Безмовному Кодлу

О, мово багатостраждальна,
Все правлять по тобі тризну –
По тобі, в віках опальній,
Пророслій крізь соцреалізми,
Вилученій із науки,
Зі світу тонких технологій,
Виставленій попід руки
З життя – не втрапляє у ногу,
Впхана в останній притулок,
Що зветься Художнє Слово –
Ось він – іуди цілунок,
Мила моя, калинова!
Можеш отут співати
Давні пісні про Галю,
Можеш жалі засівати…
Сльози втираєш, скрипалю?
Вшквар же веселої, брате,
Бо ось-ось терпець урветься…
Може ж таки горбате
Кодло іуд схаменеться?

10.11.2013