Архів теґу: двомовність

Тарас Шамайда: Після Революції Гідності русифікація в Україні посилилась

Опубліковано:

shamaida

Після Революції Гідності в Україні посилилась русифікація, – вважає Тарас Шамайда, співкоординатор Руху добровольців “Простір свободи”. Про це він заявив в ефірі програми “Паралелі” телеканалу “ПравдаТут”.

За його словами, це пов’язано з тим, що після агресії Росії постала потреба швидко зняти різні лінії напруги, за якими можна ділити українців, зокрема, за мовою спілкування. Читати далі

Лариса Масенко: “Дуже важливо подолати обмеженість вживання української мови у неформальному міському спілкуванні”

Опубліковано:

masenkoL

Наслідком російської асиміляційної політики є те, що більшість українців втратили мовну стійкість, вони підкоряються диктату російськомовних партнерів по комунікації. Така риса мовної поведінки, як мовна стійкість, властива прибалтійським народам, вони зберігали її і в радянський час. Своя мова і своя культура — це основа національної держави, тому литовцям, латишам і естонцям вдалося після розпаду Радянського Союзу відродити втрачену після Другої світової війни державність. Наша ж країна без міцного фундаменту лишається хисткою будівлею.

Так вважає Лариса Масенко, доктор філологічних наук, професор університету “Києво-Могилянська академія”, провідний науковий співробітник Інституту української мови НАН України. Далі – інтерв’ю для “Дзеркала тижня“. Читати далі

Азаров більше дбав за українську мову, ніж Порошенко?

Опубліковано:

Shevchuk

«Жертовність людей, які розмовляють російською, використовують для виправдання українофобії» – викладач Колумбійського університету Юрій Шевчук

Після Революції гідності мовна ситуація в Україні погіршилась, каже викладач Колумбійського університету, мовознавець Юрій Шевчук. На його думку, це відбувається тому, що уряд не представляє українську ідентичність. За його твердженням, підтримка української мови сприймається як зазіхання на людські права російськомовних. Щоб це змінити, треба розпочати публічну дискусію без політиків та брати приклад із держави Ізраїль, зазначив Юрій Шевчук в інтерв’ю Радіо Свобода. Читати далі

Індульгенції для російської мови

Опубліковано:

lemko

Ілько Лемко

На піку актуалізації і зміцнення української національної ідеї як чинника консолідації, на тлі боротьби не на життя, а на смерть з російською агресією, наприкінці 2015 – на початку 2016 року з українського телебачення зникає українська мова. Так, якщо на початку червня частка української мови на ТБ становила близько 28%, то наприкінці року вона зменшилася до 23%. Тобто за 5 місяців ця частка зменшилася на 5% — українська мова зникає з телеефіру зі швидкістю 1% на місяць. Це не дивина, а радше цілком стала тенденція, яку ми відчуваємо протягом усіх років незалежності. Для прикладу можна навести досить прикре відсоткове співвідношення української і російської мов  п’ятирічної давнини: книговидання – 13% проти 87%; газети – 31,8% проти 68,1%; журнали – 10,6% проти 89,4%; фільми в кінотеатрах (мова звучання) – 45% проти 55%; телебачення – 41,4% проти 58,6% (sic! Зараз, нагадуємо, 23%, або майже вдвічі менше, ніж при Януковичі). Так само констатується значне переважання російської над українською в інтернет- і радіопросторі. Читати далі

І так паймут

Опубліковано:

alubka

Андрій Любка

У своєму крайньому на Збручі тексті Юрій Винничук слушно повертається до мовного питання в Україні, акцентуючи увагу на тому, що після Майдану російська «здобула певні моральні преференції, з якими кожен україномовний змушений миритися». Загалом погоджуючись із цією тезою, не можу не висловити сумнів щодо оптимізму автора, якому віриться, що молоді покоління з порозумінням «справляться значно успішніше». Можливо, але лише за умови, що то буде понимание, а не порозуміння.

Бо після Майдану й початку російської аґресії ціла країна почала активно спростовувати міфи російської пропаґанди про так звані утиски російськомовних, хунту й фашистів. Все б нічого, але на шляху до переконання себе й усього світу в тому, що ми не етнічна, а політична нація, яка може собі дати раду з внутрішньою різноманітністю й двомовністю, нам намагаються нав’язати існуючий стан речей як «нормальний», «демократичний» чи «європейський». І коли україномовна людина просто каже, що мовна ситуація в Україні хвора і що наша мова в багатьох сферах — під реальною загрозою, її блискавично оголошують провокатором, який зазіхає на «єдність» країни. Читати далі

Населення центральної України сьогодні русифікується, – експерт

Опубліковано:

mapa-kurinnyi

На основі нещодавнього соціологічного дослідження науковець Олексій Курінний створив мовну мапу України, яка дозволяє простежити зміни мовної ситуації в країні.

Олексій Курінний телефоном коментує для Громадського радіо результати дослідження, а також пояснює наслідки, які може спровокувати сьогоднішня мовна ситуація в країні. «Хоч попит на українську продукцію є, але в центрі України ми спостерігаємо русифікацію. Квоти — це не просто підтримка українського продукту. Це необхідна умова для зменшення рівня напруги, — вважає науковець.

Наші “жалюгідні потуги”

Опубліковано:

prosto-hovory

Євген Лакінський

“А хіба він зможе складати україномовні вірші?! Кілька років тому, я бачила його жалюгідні потуги писати українською!” Це слова україномовної “фейсбучниці” щодо одного російськомовного поета зі Сходу. Поет знав українську, але ціле життя писав і говорив російською – просто тому, що так робили майже всі мешканці його міста. Але зараз, як і багато інших людей, він почав потроху українізуватися. І, звісно, перші кроки не завжди легкі.

Коли людина починає робити щось нове для себе, це завжди смішно. Уявіть собі, що видатний футболіст вчиться грати на скрипці. Чи що скрипаль-віртуоз вперше у житті стає на гірські лижі. Збоку це виглядає дуже весело. Але за якийсь час можна навчитися і грати на скрипці, і кататися на лижах. Головне – бажання і віра у себе. І щоб на початку ніхто тобі не кричав: “Гигиги! Нічого в тебе не вийде! Ти нездатний!” Саме такі вигуки і відбивають мотивацію спробувати щось нове. Читати далі

Як російськомовні переходять на українську

Опубліковано:

radio-svoboda

Все більше російськомовних переходять на українську у соціальних мережах і у повсякденному житті. Безкоштовні курси української мови користуються попитом. Головне – не тиснути, а «українізовувати» інформаційний простір, вважає Родіон Шовкошитний. Він на своїй сторінці у мережі Facebook висвітлює роботу мобільної групи по боротьбі з контрабандою у зоні АТО і нещодавно заявив, що буде усі дописи робити українською.

Сюжет Радіо Свобода про те, як російськомовні українці переходять на українську: Читати далі

Нинішня мовна політика – прикриття для русифікації

Опубліковано:

mova11

Тарас Марусик

Чи гинули б люди за мову, чи вбивали б їх за неї, якщо б мова виникла й існувала лише для того, щоб забезпечити спілкування? Якби було так, то навряд чи кілька бангладеських студентів віддали б свої життя 21 лютого 1952 року. А вони не просто хотіли розмовляти рідною, а не нав’язаною їм тодішньою пакистанською владою мовою урду. Вони прагнули мати свою державу, яка б називалася не Східним Пакистаном, а Банґладеш. І тому цей день там відзначають передусім як день мучеників.

У нашій «валідольній» історії мововбивства теж є приклади такої жертовності. Згадаймо хоча б самоспалення Олекси Гірника в Каневі і Василя Макуха недалеко від Майдану Незалежності. За українську мову й українську ідентичність сто років тому убивали чорносотенці Муравйова в Києві. Нині вони мають своїх послідовників серед опричників Путіна на сході України. Читати далі

На захист української

Опубліковано:

nbb

Андрій Васильєв

Україна має обрати таку мовну політику, яка б вберегла українську від занепаду – бо може бути запізно.

Якою мовою потрібно розмовляти в Україні? Я колись спробував поставити це запитання американцям. У відповідь отримав – круглі очі і пошук підступу. Ну, справді, а якою мовою говорять поляки? А чехи? А словенці?

Так само, як і у США, Бразилії, Аргентині, Канаді і ще багатьох країнах, в Україні мовна ситуація далеко не однозначна. Більше того, для українців вона дуже незручна і болюча. Я спостерігав за мовною темою і зсередини, коли дев’ять років жив в Україні, і ззовні, коли переїхав у США. Читати далі