Українська Галицька Партія. Київ
Громадянин США 13 років страждає від мовної дискримінації в Україні.
Американський журналіст українського походження Зенон Завада понад 13 років живе та працює в Україні. Він – українець в третьому поколінні. Українську мову вивчав в Америці, аби комфортно почуватися на Батьківщині.
14 червня він прийшов надрукувати фото в поліграфію 24 Print, щоб 15 червня відвезти до родичів на Житомирщину.
Пан Зенон не розумів менеджера, адже до нього зверталися іноземною для нього мовою – російською.
Він попросив обслуговувати його або українською, або англійською, адже він іноземець, а оскільки проживає в Україні, то знає єдину державну мову – українську.
Натомість він отримав відмову і зрозумів тільки єдину фразу “через 3 часа”. Менеджерка казала й інші речі, але клієнт її не розумів.
Він повернувся зранку, аби забрати фото, але вони не були готові. Менеджерка пояснювала причину, але клієнт її не розумів, просив перейти на українську, але його далі ігнорували.
“Коли директор поліграфії мені подзвонив (як я просив у скразі, що надіслав на електронну пошту), він пояснив, що вважає, що його працівник нічого поганого зробила.
Я йому пояснював, що я американець, який 12 років активно вчив українську мову. Йому було байдуже.
Ба більше, він сказав що не буде заставляти своїх працівників говорити певною мовою. Він ще і звинуватив мене в тому, що я “насиловал” його працівника розмовляти українською (хоча моє перше прохання було спокійним тоном, і я чітко пояснював, що я американець і слабо розумію російську).
Тобто в столиці вже починають назвати “насильство” cам акт просити обслуговувати українською”, – ділиться Зенон Завада.
Ба більше, він зустрічається з мовною дискримінацією усі 13 років, які тут живе.
Коли єдина державна мова буде справді єдиною державною?
Ярослав Попович
ЗАВІДУВАЧКА КИЇВСЬКОГО САДОЧКУ ПОРАДИЛА УКРАЇНОМОВНИМ БАТЬКАМ ІТИ КОПАТИ ГАЗОНИ!
Київський садочок №424 «Чайка» (бул.Дружби народів, 32б), напевно, особливо нічим не відрізняється від інших садочків. Як і майже всі київські садочки, він – з українською мовою виховання. Але лише на папері, офіційно. Насправді ситуація там кардинально інша. Про це повідомили батьки кількох дітей, які відвідують цей садочок: «Українською мовою у нас проводяться лише заняття та офіційні заходи (Свято врожаю, Нового року тощо). Як наслідок, чимало дітей, які закінчують наш садок майже не володіють українською! Більшість вихователів (Харитоненко, Скрипець, Соломонюк та інші), фізінструктор Пастушенко спілкуються з батьками та дітьми переважно російською, хоча українською володіють на достатньому рівні. Ранкова зарядка теж проходить російською у форматі «іді сюда, станавісь здєсь». Адміністрація садочку жодних заходів до порушників не вживає». Коли ми вперше туди зателефонували, чоловічий голос привітався: «Дєтсад!» і далі спілкувався лише російською. Відразу стало зрозуміло, яке ставлення у персоналу та керівництва цього садочка до української мови. Були відповідні скарги, були перевірки садочку та відповіді на скарги були однакові: порушень немає, проведена робота з персоналом, але ситуація не змінюється. З завідувачкою садочку Матвєєнко Людмилою теж діалог не виходить, вона заявила: «У нас у садочку 90% дітей з російськомовних родин і не всі розуміють українську мову. У працівників дуже низькі зарплати, тому нам не вистачає кадрів. Нехай ті батьки, які дуже вболівають за українську мову допомагають нам прибирати територію або копають газон. І взагалі, ви нам надто докучаєте питаннями української мови, я буду звертатися в правоохоронні органи!» і поклала трубку. Невже діти в україномовних садочках не мають права на виховний процес державною мовою? Скільки ще в українських садочках буде насаджуватися «русскій мір»?
