На телебаченні, радіо та у друкованій пресі мають з’явитися рубрики із популяризації української історії, мови та культури, досвіду роботи з національно-патріотичного виховання. Це повинні забезпечити Міністерство інформаційної політики України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України разом із Українським інститутом національної пам’яті.
Про це йдеться в Указі Президента №334/2015 “Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді”. Читати далі
Роман Матис, засновник ініціативи “И так поймут”, яка бореться за права україномовних, пробує відповісти на питання “Чи на часі мовна проблема в Україні?” для круглого столу “Сучасна мовна політика України:теорія і практика”.
Відеозапис лекції Юрія Шевчука, викладача української мови та культури Колумбійського університету (Нью-Йорк), “Двомовність в Україні. Витоки, форми і наслідки”.
Лекція проходила 2 червня в НаУКМА.
Верховна Рада України відмовилась прийняти законопроект, який вимагає обов’язкового знання української мови держслужбовцями. За Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про державну службу” (щодо обов’язкового володіння українською мовою посадовими та службовими особами органів державної влади) проголосували лише 152 депутати.
Поіменне голосування можна глянути тут.
Згідно з проектом, пропонували доповнити Закон України «Про державну службу» пунктами такого змісту: Читати далі
Прес-анонс
КРУГЛИЙ СТІЛ «СУЧАСНА МОВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА»
22 травня о 16:30 відбудеться круглий стіл «Сучасна мовна політика України: теорія і практика» за участі науковців і громадських активістів.
Під час заходу обговорять такі питання: Чи справді питання мови не на часі через війну? Мова і патріотизм: хто такий «російськомовний патріот» і як пропагування цього образу впливає на мовне питання. Мова як запорука державності й елемент державної безпеки.
Учасники круглого столу:
– Лариса Масенко, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
– Орися Демська, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
– Тетяна Шептицька, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
– Максим Вакуленко, Український мовно-інформаційний фонд НАН України
– Анна Ющенко, ініціатива «Дріжджі»
– Максим Кобєлєв, портал мовної політики language-policy.info
– Оксана Левкова, громадський рух «Не будь байдужим!»
– Катерина Чепура, громадянський рух «Відсіч»
Модератор – Катерина Мельник, ГО «Український світ», аспірант кафедри загального і словянського мовознавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Місце проведення: Музей НаУКМА, вул. Г. Сковороди, 2.
Початок о 16:30.
Організатори круглого столу:
– кафедра загального і слов’янського мовознавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»
– ГО «Український світ», проект «Безкоштовні курси української мови».
Круглий стіл працюватиме в рамках Всеукраїнської конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Мовний простір слов’янського світу».
Контактна особа – Катерина Мельник: 0938147671
У Києві можуть прийняти “Концепцію розвитку української мови, культури та виховання історичної пам’яті у жителів міста Києва на 2015-2020 роки”. Дві комісії Київської міської ради – з питань культури та туризму і з питань освіти, науки та інноваційної політики – уже затвердили відповідний проект рішення. Про це на своїй фейсбук-сторінці написав депутат Київради Олександр Вовченко.
За його словами, у концепції є перелік практичних кроків, які спрямовані на виховання україномовного патріотичного середовища в Києві, а також кроки щодо посилення контролю за дотриманням мовного законодавства при розміщенні зовнішньої реклами. Читати далі
У Киргизстані пропонують ініціювати поправки до Конституції, які передбачають усунути з Основного закону країни норму про офіційну мову. Про це сьогодні повідомив голова Національної комісії з державної мови Егемберді Ерматов, передає Tengrinews.kz.
Голова Нацкомісії поскаржився, що міністерства та державні установи Киргизстану свідомо не переходять на діловодство киргизькою мовою, посилаючись на Конституцію, де дозволено використання російської мови. Читати далі
Сучасна політика будь-якої держави, в тому числі й України, спирається перш за все на правові механізми, за допомогою яких можна не лише окреслити рамки суспільного життя, а й певною мірою «підштовхнути» та надати правильний вектор його розвитку. Однак чи відповідає мовна політика держави в частині правового регулювання державотворчим цілям?
Правове закріплення порядку використання мов України тягнеться ще з 1989 р., коли був прийнятий Закон Української РСР «Про мови в Українській РСР». Як це не парадоксально звучить, однак цей закон із певними змінами діяв аж до прийняття в 2012 р. сумнозвісного Закону «Про засади державної мовної політики» (далі – Закон), основою для якого стала Європейська хартія регіональних мов або мов меншин. Однак більш глибокий погляд на суть та призначення цієї Хартії дозволяє стверджувати, що українським законодавцем була використана хибна позиція щодо необхідності як її ратифікації, так і прийняття в подальшому на її основі Закону. Читати далі
Попередження! Стаття нецікава і створена перш за все для осіб, які справді хочуть професійно впливати на мовну ситуацію в країні.
Словосполучення «мовна політика» з’явилося в оптимістичні дні одразу після Другої світової війни, коли багато суспільств зіткнулися з викликами перебудови. В той час, коли науковці природничого спрямування зробили величезний вклад у військову перемогу (винайдення радару, розшифрування Енігми і т.д.), представники соціальних дисциплін сподівались бути корисними у вирішенні післявоєнних проблем, створюючи економічні та іншого роду плани і схеми. Зокрема, лінгвісти обрали напрямом своїх досліджень мовні картини щойно створених незалежних держав та позначали таку діяльність «мовним плануванням», хоча ще чітко не усвідомлювали як повинен виглядати цей «план». Натомість, вони загалом погоджувались, що таке планування породжує мовну «політику» – офіційно встановлений набір правил використання та оформлення мови в межах держави. Читати далі
На стартовій лінії власної мовної політики Білорусь та Латвія перебували практично в рівних умовах. Проте, тепер становище білоруської мови і латиської суттєво відрізняється. В чому причина?
Значення мови в питаннях консолідації народу та формування державності переоцінити важко. Поряд зі спільністю культури, релігії та походження, саме мова часто виступає визначальною особливістю нації, а отже й основою незалежності та політичної влади в суспільстві. Проте, подібно економіці та культурі, мова є об’єктом державної політики, як внутрішньої, так і зовнішньої. Успіхи ж або невдачі мовної політики в довгостроковій перспективі безпосередньо впливають на добробут кожного громадянина. Які ж висновки може зробити для себе українська громадськість з досвіду інших країн?
Усвідомлюючи практичну спрямованість даної тематики, здається доцільним проаналізувати мовну політику держав, які, якщо вірити російській «науці», доволі подібні з Україною за іншими національними ознаками, тобто походженням, культурою та віросповіданням, а також вирізняються чималими здобутками (позитивними чи негативними) саме в питаннях мови – Білорусі та Латвії. Читати далі