Українська мова на Донбасі: рік під окупацією

До окупації основними сферами функціонування української мови на Донеччині та Луганщині були освіта та діловодство, почасти судочинство. Крім того, українська посідала впевнені позиції в кінопрокаті та зовнішній рекламі (сіті-лайти, біг-борди). На Донбасі мовили українські телеканали, працювали радіостанції з випусками новин українською мовою. За 15 місяців окупації українську фактично витіснено із усіх перелічених сфер.

Про це свідчить аналіз стану української мови на окупованих територіях, проведений у рамках щорічного дослідження «Огляд становища української мови в 2014-2015 роках», який вчетверте поспіль здійснив рух «Простір свободи».

Починаючи з квітня 2014 року, Україна стала втрачати контроль над окремими населеними пунктами Донецької та Луганської областей, а заразом і можливість впливати на стан і становище української мови. Окуповані території в межах, визначених Мінським протоколом від 5 вересня 2014 року (так звані окремі райони Донецької та Луганської областей, далі – ОРДЛО), вийшли з підпорядкування Києва орієнтовно в травні – липні 2014 року; деякі населені пункти (як-от Дебальцеве) були окуповані на початку 2015 року. 17 березня 2015 року Верховна Рада України офіційно визнала ОРДЛО тимчасово окупованою територією, де-юре зафіксувавши свою неможливість впливати на процеси, які там відбуваються.

Зважаючи на російську ідентичність терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», які відчувають свою належність до «русского мира», інтенсивна русифікація та витіснення української мови є природною політикою окупаційної влади.

Юридично-правовий статус

Говорити про юридично-правовий статус української мови на окупованих територіях зі зрозумілих причин можна тільки умовно. Нижче подається стислий аналіз «правового статусу» української мови згідно з чинним на окупованих територіях «законодавством».

Протягом 2014 року в так званих Донецькій та Луганській народних республіках були ухвалені майже ідентичні конституції, в кожній з яких 10 стаття була присвячена порядку функціонування державних мов. В обох «республіках» українська мова разом з російською мовою формально набула статус державної.

Конституція «ДНР» була ухвалена 14 травня 2014 року (через три дні після так званого референдуму про незалежність). Пункт 1 статті 10 постулював, що «Державними мовами Донецької Народної Республіки є російська та українська мови». Пункт 2 тієї ж статті уточнював, що «Статус державних мов Донецької Народної Республіки встановлюється законодавством». Наразі нам невідомо про існування законів чи підзаконних актів «ДНР», які б розкривали цей статус докладніше. Про накази профільних міністерств (передусім Міністерства освіти й науки «республік») буде вказано у відповідному розділі нижче.

Конституція «ЛНР» була ухвалена 23 грудня 2014 року. Пункт 1 статті 10 цього документа дослівно повторював відповідний пункт Конституції «ДНР» та декларував державний статус російської та української мов, проте вже у пункті 2 юридично було закріплено упосліджений стан української мови: «Офіційною мовою діловодства в усіх органах державної влади та органах місцевого самоврядування ЛНР є російська мова».

Очевидно, що зафіксований в конституціях «ДНР» та «ЛНР» державний статус української мови не був, не є й не може бути в майбутньому забезпеченим із правової точки зору. По-перше, тому, що на окупованих територіях, захоплених озброєними бандитами, принципово не випадає говорити про верховенство права. По-друге, тому, що обидва утворення мають виразно антиукраїнську ідеологію й орієнтовані на жорстку, послідовну й швидку русифікацію.

perepys2001

Діловодство

У багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей мовою діловодства органів місцевого самоврядування (а почасти й державних адміністрацій) навіть до окупації була російська. Є підстави вважати, що після окупації ОРДЛО українську мову було досить швидко (впродовж кількох тижнів чи навіть днів) витіснено з ужитку в тих органах влади, в яких нею послуговувалися до окупації.

Як уже зазначалося вище, 23 грудня 2014 року єдиною мовою діловодства в «ЛНР» було офіційно затверджено російську.

Освіта

Мовна політика у так званих Донецькій та Луганській народних республіках у сфері освіти була спрямована на швидку русифікацію, яка торкнулася як закладів вищої, так і середньої освіти.

Упродовж 2014/15 навчального року на території «ДНР» та «ЛНР» відбувалося переведення шкіл із українською мовою викладання на російську, ліквідація класів з українською мовою навчання, зменшення кількості годин на вивчення української мови у школах.

ЗМІ повідомляли, що одне з перших розпоряджень горлівського міського голови Є. Клепа, видане після захоплення міста бойовиками в червні 2014 року, стосувалося русифікації освіти та витіснення української мови з публічного простору: «Російську мову у школах зробити основною, українську заборонити», а також «Змінити всі вивіски з української мови на російську».

Відповідно до цієї політики, упродовж 2014/15 навчального року на території «ДНР» та «ЛНР» відбувалося переведення шкіл із українською мовою викладання на російську, ліквідація класів з українською мовою навчання, зменшення кількості годин на вивчення української мови у школах.

Зменшення кількості годин на вивчення української мови здійснювалося за розпорядженням (наказом) Міністерства освіти та науки «республік». Ліквідація класів з українською мовою навчання та переведення шкіл на російську мову викладання формально проходило за бажанням батьків – на підставі їхніх заяв із проханням русифікувати навчання. Згідно із скаргами, які потрапляли у відкриті джерела протягом року, тих, хто не бажав писати подібні заяви, фактично змушували до цього, шантажуючи виключенням дітей зі школи, проблемами тощо.

Навальна русифікація перманентно тривала впродовж всього навчального року, однак у ній можна виокремити три великі хвилі.

Перша хвиля русифікації пройшла на початку навчального року – у вересні та/або жовтні (залежно від часу початку навчального року в умовах війни).

16 вересня 2014 року речник РНБО Андрій Лисенко повідомив, що в «ЛНР» заходились русифікувати освіту. Бойовики забороняють викладання історії України, української мови та літератури в луганських школах, вимагають замінити стенди з інформацією українською мовою на відповідні російською.

Виглядає на те, що в цей період «республіки» визначались щодо свого ставлення не тільки до навчання українською мовою, але й до наявності в розкладі таких предметів, як українська мова й література. Принаймні відповідальні за освітню політику чиновники неодноразово висловлювали суперечливі тези, то стверджуючи, що в «республіках» узагалі не буде таких предметів (або їх вивчення буде необов’язковим), то запевняючи, що вони все-таки викладатимуться, але у меншому обсязі.

Наскільки можна судити з наявних уривкових свідчень, повністю вилучити українську мову й літературу зі шкільної програми в 2014/15 році у «республіках» не наважились, однак кількість годин було істотно зменшено – де-не-де до 1 год. на тиждень.

25 вересня 2014 року було видано наказ Міністерства освіти і науки «ДНР», згідно з яким було збільшено кількість годин на вивчення російської мови за рахунок зменшення кількості годин на вивчення інших предметів. Згідно з наявною інформацією, в районних відділах освіти пожертвували українською мовою.

Загалом можна припустити, що уроки української мови в частині шкіл де-факто перетворилися на факультативи. З іншого боку, є свідчення, що окремі віддані вчителі мови продовжували навіть у тих умовах відповідально ставитися до викладання свого предмету.

«Ми опираємося цьому, як можемо: викладаємо повний курс мови і літератури, розказуємо про події з історії України, до 9 листопада провели Тиждень української писемності та мови, конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, роз’яснюємо ситуацію на Донеччині. Але треба визнати: на тлі тутешньої пропаганди наш голос є слабким. Проте він є!», – анонімно написала одна із вчителів.

Друга велика хвиля русифікації пройшла в січні 2015 року. Окремі школи та класи з українською мовою викладання примусово перевели на російську мову після Нового року. Третя хвиля русифікації прокотилася наприкінці навчального року. 29 травня ЗМІ повідомили, що принаймні в одній зі шкіл Донецька, яка до тих часів зберегла українську мову викладання, батьків змусили написати заяви про їхнє бажання, щоб у наступному навчальному році діти навчались російською мовою. Тим, хто не хотів писати такі заяви й відповів, що подумає, присутні на зустрічі бойовики «ДНР» наказали негайно виконати вимогу й погрожували проблемами для дітей.

ЗМІ цитують викладачку молодших класів Євгенію, яка побоюється, що «української з наступного року, радше за все, в нас не буде, може, один раз на тиждень факультативно». Є підстави вважати, що станом на червень 2015 року в Донецьку та Луганську не лишилося шкіл з українською мовою викладання.

Медіа (телебачення, радіо, преса, Інтернет)

Українські телеканали вилучено з кабельних мереж окупованих населених пунктів влітку 2014 року (зокрема, у Донецьку, за деякимиповідомленнями, 16 липня). Влітку 2014 року була унеможливлена трансляція українського телесигналу також з телевишки на горі Карачун (Слов’янськ), яка була знищена внаслідок бойових дій. Українська мова цілком витіснена з місцевих телеканалів, які мовлять винятково російською мовою. Інтернет-провайдери на території «республік» вимушені блокувати низку провідних українських ресурсів. На окупованих територіях не видається жодної газети чи журналу українською мовою, не завозяться україномовні видання з України. Разом із тим, очевидці стверджують, що в нечисленних книгарнях Донецька можна придбати поодинокі книжки українською мовою.

Кінопрокат

Протягом 2014 та першої половини 2015 року частина фільмів на території так званих Донецької та Луганської республік транслювалася з дублюванням українською мовою, про що є численні свідчення очевидців. Разом із тим, не доводиться сумніватися, що це – вимушена ситуація, й за першої-ліпшої нагоди відбудеться русифікація кінопрокату.

Так, 7 червня у так званому Міністерстві культури «ДНР» повідомили, що успішно ведуть перемовини щодо русифікації кінопрокату. «Ми ведемо активну роботу у цьому напрямку, сьогодні є певні домовленості – фільми російського виробництва будуть надходити в ДНР. Ми сподіваємося, що найближчим часом знайдемо компроміс і з західними кіновиробниками», – сказав міністр культури «ДНР».

Зовнішня реклама та вуличні знаки

Зовнішня реклама (бігборди, сітлілайти) на окупованих територіях (можливо, за рідкими винятками) виконується російською мовою. Мова оголошень, реклами у транспорті, на зупинках – винятково російська.

88_main

У травні 2015 року русифікація міського простору Донецька торкнулась вуличних вказівників, вивісок на фасадах будівель та інформаційних стендів, про що повідомили користувачі соціальних мереж. 1 травня окупаційна влада прибрала м’який знак із назви Донецьк щонайменше на одному із в’їздів до міста.

Перша велика хвиля заміни україномовних дороговказів та вивісок на російськомовні прокотилась містами «ДНР» 6 червня – у такий спосіб було відзначено день народження російського поета О. Пушкіна. За повідомленням окупаційних інформаційних ресурсів, з ініціативою виступили активісти організації «Молодая республика». Згідно з попереднім анонсом, акція мала відбутися в кількох окупованих містах. Активісти обіцяли замінити «кілька десятків табличок з українськими найменуваннями міст, вулиць та установ», а також інформаційні стенди, вивіски на фасадах міських лікарень, шкіл, бібліотек, музеїв. По факту користувачі соціальних мереж зафіксували заміну дороговказу на розі пр. Ілліча та 50-річчя СРСР. У той же час окупаційні ресурси повідомили, що вивіски було замінено на фасаді військового лазарету (пр. Ілліча, 14), головного корпусу Донецького державного університету (вул. Університетська, 24), інформаційні стенди в бібліотеці ім. Крупської та навчально-виховному комплексі №1 (бул. Пушкіна, 6). Крім того, замість україномовного вказівника «Макіївка» було встановлено російськомовний відповідник «Макеевка» на Макіївському шосе.

За словами місцевих мешканців, українська активно витісняється з мовного простору окупованих населених пунктів, використання її на вулиці може бути небезпечним

Сфера культури

Культурна політика на окупованих територіях ОРДЛО характеризується послідовною русифікацією, що відповідно відображається на вжитку та застосуванні української мови. Як і за часів СРСР, українській культурі відведено вузьку народницьку (етнографічну) нішу. В такому вигляді вона подеколи появляється навіть на офіційних (офіціозних) заходах. Зокрема, на цьому відео зафіксовано виступ етнографічного колективу, що виконує народні пісні українською мовою під час святкування 1 травня в Донецьку.

На вулиці

За словами місцевих мешканців, українська активно витісняється з мовного простору окупованих населених пунктів, використання її на вулиці може бути небезпечним, повідомляють ЗМІ. Разом із тим, в Інтернеті трапляються декілька відео (наприклад, це або це), автори яких перевіряли реакцію донеччан на українську мову відповідно узимку та навесні 2015 року. Критики скептично оцінюють ці записи й зазначають, що вони могли бути постановочними. З одного боку, зафіксована на них цілком адекватна реакція донеччан виглядає правдоподібною. Якби такі опитування були проведені в 2012 або 2013 роках, годі було б сумніватися, що вони справжні. З іншого боку, не викликає сумніву, що користуватися українською мовою (надто, висловлювати проукраїнську позицію) на окупованих територіях вкрай небезпечно. Так, 8 липня аналітик «Інформаційного спротиву» Дмитро Тимчук повідомив, що Міністерство державної безпеки «ДНР» розгорнуло в Донецьку активну протидію «актам громадянської непокори» у вигляді публічних проявів проукраїнської позиції окремими громадянами (графіті, публічне слухання української музики в транспорті й на вулиці, виготовлення й поширення саморобних листівок проукраїнського змісту тощо) й закликає громадян доносити в «МГБ» про такі випадки.

Висновки

Рік окупації відчутно позначився на становищі української мови на окупованій частині Донецької та Луганської областей. Попри збереження в так званих Донецькій та Луганській республіках за українською мовою державного статусу, їхня мовна політика була спрямована на послідовне витиснення української мови з усіх сфер життя суспільства. Це фактично вдалося.

До окупації основними сферами функціонування української мови на Донеччині та Луганщині були освіта та діловодство, почасти судочинство. Крім того, українська мова посідала впевнені позиції в кінопрокаті та зовнішній рекламі (біл-борди, сіті-лайти). У населених пунктах Донеччини та Луганщини транслювалися українські телеканали, працювали радіостанції з випусками новин українською мовою.

Майже по кожній з цих сфер завдано відчутного русифікаторського удару.

Діловодство і судочинство переведено на російську мову. Впродовж року українська мова послідовно витіснялася з вищої та середньої освіти. Є підстави вважати, що в окупованих Донецьку й Луганську не залишилося навчальних закладів з українською мовою викладання, скорочено кількість годин української мови й літератури в начальній програмі середньої школи. Українська мова частково зберегла свої позиції в кінопрокаті, проте цілком витіснена з телебачення, радіоефіру та зовнішньої реклами.

Сергій Стуканов,

співкоординатор руху «Простір свободи»

Джерело: galinfo

Напишіть відгук