «зірки» телеканалу в своїй більшості, схоже, просто глухі до всього, крім достатньо примітивної російської. Хіба що українською вони більш-менш пасивно володіють, і все. Тим часом білоруси друга за чисельністю етнічна меншина в Україні (вслід за росіянами), а білоруська література другої половини ХХ століття дала таких значних письменників, як Алесь Адамович, Василь Биков і Володимир Короткевич. Що ж стосується сучасних літераторів, які пишуть білоруською, то там також вистачає непересічних достойників (для охочих — досить повний рекомендований список). Інакше кажучи, які можуть бути підстави в нормальних людей реготати й казати, що нічого не розуміють, ледь зачувши білоруську? Жодних підстав. Але це в нормальних людей, а не у представників «русского мира», для яких українська в Україні — це щось маргінальне й другорядне, а білоруська на вустах білорусів — то взагалі казна-що…

Така зневага до «інородців» іманентна, на жаль, російській культурі. Не всій, звісно, але ж не випадково Євгеній Євтушенко ще 1970 року написав:

Даже дворничиха Парашка

армянину кричит:

«Эй, армяшка!»

Даже драная шлюха визжит

на седого еврея:

“Жид!”

Даже вшивенький мужичишка

на поляка бурчит:

«Полячишка!»

Даже пьяница,

падая в грязь,

на татарина:

«Эй ты, князь!»

Так, беззаперечно, російська культура — це велика культура, але саме вона (в період «Срібного віку»!) народила більшовизм — першу в світі переможну тоталітарну ідеологію та практику, які були взірцем для творців наступних тоталітарних систем (а Муссоліні — той узагалі в молодості був учнем самого Леніна). В Німеччині й Італії пройшло очищення від тоталітарного намулу, натомість у Росії державним гімном є ледь перелицьована «Після про партію більшовиків», а телебачення вдень і вночі показує серіали про відважних чекістів. Отож, як на мене, є підстави дистанціюватися від «русского мира» в його найпоширенішій неорадянській версії, яка домінує на СТБ…

У нормальній державі журі «Танцюють усі!» було б негайно розформовано, і двоє його членів зникли би з телеекранів. Але ми живемо в Україні…

Автор: Сергій Грабовський

Публіцист, політолог, історик, член Координаційної Ради Асоціації українських письменників, автор понад 10 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

Джерело: mediasapiens