Законопроект 5670-д покликаний захистити права українських громадян на отримання інформації та послуг державною мовою, наповнити державний статус української мови реальним змістом та підтримати українську мову як один з найважливіших чинників української ідентичності, національної безпеки та державної єдності.
Чому закон на часі. Після скасування Конституційним судом антиукраїнського закону Ківалова-Колесніченка утворився правовий вакуум. Громадяни втратили навіть той обмежений інструментарій захисту права на українську мову, який мали. Конфлікти на мовному ґрунті можуть поширитися на всі неврегульовані сфери, яких побільшало. Можливі зловживання, пов’язані з запровадженням своїх мовних правил на місцях (почасти це вже відбувається). Конституція України зобов’язує державу забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (ст. 10), а порядок застосування мов в Україні визначається виключно законом (ст. 92).
Законопроект 5670-д є найповнішим – містить 60 статей, вносить зміни до понад 50 законодавчих актів та охоплює понад 30 різних сфер суспільного життя. Він регулює застосування саме державної мови, а не мов узагалі. Такий підхід відповідає європейській практиці, дозволяє уникнути непотрібного змішування та протиставлення в одному законі державної мови та інших мов із геть іншим статусом та функціями. Важливо, що законопроект передбачає чіткі механізми контролю за його виконанням.
Законопроект 5670-д має найширшу громадську, експертну та політичну підтримку. Він напрацьований робочою групою правників, громадських активістів та експертів Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя України при Міністерстві культури України, а також враховує важливі позиції інших законопроектів на цю тему. Ініціаторами внесення проекту 5670-д є профільний комітет Верховної Ради і 76 депутатів, що представляють різні політичні сили. Законопроект підтримали, зокрема, Міністерство культури України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство Молоді та спорту України, Держкомтелерадіо, Вчена рада Львівського національного університету імені Івана Франка, Вчена рада Національного університету “Києво-Могилянська академія”, Вчена рада Київського національного університету, широке коло громадських організацій, діячів культури та експертів, громадських діячів Донеччини тощо.
Соціологічні дослідження свідчать про підтримку суспільством основних положень законопроекту. За даними КМІС від травня 2017 року, на запитання про першочергове завдання державної політики в мовній сфері 61% респондентів відповів: “Сприяти поширенню української мови в усіх сферах життя”. На запитання, яку мову держава має підтримувати насамперед, 64% респондентів обрали українську. На запитання, якою мовою має вестися документація в державних закладах у вашому місті/районі, 68% відповіли, що українською. 70% респондентів підтримують, щоб на звернення українською державні службовці відповідали українською на всій території України (це на 9% більше, ніж у 2014-му). Для торгівлі та сфери послуг україномовне обслуговування на всій території України підтримують 54% (проти 35% у 2014-му).
Запровадження квот на українські пісні на радіо, визначення української мовою освітнього процесу і скасування закону Ківалова-Колесніченка не призвели до жодного “розколу” в суспільстві, скоріше навпаки.
Водночас частка громадян, для яких статус російської мови є важливим, залишається низькою. Наприклад, в опитуванні КМІС від травня 2017 року проблему статусу російської мови назвали важливою 1% респондентів. Навіть у східних областях їхня частка не перевищує 3%. Запровадження квот на українські пісні на радіо, визначення української мовою освітнього процесу і скасування закону Ківалова-Колесніченка не призвели до жодного “розколу” в суспільстві, скоріше навпаки.
Попри прагнення суспільства становище української мови в Україні є незадовільним. Виразними ознаками цього є відставання частки української мови у публічних практиках від її частки в приватному житті, а також небезпечний розрив між регіонами. В опитуванні КМІС від травня 2017 року 50% респондентів зазначили, що вдома спілкуються тільки або переважно українською мовою, тоді як на роботі чи навчанні (серед тих, хто працює або навчається) – лише 39%. Такий розрив характерний майже для всіх регіонів країни. Люди, які розмовляють українською вдома, не можуть вільно користуватися нею на роботі, в ресторані чи в спортивній секції для дітей.
Поліпшення в окремих галузях не компенсують порушення права на українську мову в решті сфер суспільного життя. “Проукраїнський табір” виборців не змобілізований, значною мірою деморалізований, звинувачує владу у відсутності активної і комплексної підтримки української мови.
Не змушує, а сприяє. Дія законопроекту 5670-д не поширюється на мову приватного спілкування та релігійних обрядів. Він покликаний передусім захистити права тих, хто хоче говорити українською та отримувати нею інформацію і послуги, захистити свою ідентичність та ідентичність своїх дітей. Закон не зазіхає на звичні мовні практики більшості населення, а навпаки забезпечує повноцінну можливість вибору мови спілкування для громадян, усуває перешкоди, створює комфорт для переходу на українську, але не змушує. Він обмежить мовний комфорт лише тих надавачів послуг при виконанні посадових обов’язків, які досі не зважали на мовні права громадян/споживачів.
Законопроект 5670-д покликаний передусім захистити права тих, хто хоче говорити українською та отримувати нею інформацію і послуги, захистити свою ідентичність та ідентичність своїх дітей.
Не ідеальний, але найґрунтовніший. Оскільки Регламент Верховної Ради передбачає, що “пропозиції та поправки до законопроекту, який готується до другого читання, можуть вноситися лише до того тексту законопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень), який прийнятий Верховною Радою за основу”, то за основу необхідно прийняти найповніший і найдетальніший законопроект – “Про забезпечення функціонування української мови як державної” №5670-д. Наразі йдеться виключно про перше читання і про прийняття законопроекту 5670-д за основу. Немає жодної проблеми в тому, щоб між першим і другим читаннями внести всі слушні поправки, зокрема врахувати слушні норми інших законопроектів.
Необхідність нового мовного законодавства визнають Президент і Голова Верховної Ради:
“Однією з засад нашої державності є українська мова. Перед нами стоїть важливе завдання – забезпечення розвитку і функціонування української мови, як державної в усіх сферах суспільного життя та на всій території України, посилення її консолідуючої ролі в українському суспільстві, як засобу зміцнення державної єдності. <…> Нам потрібне законодавче врегулювання всіх питань, пов’язаних зі статусом української мови як державної”, – заявив Петро Порошенко.
“Після того, як Конституційний суд скасував так званий закон “Колесніченка-Ківалова”, є законодавчий вакуум, який треба заповнити”, – сказав Андрій Парубій.
Україна має історичний шанс. Щоб його реалізувати, потрібна консолідація голосів у Верховній Раді на підтримку одного мовного законопроекту – найповнішого та найякіснішого, найбільш підтримуваного суспільством та такого, що відповідає європейській практиці. Таким є саме законопроект “Про забезпечення функціонування української мови як державної” №5670-д.
Інфографіка про головні переваги законопроекту №5670-д.
