Півтора року тому спеціаліст зі зв’язків з громадськістю Олександр Тодорчук вирішив перейти з російської мови, якою спілкується вся його родина та друзі, на українську. Олександр розповів DreamKyiv, чи складно це було зробити і в яких випадках він все ж таки переходить на російську.
Про поштовх
Перейти на українську я вирішив у грудні 2013 року. Мені складно сказати, що саме стало останнім поштовхом. Події в країні, очікування на появу своєї першої дитини… Все наклалось одне на інше, і я почав інакше дивитися на світ.
Це рішення не було для мене чимось спонтанним. Я, певно, як багато киян, час від часу думав про це. Ще з 17 років у мене була фішка — за кордоном я завжди переходив на українську мову. Мені не хотілось, щоб місцеві мешканці кричали мені «Росія, Росія!» та ототожнювали мою країну з єдиним пострадянським простором. Іноземці хоч і сприймали мене як представника дивного, невідомого народу, але не пропонували «водку» і не впарювали якусь дурню за шалені гроші.
Тоді я намагався продовжити свій експеримент вдома, однак зазнавав фіаско на другій годині — коли виходив iз квартири. Та зараз мав шалений поштовх і зміг. Я відсвяткував Новий рік у Львові, Львів — це логічне місце, щоб перейти на українську. Приїхав до Києва і просто продовжив спілкуватися не російською.
Про звички та відро з крабами
Коли батьки спитали, чого це я говорю українською, я відповів, що це експеримент на два тижні. Потім сказав, що експеримент триватиме місяць. Я розумів, що до російської не повернусь, але тягнув час. Не хотів питань і пояснень, чому я так вирішив. В результаті всі і так зрозуміли, що до чого.
Перейти з однієї мови на іншу — це те саме, що позбутися звички. Тут діє теорія відра з крабами. Згідно з нею, крабу легше вибратися з відра, коли він там сам, ніж якщо воно повне інших крабів, котрi затягатимуть його назад.
Інколи твоє оточення не дає тобі змінюватись. Людина прагне кинути палити, а друзі їй кажуть: «Від однієї цигарки нічого не буде, тримай!». Люди можуть так чинити з різних причин. Наприклад, хтось сам намагався кинути палити, йому не вдалося, і він прагне довести, що це неможливо. Це діє на підсвідомому рівні.
Тож у подібних випадках треба забути про думку оточення. Хай хтось вважає тебе фріком або думає, що ти, дорослий мужик, дурнею маєшся. Якщо вирішив, то вирішив, йди впевнено та дій за планом.
Про реакцію
Дружина знала, за кого вона виходить заміж, і в неї не було жодних питань. Вона мене підтримувала, намагалась і сама перейти на українську, але в неї не вийшло. Здебiльшого через роботу.
Батьки також iз розумінням ставляться до всіх моїх бзиків. Але вони не вірили, що це триватиме довго, і якийсь час не могли звикнути. Мама за півроку чесно призналась: коли я телефоную, їй здається, що то інша людина.
У мої родині всі спілкуються російською, але бабуся, щоб підтримати мене, переходить на українську. Багато оточуючих також намагаються.
Iз друзями, знайомими cпочатку було складно. Казали: «Та ладно, хватит, мы видим, что ты можешь». Але за якийсь час усі звикли і це перестало бути темою для обговорень та жартів. Для себе я зробив висновок: найбільше жартують ті люди, які самі хотіли б так вчинити, але не відважуються.
Про наповнення словами та новий етап
Я живу в Києві, а не на сході країни, тому проблеми в мене були радше технічні. Вони виникали не через оточення, а через те, що мені банально бракувало слів. Я став більше читати українською.
Будемо відверті: сучасна українська література сильно програє сучасній російській. Жадан, Карпа — це не Діна Рубіна, в них мова досить проста. Тому я почав читати іноземну класику в сучасному перекладі. У Радянському Союзі іноземного автора спочатку перекладали російською, а потім українською. Через це український переклад виходив досить кострубатим.
Низка чудових перекладів іноземної класики є у «Видавництва Старого Лева». Вони надзвичайні, смакуєш переклад, тобі хочеться виписувати ті звороти, витягати їх iз книжки і класти собі у голову. Ще є видавництво «Основи» та доросла серія «А-ба-ба-га-ла-ма-га» — і, на жаль, усе.
Зараз мені вже складно говорити російською, я добираю слова. Це, певно, другий етап. Є три випадки, коли я переходжу на російську. Перший — якщо хтось підрізає мене на дорозі. У мене в голові мало українських лайок, тому я радію, коли в інтернеті хтось лається гарною українською. І, до речі, твори Карпи треба почитати хоча б для того, щоб вивчити кілька українських матюків.
Другий — коли я переповідаю слова якогось іноземця, цитую його саме російською. Не знаю, чому. Можливо, це наслідки перекладу фільмів російською.
Третій — коли спілкуюся з сусідом. Це дуже крутий дядько, який у свої 85 років завжди має гарний настрій та цілодобово збирає склотару i макулатуру. Він постійно розповідає анекдоти та декламує вірші, але має один мінус — комуністичні погляди. У мене ж немає жодного бажання йому щось доводити, і я спеціально для нього переходжу на російську.
Про реформи
Перейшовши на українську, я зрозумів, що Україні потрібен закон про мову. У ньому треба гарантувати захист мов, і насамперед української. Бо зараз я заходжу в книжковий магазин і не можу знайти там нормальні сучасні книжки українською.
Але захищати мову треба не в форматі: «Ганьба Юлії Савостіній, яка робить свій проект російською!». Не можна нікому нічого нав’язувати, варто подавати приклад, демонструвати переваги. Якщо відкривається українська школа, то вона має бути найкращою. Люди люблять найкраще і будуть віддавати своїх дітей саме до цієї школи.
Не можна кричати, що в Україні мало нормальної музики, і не купувати білети на концерти вітчизняних виконавців
Крім того, кожен з нас має відчувати свою відповідальність. Не можна кричати, що в Україні мало нормальної музики, і не купувати білети на концерти вітчизняних виконавців. Не можна закидати, що в нас немає кіно, і не мати квитка на «Поводиря» чи «Плем’я».
Та й Марк Цукерберг не надто дослухається до побажань україномовного користувача, бо бачить суху статистику. Самі українці обирають російську версію акаунтів. Тож немає сенсу просто помахати прапорами і нічого не робити — треба докладати зусиль.
Джерело: DreamKyiv
Фото: 8caliber
