Закон Латвійської Республіки “Про державну мову”

Зречення: Англомовний текст поданий Центром Перекладу та Термінології виключно для ознайомлення; він не надає жодних прав і не накладає жодних обов’язків, окрім тих, що передбачені формально ухваленим і опублікованим законодавством. Тільки оригінальне законодавство є чинним. Оригінальний текст латиською мовою використовує займенники чоловічого роду однини. В англійському перекладі Центр Перекладу та Термінології керується принципом гендерно-нейтральної мови. На додачу, латиські іменники, що містять ознаки статі, перекладені  гендерно-нейтральними відповідниками, наприклад, «голова».

Переклад англомовного тексту українською здійснено Порталом мовної політики. Цей переклад подається виключно для ознайомлення; юридичну силу має виключно оригінальний латвійський закон.

Саейма[парламент Республіки Латвія]  прийняв і

Президент країни проголосив наступний закон:

Закон про державну мову

Стаття 1

Метою цього Закону є забезпечити:

  • підтримку, захист і розвиток латиської мови;
  • збереження культурної та історичної спадщини латиської нації;
  • право вільно використовувати латиську мову у всіх сферах життя на всій території Латвії;
  • інтеграцію представників етнічних меншин в латвійське суспільство при дотриманні їх права на використання рідної мови та інших мов;
  • посилення впливу латиської мови в культурному середовищі Латвії для сприяння швидшій інтеграції суспільства.

Стаття 2

  • Цей Закон регулює використання і захист державної мови в державних і місцевих органах влади, судах та установах судової системи, а також в інших установах, організаціях і підприємствах (компаніях), у галузі освіти та інших галузях.
  • Використання мови в приватних установах, організаціях, підприємствах (компаніях) та щодо самозайнятих осіб регулюється, якщо їхня діяльність впливає на законні інтереси суспільства (громадська безпека, здоров’я, моральність, охорона здоров’я, захист прав споживачів і трудові права, безпека на робочому місці та державний адміністративний нагляд) (далі в тексті – законні інтереси суспільства) тією мірою, якою  необхідне обмеження, що було встановлене в законних інтересах суспільства, пропорційне правам та інтересам приватних установ, організацій та підприємств (компаній).
  • Цей Закон не поширюється на використання мови в неофіційному спілкуванні мешканців Латвії, у внутрішньому спілкуванні національних та етнічних груп, та під час богослужінь, церемоній, ритуалів та інших видів релігійної діяльності релігійних організацій.

Стаття 3

  • Державною мовою Латвійської Республіки є латиська мова.
  • У Латвійській Республіці кожен має право здійснювати запити і спілкуватися державною мовою в установах, громадських і релігійних організаціях та підприємствах (компаніях).
  • Держава забезпечує розробку і використання латиської мови жестів для спілкування з людьми з вадами слуху.
  • Держава забезпечує підтримку, захист і розвиток Латгальскої писемної мови як історичного варіанту латиської мови.

Стаття 4

Держава забезпечує підтримку, захист і розвиток лівської мови як мови корінного (автохтонного) населення.

Стаття 5

Будь-яка інша мова, використовувана в Латвійській Республіці, окрім лівської мови, в межах цього Закону вважатиметься іноземною мовою.

Стаття 6

  • Працівники державних установ та установ місцевого самоврядування, судів та установ судової системи, державних і муніципальних підприємств, а також співробітники компаній, в яких найбільша частка капіталу належить державі або органам місцевого самоврядування, повинні вільно володіти і використовувати державну мову в обсязі, необхідному для виконання своїх професійних і посадових обов’язків.
  • Працівники приватних установ, організацій та підприємств (компаній) та самозайняті особи повинні використовувати офіційну мову, якщо їхня діяльність впливає на законні інтереси суспільства (громадська безпека, здоров’я, моральність, охорона здоров’я, захист прав споживачів і трудові права, безпека в робочому місці і державний адміністративний нагляд).
  • Працівники приватних установ, організацій та підприємств (компаній та самозайняті особи, що виконують певні публічні функції на основі законів або інших нормативних актів, повинні вільно володіти і користуватися державною мовою в обсязі, необхідному для виконання відповідних функцій.
  • Іноземні експерти та члени іноземних рад при підприємствах (компаніях), що працюють в Латвії, повинні вільно володіти і використовувати державну мову в обсязі, необхідному для виконання своїх професійних і посадових обов’язків, або вони повинні самотужки забезпечити переклад державною мовою.
  • Ступінь знання державної мови, необхідний для осіб, зазначених у частинах першій, другій та третій цієї статті, а також процедури для визначення рівня володіння латиською мовою, встановлюються Кабінетом міністрів.

Стаття 7

  • У державних та місцевих органах влади, судах та установах судової системи, державних та муніципальних підприємствах, а також у компаніях, в яких найбільша частка капіталу належить державі або органам місцевого самоврядування, мовою засідань та інших офіційних зустрічей на робочому місці повинна бути державна мова. Якщо організатор вважає за необхідне використовувати іноземну мову в ході зустрічі, він чи вона повинні забезпечити переклад державною мовою.
  • У всіх інших випадках, коли іноземна мова використовується на засіданнях та інших офіційних зустрічах на робочому місці, організатор повинен забезпечити переклад державною мовою, якщо цього вимагає хоча б один учасник зборів.

Стаття 8

  • У державних та місцевих органах влади, судах та установах судової системи, державних та муніципальних підприємствах і компаніях, в яких найбільша частка капіталу належить державі або органам місцевого самоврядування, державна мова має використовуватись для діловодства та документації. Листування та інші види зв’язку з іноземними державами можуть здійснюватися іноземною мовою.
  • Співробітники приватних установ, організацій та підприємств (компаній) та особи повинні використовувати державну мову для діловодства та документації, якщо їх діяльність впливає на законні інтереси суспільства (громадська безпека, здоров’я, моральність, охорона здоров’я, захист прав споживачів і трудові права, безпека на робочому місці і державний адміністративний нагляд).
  • Приватні установи, організації, підприємства (компанії) та самозайняті особи, що виконують певні суспільні функції на основі законів або інших нормативних актів, повинні використовувати державну мову для діловодства та документації, пов’язаних з виконанням відповідних функцій.
  • Статистичні підсумкові таблиці, річні бухгалтерські звіти, бухгалтерські документи та інші документи, що підлягають поданню Державі або органам місцевого самоврядування на підставі законів чи інших нормативних актів, повинні укладатись державною мовою.

Стаття 9

Договори фізичних та юридичних осіб щодо надання медичного лікування, медичної допомоги, громадської безпеки та інших громадських послуг на території Латвії мають укладатись державною мовою. Якщо контракт іноземною мовою, переклад державною мовою повинен додаватись до нього.

Стаття 10

  • Всі установи, організації та підприємства (компанії) повинні забезпечити прийом і розгляд документів, укладених державною мовою.
  • Державні та місцеві органи влади, суди та установи судової системи, державні муніципальні підприємства (компанії) приймають від осіб і розглядають лише документи державною мовою, за винятком випадків, передбачених частинами три і чотири цієї статті та в інших законах. Положення цієї статті не поширюються на звернення осіб до поліцейських та медичних закладів, служб порятунку та інших установ у випадку термінових звернень по медичну допомогу, повідомлення про вчинення злочинів або інших порушень закону, та звернення по надання термінової допомоги у випадку пожеж, аварій або інших надзвичайних ситуацій.
  • Документи від осіб іноземною мовою приймаються, якщо до цих документів додано переклад державною мовою, засвідчений відповідно до процедур, встановлених Кабінетом міністрів, або нотаріально завірених. Переклад державною мовою не потрібен для документів, які були укладені на території Латвії до дня набуття чинності цим Законом.
  • Державні та місцеві урядові установи, організації та підприємства (компанії) можуть приймати і розглядати документи із зарубіжних країн без перекладу державною мовою.

Стаття 11

  • Заходи, організовані державою та органами місцевого самоврядування, судами та установами судової системи, державними та муніципальними підприємствами, а також приватними компаніями, в яких найбільша частка капіталу належить державі або органам місцевого самоврядування, повинні здійснюватися державною мовою. Якщо на заході використовується іноземна мова, організатор повинен забезпечити переклад державною мовою.
  • У подіях, що відбуваються на території Латвії, в яких беруть участь іноземні юридичні та фізичні особи, і в організації яких беруть участь установи, зазначені в частині першій цієї статті, однією з робочих мов має бути державна мова, і організатори заходу повинні забезпечити переклад державною мовою. У випадках, визначених Кабінетом міністрів, Центр Державної Мови може звільнити організатора події від виконання такої вимоги.
  • Згідно із метою цього Закону та основними принципами використання мови, що містяться в статті другій цього Закону, Кабінет міністрів може визначати випадки коли, враховуючи законні інтереси суспільства, організатори конференцій та інших заходів, що відбуваються на території Латвії можуть бути зобов’язані забезпечити переклад державною мовою.
  • Використання мови під час зібрань, процесій та пікетів регулюється Законом про збори, процесії та пікети.

Стаття 12

В підрозділах Національних Збройних Сил використовується тільки державна мова, окрім випадків, коли інше передбачено іншими законами або міжнародними договорами Республіки Латвія або міжнародними договорами, що стосуються участі Національних Збройних Сил у міжнародних операціях або навчаннях.

Стаття 13

Судовий розгляд в Латвійській Республіці здійснюється державною мовою. Право використовувати іноземну мову в суді визначається законами, що регулюють судову систему та процедуру суду.

Стаття 14

Право на отримання освіти державною мовою гарантоване в Латвійській Республіці. Використання офіційної мови в галузі освіти визначається законами, що регулюють освіту.

Стаття 15

Письмова робота, необхідна для здобуття академічних ступенів, подається державною мовою або іноземною мовою із супровідним перекладом розширеного резюме державною мовою. Публічний захист може відбуватися державною мовою або іноземною мовою, відповідно до угоди з автором і згоди відповідної ради з присвоєння вчених ступенів.

Стаття 16

Мова ЗМІ визначається Законом про радіо і телебачення.

Стаття 17

  • Фільми, відео та їхні частини, демонстровані в громадських місцях, повинні бути записані або дубльовані державною мовою, або підлягають демонстрації з оригінальною звуковою доріжкою і одночасно субтитрами державною мовою, з дотриманням наявних норм літературної мови.
  • У випадках, передбачених цією статтею, може бути дозволено використання субтитрів іноземною мовою одночасно із субтитрами державною мовою. Субтитри державною мовою повинні бути поміщені на основній позиції, і вони не можуть ні за своєю формою, ні за змістом бути меншими чи вужчими за субтитри іноземною мовою.

Стаття 18

  • Топоніми в Латвійській Республіці створюються і використовуються державною мовою.
  • Імена установ, громадських організацій, підприємств (компаній), заснованих в Латвійській Республіці створюються і використовуються державною мовою, окрім випадків, передбачених іншими законами.
  • Назви заходів, зазначених у статті 11 цього Закону, створюються і використовуються державною мовою, окрім випадків, передбачених іншими законами.
  • Назви місць, установ, громадських організацій та підприємств (компаній) в Лівській прибережній території, а також назви заходів, що відбуваються на цій території, мають також створюватись і повинні використовуватись лівською мовою.
  • Створення і використання назв регулюються правилами Кабінету міністрів.

Стаття 19

  • Імена осіб мають вживатись відповідно до традицій латиської мови і писатись згідно з наявними нормами літературної мови, дотримуючись положення частини другої цієї статті.
  • В паспорті або свідоцтві про народження, на додачу до імені та прізвища особи, повинні зазначатись подані відповідно до наявних норм латиської мови історичне прізвище особи, або оригінальна форма особистого імені іншою мовою, транслітерована латиницею, якщо особа або батьки неповнолітньої особи бажають їх зазначити і можуть їх підтвердити документально.
  • Письмова форма та ідентифікація імен та прізвищ, а також письмова форма і використання латиською мовою особистих іншомовних імен, регулюються Кабінетом міністрів.

Стаття 20

  • Тексти на печатках та штампах, за винятком тих, що перераховані в частині 3 цієї статті, мають створюватися державною мовою, у випадку, якщо вони застосовуються на документах, що відповідно до цього Закону чи інших нормативних актів, мають бути складені державною мовою.
  • Тексти бланків, за винятком тих, що перераховані в частині 3 цієї статті, мають створюватися державною мовою, у випадку, якщо вони застосовуються для укладання документів, що відповідно до цього Закону чи інших нормативних актів, мають бути складені державною мовою.
  • У державних та місцевих органах влади, судах та установах судової системи, державних та муніципальних підприємствах, і компаніях, в яких найбільша частка капіталу належить державі або органам місцевого самоврядування, тексти печаток і штампів, а також тексти бланків, повинні складатися виключно державною мовою, за винятком випадків, зазначених у частині четвертій цієї статті. Це положення застосовується також до приватних установ, організацій, підприємств (компаній) і самозайнятих осіб, які на основі законів чи інших нормативних актів виконують певні публічні функції, якщо використання печаток, штампів чи бланків пов’язане з виконанням відповідних функцій.
  • Кабінет міністрів визначає випадки, коли установи та особи, зазначені у частині третій цієї статті, можуть створювати та використовувати печатки, штампи та бланки, на яких одночасно з державною мовою можуть використовуватись іноземні мови.
  • Якщо поряд із державною мовою для створення та використання тексту печаток, штампів та бланків використовується іноземна мова, текст державною мовою повинен бути поміщений в основній позиції, і він не може за своєю формою чи змістом бути меншим чи вужчим за текст іноземною мовою.

Стаття 21

  • Інформація, що надається з метою інформування суспільства державою та органами місцевого самоврядування, судами та установами судової системи, державними та муніципальними підприємствами і компаніями, в яких найбільша частка капіталу належить державі або органам місцевого самоврядування, надається виключно державною мовою, за винятком випадків, встановлених частиною п’ятою цієї статті. Це положення також поширюється на приватні установи, організації, підприємства (компанії), а також на самозайнятих осіб, які на основі законів та інших нормативно-правових актів виконують конкретні публічні функції, якщо надання інформації пов’язане з виконанням відповідних функцій.
  • Інформація, що міститься на етикетках та маркуванні товарів, виготовлених в Латвії, в інструкції із застосування та відомостях про виготовлену продукцію, на упаковці чи контейнері, повинна бути державною мовою. Якщо поряд з державною мовою використовується іноземна, текст державною мовою повинен розміщуватися в основній позиції і він не може за своєю формою або змістом бути меншим чи вужчим за текст іноземною мовою. Ці положення не поширюються на товари, призначені для експорту.
  • Всі імпортні товари, маркування, інструкції з використання, гарантійна документація або технічний паспорт яких включає інформацію іноземною мовою, повинні містити переклад такої інформації державною мовою.
  • Інформація, що міститься у відомостях, знаках, постерах, плакатах, оголошеннях чи інших повідомленнях, якщо вона впливає на законні інтереси суспільства і призначена для інформування громадської в місцях, доступних для громадськості, повинна надаватись державною мовою, крім випадків, передбачених у п’ятій частині цієї статті.
  • Згідно із метою цього Закону та основними принципами використання мови, що містяться в статті другій цього Закону, Кабінет міністрів встановлює випадки, коли іноземна мова може використовуватися поряд із державною мовою для донесення інформації, призначеної для підвищення громадської обізнаності в місцях доступних для громадськості.
  • Кабінет міністрів також визначає, у яких випадках установи та особи, згадані у частині першій цієї статті, можуть надавати інформацію іноземною мовою, а також порядок використання мов у інформації, перерахованій в частинах один, два, три і чотири цієї статті.
  • Якщо поряд з державною мовою в інформації використовується іноземна, текст державною мовою повинен розміщуватися в основній позиції і він не може за своєю формою або змістом бути меншим чи вужчим за текст іноземною мовою.

Стаття 22

  • У спеціалізованій навчальній літературі, а також технічній та обліковій документації повинна використовуватись уніфікована термінологія. Розробку та використання термінів визначає Термінологічна комісія Академії наук Латвії (далі – Термінологічна комісія). Нові терміни та стандарти їхніх визначень використовуються в офіційному спілкуванні тільки після їх схвалення Термінологічною комісією та публікації в газеті Latvijas Vēstnesis [офіційному друкованому органі уряду Латвії]
  • Підзаконні акти Термінологічної комісії затверджуються Кабінетом міністрів.

Стаття 23

  • В офіційному спілкуванні використовується латиська мова з дотриманням чинних норм літературної мови.
  • Норми латиської літературної мови кодифікує Експертна комісія латиської мови Центру державної мови.
  • Підзаконні акти Експертної Комісії латиської мови і норми латиської літературної мови затверджуються Кабінетом міністрів.

Стаття 24

  • Держава та місцеві органи влади зобов’язані забезпечувати матеріальні ресурси для наукових досліджень, заохочення та розвитку латиської мови.
  • Держава забезпечує розробку державної мовної політики, включаючи наукові дослідження, захист та навчання латиської мови, сприяння розширенню ролі латиської мови в національній економіці, культивування особистого і суспільного розуміння мови як національної цінності.

Стаття 25

За порушення положень цього Закону правопорушники притягуються до відповідальності відповідно до процедур, передбачених законом.

Стаття 26

  • Нагляд за дотриманням цього закону в Латвійській Республіці здійснює Центр державної мови.
  • Центр державної мови перебуває під наглядом Міністерства юстиції і його підзаконні акти затверджуються Кабінетом міністрів.

 

Перехідні положення

  1. Цей Закон набуває чинності 1 вересня 2000 року.
  2. З набранням чинності цим Законом, Закон Латвійської Республіки про мову втрачає силу (Latvijas PSR Augstākās Padomes un Valdības Ziņotājs, 1989, No. 20).
  3. Кабінет міністрів має прийняти до 1 вересня 2000 року нормативні акти, згадані в цьому Законі, та затвердити підзаконні акти Експертної комісії латиської мови та Термінологічної комісії.

 

Цей закон був прийнятий Саеймом 9 грудня 1999 року.

Президент Вайра Віке-Фрейберга

Рига, 21 грудня 1999

 

Портал мовної політики висловлює подяку панові Вовчаку Лодику за український переклад англійської версії Закону.

Переклад англійською © 2000 Tulkošanas un terminoloģijas centrs (Центр перекладів та термінології)

Переклад українською © 2015 Портал мовної політики language-policy.info

Напишіть відгук