ЗАКОН
від 7 жовтня 1999 р.
про польську мову
Dz.U. 1999 Nr 90 poz. 999
Парламент Польщі:
– врахувавши, що польська мова є основним елементом національного самовизначення та багатством національної культури,
– врахувавши історичний досвід, коли боротьба ворогів та окупантів з польською мовою була інструментом знищення народності,
– визнаючи необхідність захисту національної самобутності в процесі глобалізації,
– визнаючи, що польська культура є складовою частиною спільної, багатокультурної Європи, а збереження цієї культури та її розвиток є можливим лише шляхом захисту польської мови,
– визнаючи захист польської мови обов’язком всіх публічних органів та інституцій Польщі та обов’язком всіх громадян Польщі ухвалює цей закон.
Розділ 1
Загальні положення
Ст. 1. Положення закону стосуються:
1) захисту польської мови;
2) використання польської мови для реалізації публічних завдань;
3) використання польської мови в обігу та під час виконання норм трудового права на території Польщі.
Ст. 2. Закон не порушує:
1) норм закону про ставлення держави до костелу та інших віросповідань, зокрема, щодо здійснення обрядів та релігійних практик;
2) прав національних, етнічних меншин та спільнот, які використовують регіональні мови.
Ст. 3. 1. Захист польської мови полягає, зокрема, у:
1) правильному використанні мови та вдосконаленню мовних здібностей користувачів та створенні умов для належного розвитку мови як інструменту спілкування;
2) протидії вульгаризації;
3) поширенні знань про неї та її значення для культури;
4) повазі до регіональних мов та діалектів, а також протидії їх зникненню;
5) поширенні польської мови у світі;
6) підтримці навчання польської мови в державі та за кордоном.
2. Захист польської мови є обов’язком всіх органів публічної влади, а також інституцій та організацій, які беруть участь у публічному житті.
3. (виключено).
Ст. 4. Польська мова є державною мовою:
1) конституційних органів держави;
2) органів місцевого самоврядування та підлеглих їм інституцій у сфері виконання публічних завдань;
3) територіальних органів публічної адміністрації;
4) інституцій, покликаних виконувати публічні завдання;
5) органів, інституцій та урядів, підлеглих органам переліченим у п. 1 та п.3, покликаних для виконання завдань цих органів, а також державних органів юридичних осіб в обсязі виконання ними публічних завдань;
6) органів самоврядування іншого, ніж місцеве самоврядування та органів громадських організацій, професійних, організацій співвласників та інших суб’єктів, які виконують публічні завдання.
Розділ 2
Правовий захист польської мови у публічному житті
Ст. 5. 1. Суб’єкти, які виконують публічні завдання та території Польщі, виконують всі службові дії та висловлюють волю польською мовою, якщо законом не встановлено інше.
2. Положення ч. 1 застосовуються до вираження волі, подань та інших офіційних документів, які подаються органам зазначеним у ст. 4.
Ст. 6. Міжнародні договори, що укладаються Польщею, мають мати польськомовну версію, яка є основною для використання, якщо законом не передбачено інше.
Ст. 7. 1. На території Польщі в обігу за участю споживачів та під час виконання положень трудового права використовується польська мова, якщо:
1) споживач або працівник має місце проживання на території Польщі на момент укладення договору та
2) договір має виконуватись або виконується на території Польщі.
2. На території Польщі в обігу, без участі споживачів, використовується польська мова, якщо обіг виконується за участю суб’єктів перелічених у ст. 4.
3. Положення закону поширюються на документи та інформацію, надання яких виникає з окремих положень.
Ст. 7a. 1. Обов’язок використання польської мови в обсязі передбаченому ст. 7, стосується, зокрема, назв товарів та послуг, пропозицій, гарантійних умов, накладних, квитанцій та рахунків, а також застережень та інформації для споживачів, необхідної відповідно до вимог інших положень, інструкцій з обслуговування та інформації про властивості товарів та послуг із врахування застереження ст. 3. Обов’язок використання польської мови в інформації про властивості товарів та послуг стосується також реклами.
2. Іншомовні описи товарів та послуг та іншомовні пропозиції, застереження та інформація для споживачів, необхідна відповідно до вимог інших положень в обсязі передбаченому ст. 7, мають бути одночасно зроблені на польській мові, із врахування застереження передбаченого ч. 3.
3. Не вимагається польськомовна версія застереження та інформації для споживачів, необхідної відповідно до вимог інших положень, інструкції обслуговування та інформації про властивості товарів, якщо вони зазначені у загальнозрозумілій графічній формі; якщо разом з графічною формою є опис, то цей опис має бути зроблений польською мовою.
Ст. 7b. Контроль за використанням польської мови у сфері зазначеній у ст. 7 та 7а, здійснює, відповідно до обсягу своїх повноважень, Голова Управління Захисту Конкуренції та Споживачів, Торгова Інспекція та повітовий (місцевий) уповноважений до справ споживачів, та Державна Інспекція Праці.
Ст. 8. 1. Документи зі сфери зазначеної у ст. 7, зокрема договори, які укладаються зі споживачами та трудові договори, складаються польською мовою, з врахуванням застереження ч.1b.
1a. Документи зі сфери зазначеної у ст. 7, можуть одночасно складатися в іншомовній версії або версіях. Основою для перекладу є польськомовна версія, якщо працівник або споживач є громадянином Польщі.
1b. Трудовий договір або інший документ з трудового права, а також договір, стороною якого є споживач або інший ніж договір документ, який використовується в обігу за участю споживачів, можуть бути складені на іноземній мові, за заявою працівника або споживача, які розмовляють даною мовою, які не є громадянами Польщі, яких повідомлено про право на складення договору або іншого документу на польській мові.
2. (втратив силу).1)
3. (втратив силу).1)
4. До договорів зі споживачами, укладених з порушенням ч. 1, застосовується відповідно ст. 74 § 1 перше речення та ст. 74 § 2 Цивільного кодексу.
5. Договір укладений в електронній формі про надання послуг, перелічених у законі від 18 липня 2002 р. про надання послуг в електронній формі (Dz. U. Nr 144, poz. 1204, z późn. zm.2), складений на іноземній мові, укладений з особою, яка надає послуги, яка не є фізичною особою з місцем проживання на території Польщі або юридичною особою або особою без статусу юридичної особи, яка займається господарською діяльністю на території Польщі, може становити правдоподібність факту вчинення правочину, про який йдеться у ст. 74 § 2 Цивільного кодексу.
Ст. 9. Польська мова є мовою навчання та мовою екзаменів та дипломних робіт в публічних (державних) та приватних школах всіх видів та закладах освіти та інших освітніх інституціях, якщо спеціальними нормами не встановлено іншого.
Ст. 10. 1. Написи та інформація в органах влади та публічних інституціях, а також призначених для публічного використання та в засобах публічного транспорту повинна бути польською мовою.
2) Зміни до закону опубліковані у Dz. U. z 2004 r. Nr 96, poz. 959 i Nr 173, poz. 1808, z 2007 r. Nr 50, poz. 331, z 2008 r. Nr 171, poz. 1056 i Nr 216, poz. 1371 oraz z 2009 r. Nr 201, poz. 1540.
2. Разом з назвами та текстам польською мовою можуть подаватись написи на іноземній мові у випадках та в межах зазначених у розпорядженні відповідного міністра публічної адміністрації.
Ст. 11. Положення ст. 5–10 не поширюються на:
1) власні назви;
2) іншомовні газети, журнали, книги та комп’ютерні програми, за винятком їхніх описів та інструкцій;
3) дидактичної та наукової діяльності вищих навчальних закладів, шкіл та класів з іноземною мовою викладання або двомовних, вчительських колегій іноземних мов, навчання інших предметів, аспірантури та наукової діяльності в наукових інституціях, якщо це відповідає спеціальним нормам,
4) наукову та творчу діяльність;
5) наукову та технічну термінологію, яка традиційно використовується;
6) торгівельних знаків, торгових назв та знаків походження товарів та послуг;
7) норм, запроваджених на мові оригіналу відповідно до положень про нормалізацію.
Розділ 2a
Офіційне підтвердження знання польської мови
Ст. 11a. 1. Іноземець або громадянин Польщі, який постійно проживає за кордоном може отримати офіційне підтвердження знання польської мови як іноземної після здачі екзамену з польської мови як іноземної, далі «екзамену».
2. Офіційним підтвердженням знання польської мови як іноземної є сертифікат знання польської мови, далі – «сертифікат», видається Державною Комісією Підтвердження Знання Польської Мови як Іноземної, далі – «Комісія».
3. Сертифікат підтверджує знання польської мови як іноземної на одному з нижченаведених рівнів знання мови:
1) A1, A2, B1, B2, C1 i C2 – у групі для дорослих осіб,
2) A1, A2, B1 i B2 – у групі для дітей та молоді
– рівень зазначений як A1 є найнижчим підтверджуваним рівнем знання мови, а рівень C2 є найвищим підтверджуваним рівнем знання мови.
4. Особа, про яку йдеться у ч. 1, будучи випускником вищої школи, яка закінчила навчання польською мовою, або вищої гімназійної школи або вищої початкової середньої школи, яка має свідоцтво зрілості, що діє у системі освіти Польщі, після подання заяви та здійснення оплати за видачу сертифікату, отримує сертифікат без необхідності здавати екзамен.
5. З метою видачі сертифікату особі, про яку йдеться у ч. 4, обробляється наступна інформація:
1) ім’я та прізвище;
2) дата народження;
3) стать;
4) адреса для кореспонденції;
5) адреса електронної пошти, якщо є.
6. Рівень знання мови визначається відповідно до рівня здачі екзамену, а у випадку випускників, про яких йдеться у ч. 4, відповідно до підтвердженого рівня знання польської мови як іноземної.
Ст. 11b. 1. Міністр вищої освіти після прийняття рішення Комісією надає, шляхом адміністративного рішення, повноваження для організації екзаменів з польської мови як іноземної на відповідному рівні знання мови за заявою:
1) польського або іноземного вищого навчального закладу на якому напрям є навчання польська філологія;
2) польського або іноземного суб’єкта, який від трьох років веде лекції або заняття з польської мови або польської мови як іноземної або інші дидактичні заняття польською мовою.
2. Повноваження для проведення екзамену на відповідному рівні знання мови надається на два роки.
3. За заявою суб’єкта, уповноваженого на проведення екзамену на відповідному рівні знання мови, далі – «уповноважений суб’єкт», міністр вищої освіти може надати повноваження для проведення екзамену на тому ж рівні на наступні строки не більше ніж п’ять років.
4. Список уповноважених суб’єктів та інформація про дату та місце проведення екзаменів публікується в Бюлетені Публічної Інформації на сторінці міністра вищої освіти.
Ст. 11c. Уповноважений суб’єкт зобов’язаний:
1) забезпечити відповідний склад екзаменаційної комісії;
2) забезпечити приміщення та технічні умови необхідні для проведення екзамену без перешкод, самостійного вирішення завдань особами, які приступили до екзамену та перевірку здібностей розуміння мови зі слуху, з врахування потреб неповносправних осіб;
3) забезпечити захист екзаменаційних матеріалів від неправомірного розповсюдження;
4) піддатись візитації, про яку йдеться у ст. 11l;
5) повторно провести екзамен в інший термін за власний рахунок, на випадок порушення правильного перебігу екзамену членами екзаменаційної комісії;
6) забезпечити, за заявою особи, яка приступила до екзамену, можливості перегляду перевіреної та оціненої екзаменаційної роботи;
7) розповсюдити інформацію про умови підтвердження знання польської мови як іноземної, а також терміни проведення екзаменів.
Ст. 11d. Міністр вищої освіти може за заявою Комісії скасувати шляхом адміністративного рішення, повноваження на проведення екзамену у випадку:
1) порушення уповноваженим суб’єктом принципів або умов організації та проведення екзамену;
2) невиконання уповноваженим суб’єктом рекомендацій наданих Комісією;
3) відмови уповноваженого суб’єкта у проведенні візитації, про яку йдеться у ст. 11l.
Ст. 11e. 1. З метою проведення екзамену відповідного рівня знання мови уповноважений суб’єкт створює екзаменаційну комісію.
2. До складу екзаменаційної комісії входить:
1) голова, який є екзаменатором записаним у список, про який йдеться у ст. 11f ч. 1;
2) не менше двох членів, що мають:
a) диплом про закінчення вищої освіти з польської філології зі спеціальності навчання польської мови як іноземної, що підтверджує отримання кваліфікації другої ступені, чи рівнозначний, або
b) диплом про закінчення вищої освіти з польської філології або неофілології, що підтверджує отримання кваліфікації другої ступені, або рівнозначний та закінчення післядипломної освіти з навчання польської мови як іноземної, або
c) диплом про закінчення вищої освіти з неофілології, що підтверджує отримання кваліфікації другої ступені, або рівнозначний або щонайменше дворічний досвід навчання польської мови або польської мови як іноземної.
3. У випадку, якщо кількість осіб, які приступають до екзамену на даному рівні знання мови, перевищує двадцять, до складу екзаменаційної комісії обирається додатковий член на кожні наступні десять осіб.
Ст. 11f. 1. Комісія веде список екзаменаторів уповноважених на здійснення функцій голови екзаменаційної комісії.
2. За заявою особи, яка:
1) отримала диплом про закінчення вищої освіти з польської філології зі спеціальності навчання польської мови як іноземної, що підтверджує отримання кваліфікації другої ступені, або рівнозначний або диплом про закінчення вищої освіти з польської філології або неофілології, що підтверджує отримання кваліфікації другої ступені, або рівнозначний та закінчення післядипломної освіти з навчання польської мови як іноземної,
2) має щонайменше три роки досвіду навчання польської мови як іноземної, отриманого протягом п’яти років до подання заяви,
3) не була засуджена законним вироком за вчинення умисного злочину або умисного фінансового злочину,
4) закінчила навчання для кандидатів на екзаменатора.
– Комісія вносить у список, про який йдеться у ч. 1.
3. Заява, про яку йдеться у ч. 2, містить:
1) ім’я та прізвище;
2) дату та місце народження;
3) адресу до кореспонденції;
4) номер телефону;
5) ідентифікаційний номер – у випадку його відсутності – вид, серію та номер документу, що підтверджує особу;
6) зазначення територіального обсягу діяльності.
4. Комісія викреслює екзаменатора зі списку, про який йдеться у ч.1:
1) за його заявою;
2) у випадку засудження законним вироком суду за злочин вчинений умисно або за умисний фінансовий злочин;
3) у випадку безпідставної відсутності на екзамені;
4) у випадку порушення екзаменатором умов та порядку проведення екзамену, що мало вплив на результати екзамену.
5. Імена, прізвища та територіальне охоплення діяльності екзаменаторів занесених у список, про який йдеться в ч. 1, публікується в Бюлетені Публічної Інформації на сторінці відповідного міністра вищої освіти.
Ст. 11g. 1. Уповноважений суб’єкт реєструє осіб, які мають намір приступити до екзамену.
2. Уповноважений суб’єкт зобов’язаний занести дані осіб, які мають намір приступити до екзамену, до електронної бази, яка належить до відання Комісії. Уповноважений суб’єкт має доступ до впроваджених ним даних з метою забезпечення відповідного складу екзаменаційної комісії та приміщення для проведення екзамену.
3. Для реєстрації опрацьовуються такі дані осіб, які мають намір приступити до екзамену:
1) ім’я та прізвище;
2) дата народження;
3) стать;
4) адреса для кореспонденції;
5) адреса електронної пошти, якщо особа, яка має намір приступити до екзамену, її має.
4. Умовою реєстрації є внесення оплати уповноваженому суб’єкту за проведення екзамену.
5. Оплата за проведення екзамену не може бути вищою, ніж відповідна вартість в національній валюті держави проведення екзамену:
1) 90 євро – на рівні A1, A2, B1 i B2 у групі для дітей та молоді;
2) 120 євро – на рівні A1 i A2 в групі для дорослих;
3) 150 євро – на рівні B1 i B2 в групі для дорослих;
4) 180 євро– на рівні C1 i C2 в групі для дорослих.
6. Оплата за видачу сертифікату особі, про яку йдеться у ст. 11a ч. 4, становить рівну вартість в злотих 20 євро.
7. Уповноважений суб’єкт перераховує Комісії за кожну зареєстровану особу 20% максимальної вартості оплати зазначеної у ч. 5 та рівну вартість у злотих 20 євро за видачу сертифікату. Перераховані кошти складають дохід бюджету держави і підлягають поверненню, якщо екзамен не відбувся з незалежних від уповноваженого суб’єкта причин.
8. У випадку внесення оплати, про яку йдеться у ч. 4 і 6, у злотих, рівна вартість цієї суми в євро обраховується за середнім курсом оголошеним Національним Банком Польщі остатнього дня попереднього місяця здійснення оплати.
9. У випадку проведення екзамену уповноваженим суб’єктом за кордоном оплати, про які йдеться у ч. 7, здійснюються в євро.
10. У випадку відмови уповноваженого суб’єкта від проведення екзамену, уповноважений суб’єкт повідомляє Комісію та осіб зареєстрованих на екзамен про відмову від проведення екзамену та повертає оплати, про які йдеться у ч. 4.
11. У випадку, коли екзамен не відбувся з незалежних від уповноваженого суб’єкта причин, суб’єкт повертає оплати перераховані особами зареєстрованими на екзамен.
Ст. 11h. 1. Екзамен проводиться у термін, зазначений у розкладі екзаменаційної сесії, визначений Комісією.
2. Екзамен проводиться після отримання оплат, про які йдеться у ст. 11g ч. 7, на основі збору екзаменаційних завдань визначених Комісією.
3. Екзамен складається з письмової та усної частини. Результати екзамену визначаються на основі отриманих балів за письмову та усну частину та записується у процентах в додатку до сертифіката.
4. Особа, яка приступила до екзамену, може впродовж 21 день від дня отримання інформації про результати екзамену подати заяву до Комісії про повторну перевірку письмової частини екзамену. Розмір оплати за розгляд заяви становить 20 євро або рівну вартість в злотих. Положення ст. 11g ч. 8 застосовуються відповідно.
Ст. 11i. Міністр вищої освіти разом з міністром освіти та виховання визначає у розпорядженні:
1) обсяг інформації зазначеної в заяві про надання повноважень для проведення екзамену на відповідному рівні знання мови та перелік документів, які додаються до заяви, враховуючи дані, перевірка яких необхідна, з метою встановлення відповідності заявника вимогам для надання повноважень;
2) спосіб реєстрації осіб, які мають намір приступити до екзамену, враховуючи необхідність забезпечення захисту даних, що перевіряються;
3) спосіб передачі збірників екзаменаційних завдань, з врахуванням необхідності забезпечення захисту їх від неправомірного доступу;
4) детальні умови, спосіб та порядок проведення екзаменів та спосіб оцінки екзаменів та їх перевірки, з врахуванням необхідності забезпечення єдиних стандартів проведення екзамену та правильності його результатів;
5) детальні технічні умови та приміщення необхідне для проведення екзамену, з врахуванням необхідності забезпечення належного та безперешкодного проведення екзамену, зокрема, для неповносправних осіб;
6) організація роботи екзаменаційної комісії з врахуванням необхідності забезпечення безсторонності екзаменаційної комісії та визначення результатів екзамену без зволікання;
7) стандарти вимог для кожного рівня знання мови з польської мови як іноземної, враховуючи вимоги міжнародної практики до рівнів знання мови;
8) рівні знання мови, що підтверджуються особам, зазначеним у ст. 11a ч. 4, з врахуванням типу закінченої школи;
9) інформація, що має міститися у заяві, про яку йдеться у ст. 11a ч. 4, з врахуванням даних необхідних для перевірки, чи заявник відповідає вимогам для отримання сертифікату без необхідності здавати екзамен;
10) зразок сертифікату та зразок додатку до сертифікату, з врахуванням необхідності зазначення в них даних необхідних для підтвердження знання польської мови як іноземної на відповідному рівні знання мови.
Ст. 11j. 1. До складу Комісії входить чотирнадцять членів, яких призначає міністр вищої освіти, на чотирирічний термін, зокрема:
1) дев’ять спеціалістів у сфері навчання польської мови або польської мови як іноземної;
2) спеціаліст у сфері навчання польської мови або польської мови як іноземної, кандидатура якого подається Радою Польської Мови;
3) по одному представнику від міністра вищої освіти, міністра освіти та виховання, міністра культури та захисту національної спадщини та міністра закордонних справ.
2. Членом Комісії не може бути особа засуджена законним вироком за злочин вчинений умисно або за умисних фінансовий злочин.
3. Та сама особа не може виконувати функції члена Комісії більше, ніж дві каденції.
4. Міністр вищої освіти відкликає члена Комісії у випадку:
1) подання ним відмови від виконання функцій члена Комісії;
2) засудження законним рішенням за злочин вчинений умисно або умисний фінансовий злочин;
3) втрати здатності до виконання обов’язків в результаті довготривалої хвороби, більше 6 місяців;
4) невиконання або неналежного виконання обов’язків.
5. У випадку необхідності доповнення складу Комісії міністр вищої освіти призначає нового члена Комісії на термін до кінця даної каденції. Положення ч. 1 застосовуються відповідно. Для виконання функцій члена Комісії неповну каденцію не застосовуються положення ст. 3.
6. Член Комісії:
1) підлягає виключенню з процесу надання повноважень для проведення екзамену, у випадку, коли процес стосується суб’єкта, якому член Комісії є чоловіком (дружиною), кровним родичем або родичем другого коліна або особою, з якою член Комісії фактично спільно проживає, працевлаштовуються або залишаються з цим суб’єктом у такому правовому зв’язку, що результати процесу може мати вплив на права та обов’язки цих осіб;
2) не може виконувати функції візитатора.
7. Голові та секретарю Комісії належить щомісячна винагорода. Іншим членам Комісії належить винагорода за участь в засіданнях Комісії.
8. Винагорода:
1) місячна винагорода голови та секретаря Комісії не може перевищувати 50%,
2) за участь у засіданнях Комісії інших членів Комісії не може перевищувати 15%
– ставки винагороди професора працевлаштованого у публічному навчальному закладі, про що йдеться в положеннях виданих на підставі ст. 151 ч. 1 закону від 27 липня 2005 р. – Право про вищу освіту (Dz. U. z 2012 r. poz. 572, z późn. zm.1)).
9. На винагороду не мають права члени Комісії, які є членами корпусу цивільної служби, які виконують функції члена Комісії в рамках службових обов’язків.
10. Члени Комісії мають право на повернення витрат на проїзд відповідно до положень виданих на підставі ст. 775 § 2 закону від 26 червня 1974 р. – Кодекс праці (Dz. U. z 2014 r. poz. 1502 i 1662).
Ст. 11k. 1. Завданням Комісії є координування та забезпечення належного функціонування системи підтвердження знання польської мови як іноземної, зокрема:
1) винесення рішення за результатами розгляду заяв про надання повноважень на проведення екзаменів;
2) подавати заяву міністру вищої освіти про відкликання повноважень на проведення екзаменів;
3) внесення до списку екзаменаторів, про яких йдеться у ст. 11f ч. 1;
4) організація тренінгів для кандидатів на екзаменаторів, про яких йдеться у ст. 11f ч. 1;
5) складення розкладу екзаменаційної сесії;
6) створення збірників екзаменаційних завдань;
7) перевірка відповідності оцінювання екзаменаційних робіт членами екзаменаційної комісії;
8) нагляд за забезпеченням правильного проведення екзамену, зокрема, оцінювання екзамену та діяльність екзаменаційної комісії, а також забезпечення візитації екзаменів;
9) видача сертифікатів;
10) проведення періодичного аналізу функціонування системи підтвердження знання польської мови як іноземної та розроблення для міністра вищої освіти рекомендацій – з власної ініціативи або на вимогу міністра;
11) розгляд заяв про повторну перевірку письмової частини екзамену.
2. Комісія проводить тренінги для кандидатів на внесення до списку екзаменаторів, про який йдеться у ст. 11f ч. 1. Тренінг може проводитись з використанням методів та техніки дистанційного навчання.
3. Діяльність Комісії фінансується з частини державного бюджету, диспонентом якої є міністр вищої освіти.
Ст. 11l. 1. Комісія може передати візитацію екзамену, яка охоплює перевірку правильності проведення екзамену, зокрема забезпечення захисту збірників екзаменаційних завдань від неправомірного доступу, забезпечення необхідних для проведення екзамену технічних умов та приміщення, умов оцінювання екзаменаційних робіт та роботи екзаменаційної комісії, а також перевірку виконання рекомендацій наданих Комісією.
2. Візитатором бути особа, яка має диплом про закінчення вищої освіти з польської філології зі спеціальності навчання польської мови як іноземної, що підтверджує отримання кваліфікації другого ступеня, або рівнозначний або диплом про закінчення вищої освіти з польської філології або неофілології, що підтверджує отримання кваліфікації другого ступеня, або рівнозначний та закінчення післядипломної освіти з навчання польської мови як іноземної.
3. Комісія може проводити тренінги для візитаторів. Навчання можуть проводитись з використанням методів та техніки дистанційної освіти.
4. Візитатор має право:
1) візитування приміщень, в яких проводяться екзамени;
2) спостерігати за проходженням екзаменів, зокрема, за роботою членів екзаменаційної комісії;
3) припинення екзамену у випадку порушення головою, членами екзаменаційної комісії або особами, які здають екзамен умов або порядку проведення екзамену, що може вплинути на результати екзамену;
4) вимагати інформацію, пояснення та надання доступу до документації пов’язаної з екзаменом.
5. За результатами візитації складається протокол, який містить:
1) імена та прізвища візитаторів;
2) імена та прізвища членів екзаменаційної комісії;
3) назву уповноваженого суб’єкта та його адресу;
4) опис проходження екзамену, зокрема помилки зафіксовані у проведенні екзамену, а також висновки та рекомендації;
5) дату початку та завершення візитації;
6) дату та місце складення протоколу.
6. Візитатор представляє протокол візитації уповноваженому суб’єкту та Комісії не пізніше ніж за 14 днів після візитація.
7. На підставі протоколу візитації Комісія може видати уповноваженому суб’єкту рекомендації, які цей суб’єкт зобов’язаний виконати.
Ст. 11m. Міністр вищої освіти разом з міністром освіти та виховання визначає у розпорядженні:
1) порядок обрання кандидатів на членів Комісії, беручи до уваги необхідність належного призначення всіх членів Комісії;
2) порядок діяльності та спосіб адміністративного та фінансового забезпечення Комісії, з врахуванням необхідності виконання завдань Комісією на випадок термінового проведення екзаменів, а також забезпечення належного функціонування та виконання їх завдань, зокрема у сфері винесення рішень щодо надання повноважень на проведення екзамену, передання збірників екзаменаційних завдань уповноваженим суб’єктам та видача сертифікатів;
3) розмір винагороди голови Комісії, членів Комісії та секретаря Комісії, з врахуванням виконуваних функцій та обсягу роботи;
4) спосіб перевірки правильності оцінювання екзаменаційних робіт членами екзаменаційної комісії, з врахуванням необхідності забезпечення вірогідності результатів екзаменів;
5) порядок відбору візитаторів та порядок проведення візитації екзамену, з врахуванням необхідності забезпечення належного та безстороннього проведення візитації;
6) порядок організації тренінгів для кандидатів на екзаменаторів, з врахуванням необхідності забезпечення єдиного стандарту проведення екзамену;
7) зразок заяви про внесення до списку екзаменаторів, про який йдеться у ст. 11f ч. 1, враховуючи дані необхідні для ідентифікації заявника та перевірки умов, про які йдеться у ст. 11f ч. 2, з врахуванням можливості електронного подання заяв.
Розділ 3
Рада Польської Мови та її повноваження
Ст. 12. 1. Дорадчим органом з питань вживання польської мови є Рада Польської Мови, далі – «Рада», який діє як проблемовий комітет в розумінні ст. 34 закону від 25 квітня 1997 r. Про Польську Академію Наук (Dz. U. Nr 75, poz. 469, z późn. zm.3))4).
2. Не рідше, ніж кожні два роки Рада подає до Сейму та Сенату звіт про стан захисту польської мови в розумінні ст. 3.
Ст. 13. 1. Рада, за заявою відповідного міністра культури та охорони національної спадщини, міністра освіти та виховання, міністра вищої освіти, Голови Управління Захисту Конкуренції та Споживачів, Голови Польської Академії Наук або з власної ініціативи, виносить ухвалу, в якій представляє висновки щодо вживання польської мови в публічній діяльності та в обігу на території Польщі за участю споживачів та під час виконання на території Польщі норм зі сфери трудового права та встановлює принципи орфографії та інтерпунктуації польської мови.
2. Наукові товариства, спілка творців та вищі школи можуть звертатись до Ради у питаннях вживання польської мови.
Ст. 14. 1. Кожен орган, про який йдеться у ст. 4, ініціювати видання висновку Ради у випадку появи істотних сумнівів щодо вживання польської мови під час виконання службових функцій.
2. Виробник, імпортер та дистриб’ютор товару або послуги, для назви яких немає польського відповідника, може подати заяву до Ради про видачу висновку щодо відповідної мовної форми для позначення цього товару чи послуги.
Розділ 4
Кримінальна відповідальність
Ст. 15. 1. Хто на території Польщі, всупереч нормам ст. 7а, в обігу зі споживачами використовує лише іншомовні назви товарів та послуг або створює пропозиції лише на іноземній мові, а також застереження та інформацію для споживачів, що вимагається відповідно до норм права, інструкції з обслуговування, інформацію про властивості товарів або послуг, гарантійні умови, накладні, рахунки та чеки карається штрафом.
2. Зазначеному покаранню підлягає той, хто на території Польщі, всупереч ст. 7 та ст.8, в обігу або під час виконання норм трудового права складає договір або інші документи лише на іноземній мові.
Розділ 5
Зміни до діючих законів та прикінцеві положення
Ст. 16. (виключено).5)
Ст. 17. (виключено).5)
Ст. 18. Втрачає силу Декрет від 30 листопада 1945 р. про державну мову та офіційну мову урядових та самоврядної адміністративних органів влади (Dz. U. Nr 57, poz. 324).
Ст. 19. Закон набуває чинності після 6 місяців від дня оголошення.
Офіційний текст закону про польську мову від 7 жовтня 1999 р.: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19990900999
Зміни до закону про польську мову внесені законом про внесення змін до закону про польську мову та закону про організацію та функціонування пенсійних фондів від 12 червня 2015 р. http://orka.sejm.gov.pl/opinie7.nsf/nazwa/3324_u/$file/3324_u.pdf
За український переклад Закону щиро дякуємо Христині Потапенко.