Портал мовної політики - Мовна політика в Україні та світі

Особисті історії

18, Вересень, 2017 Опубліковано: Stanislav Svidlov

Ситуація наступна.
Перевела дітей (7клас) через зміну місця проживання в іншу гімназію. Заклад спеціально шукала, щоб була гімназія, бо діти до цього навчались в україномовній гімназії. Гімназія заявлена як україномовна (поряд є і російськомовна школа), тому зупинили вибір на цій гімназії. Великим здивуванням було те, що вчителі фізики, хімії та біології урок пояснювали тему російською мовою (підручники – українською).
До слова, всі діти в класі розмовляють теж російською, що не дивно, адже це Дніпро. Та й наші попередні однокласники теж спілкуватись російською. Але тут не лише спілкування, а подання інформації вчителем була російською. Діти мої сказали про це класній керівничці. Вона пообіцяла вияснити і розв’язати цю ситуацію. Наступні уроки біології та хімії були українською. А от фізика лишилась без змін. У дітей паніка, вони не розуміють суті уроку і просять пояснити українською, на що вчителька відповідає: учітє рускій!
Мої хлопці заявляють, що не будуть його вчити, бо це українська школа і він їм не потрібен. Вчителька сказала, що вона не “гаваріт на украінском” та продовжила вести урок російською, а до повного щастя, через небажання купляти у неї збірник задач, який можна скачати з інтернету, назвала моїх дітей “малоімущими” та наказала класу виділити кошти з їх фонду, щоб моїм дітям купити цей збірник!
Діти класу почали возмущатись, що не хочуть спонсорувати нікого, почали вигукувати моїм хлопцям, щоб ті “валили з їх школи”. Настрій однокласників негативний. Новачків вони і без цього не прийняли в свій клас. Постійне цькування, образи та знущання з моїх хлопців. Такого булінгу я ще не зустрічала.

джерело

Oleh Oleg

Я – киянин. І мені регулярно доводиться відстоювати своє право на отримання інформації та обслуговування державною мовою. Роблю це не завжди, бо так би я витрачав на це весь свій час включно зі сном. В залежності від ситуації це набуває різних форм: від легкої поради до офіційної скарги, на які, до речі, завжди реагувало керівництво закладів (ОККО, СпортЛайф, Євразія…) – вони завжди вибачалися за своїх співробітників і запевняли, що такого більше не трапиться. Але інцидент, що трапився зі мною щойно (15.09.2017 19:30), перевершив усе. Такого кричущого порушення прав ще не було. Мені вперше довелося викликати поліцію по справі обмеження моїх конституційних прав.
Отже, “ЕКО Маркет” під Києвом (м.Вишгород, вул.Набережна, 2Б). Касир Юхименко (на фото) починає ставити мені питання іноземною мовою, я прошу українською, на що вона різко відмовляє. Я повідомляю, що вона порушує закони України, за якими обслуговування/надання інформації за замовченням має відбуватися українською мовою. Вона нахабно каже, що “а я нє понімаю укрÁінскій. і вообщє я русская”. Я прошу покликати адміністратора та книгу скарг. Адміністратор не приходить, за касира намагається вступитися охоронець-жінка, повідомляючи мені знову ж таки в різкій формі, щоб не затримував тут людей (хоча я нікого не затримував, пробив увесь товар і заплатив карткою). Я ще раз прошу покликати адміністратора або викличу поліцію для оформлення заяви. Через якийсь час з’являється жінка-адміністратор (не представилася) і теж на підвищених тонах щось намагалася мені довести. “Книгу скарг” на моє прохання надавати відмовилася, пропонуючи її мені самому шукати по магазину. Довелося викликати поліцію. Приїхали швидко, за хвилин 7. Але на місті не захотіли з’ясовувати де знаходиться “Книга скарг” і чому мені відмовили в цьому праві співробітники магазину відомої мережі. Пропонували проїхати в райвідділ для оформлення заяви, на що я категорично неодноразово відмовив (хто тут постраждалий, вибачте? та й дружина з маленькою дитиною вже зачекалися у машині). Все ж таки прийняли заяву на місці.
Будемо уважно слідкувати за розвитком подій. Хотілося би отримати офіційну відповідь від мережі “ЕКО Маркет”, як взагалі допускається таке приниження українців. Адже саме для таких випадків Держпродспоживслужба опублікувала роз’яснювальний лист від 12/2016, де чітко обгрунтовано законами, що мовою надання послуг за замовченням на всій території України має бути українська – єдина державна мова, і недотримання цього фундаментального права громадянина України є грубим порушенням законів.
P.S. Закликаю всіх поставити відповідні питання у відгуках на сторінці “ЭКО маркет” (назва якої теж чомусь починається з іноземної літери)
P.P.S. Мій коментар на офіційній сторінці ЕКО маркет був видалений, а можливість коментувати – закрита. У зв’язку з цим звертаюся до Vitaliy Bachinskiy (керівник онлайн-проектів ЕКО маркет) з проханням прокоментувати цей випадок, а також блокування мене і видалення мого відгука

джерело

Oleksandr Martynenko

Частенько буваю у новому магазині мережі VARUS, що на проспекті Академіка Палладіна. Загалом отримую позитивні емоції. Зокрема касири переважно звертаються українською, а ті що починають з російської, на прохання перейти на державну приязно погоджуються… Аж раптом сьогодні!.. Молода жіночка за касою на чемне прохання перейти на українську не реагує:
– Вам пакєт нужен?
– Будь ласка, українською…
– Ілі ви рєшаєтє нужен лі вам пакєт, ілі прахадітє і нє задєрживайтє очєрєдь!
– Ви не можете говорити українською?
– Магу… Єслі для вас ета так прінципіальна і ви такой патріот, пачєму ви здєсь, а нє в АТО, как мой муж?
– Тут є важливі справи поки що: таких як ви зокрема просвітляти…
– У мєня свая патріатічєская пазіция!
– Але ж ви маєте хоча б виконувати інструкцію закладу (на кожній касі перед касиром розміщена табличка з переліком основних фраз (українською!) спілкування з покупцем: “Добрий день! Чи маєте картку лояльності?..” і т.д.). А я маю право на обслуговування державною мовою. Чи не так?
– Я сама разбєрусь с адміністрациєй… Ахрана! Падайдітє! Мужчіна задєрживаєт пакупку!..
Далі продовжувати розмову було безглуздо. Хоч побачивши, що я почав знімати відео на телефон продавчиня кілька фраз державною з себе таки витиснула… Пішов писати скаргу, де дізнався, що спілкувався я не просто з касиром, а з заступником директора магазину (!!!) Чекаю реакції від мережі VARUS… Прикро, що ніхто з черги не підтримав мою законну вимогу. Ми українці все ще – супертолерантні, інфантильні чи просто дурні?! Зате пару войовничих ватників на мене накинулись. Одна з них потрапила на відео… #VARUS

джерело

Новини

У Латвії збільшать штрафи за ігнорування державної мови

16, Вересень, 2017 Опубліковано: Редактор

Новини

У Франції суд заборонив батькам називати дитину обраним ім’ям через одну букву

15, Вересень, 2017 Опубліковано: Редактор

У Франції суд 12 серпня заборонив подружжю називати свою дитину ім’ям, що містить бретонську літеру «ñ».

Про це пише Hromadske із посиланням на The Local. Читати далі

Блоги

ПРО МОВУ, ПРАВО КОРІННОГО НАРОДУ І НАГАЛЬНУ НЕОБХІДНІСТЬ ПОРЯДНОЇ ВЛАДИ

15, Вересень, 2017 Опубліковано: Валентин Бут

Розгляд Верховною Радою України в другому читанні проекту закону України “Про освіту” минулого вівторка завершило нарешті довгий процес його ухвалення. Перше читання відбулося, як пам’ятаємо, ще в жовтні минулого року. Але вже напередодні громадськість сколихнула тоді тривожна заява письменниці Лариси Ніцой про те, що кулуарно підготований проект закону про освіту, замість стати одним з найважливіших інструментів утвердження в державі державної мови, натомість, своєю сьомою статтею фактично консервував двомовність в сфері освіти, а відтак і дуже вигідну багатьом мовну шизофренію в Краю. Адже, попри те, що в проекті закону мовилось про забезпечення мовних прав нацменшин загалом, ні в кого не виникало жодних ілюзій щодо того, мовні права якої саме нацменшини застоювано в першу чергу.
Проміжок часу між першим та другим читанням був, проте, цілком достатнім для внесення відповідних правок, а піднята невгамовною пані Ніцой хвиля громадського несприйняття політики теперішньої, нібито патріотичної, влади на збереження і подальше плекання московомовності, виявилась досить потужною, аби прочистити мізки багатьом благодушно до того налаштованим депутатам. Відповідні правки, отож, було внесено і на виході закон виглядав вже зовсім не безнадійним. В усякому разі, від міносвітівського “навчання мовою нацменшин” мало що залишилось. Власне, мовою нацменшин таки навчатимуть, але відтепер лише в молодшій школі. Вже з п’ятого класу навчання в національних школах відбуватиметься державною мовою, причому, частка її з кожним наступним класом збільшуватиметься аж до того, що в старшій школі викладання практично всіх предметів вестиметься лише державною мовою.
Чи то демократично? З лихвою. Зважаючи на те, що однією з найважливіших функцій мови є функція об’єднання, згуртування нації, неважко прорахувати, що реалізація права нацменшин на освіту рідною мовою аж до вищої школи, привела б, щонайменше, до того, що ми за власний кошт готували б фахівців для сусідніх держав, в гіршому — до дезінтеграції країни, втрати її частин, до втрати, зрештою, власної державності. Не варто забувати до того ж, що найбільша нацменшина Краю — нацменшина, мова якої і на двадцять шостому році Незалежності продовжує великою мірою пригнічувати мову титульної нації — багаторазово роздута за рахунок наших власних доморощених манкуртів: переконаних малоросів, ідейних хохлят — всіх тих тьотьмоть і минмазєніних, нащадків продотрядівської комси та гулагівських вертухаїв, які до етнічних московитів жодного стосунку, насправді, не мають. Жодним чином не посягаючи на їх беззастережне право кохатися в будь-якій мові, московська вона чи саамська, маємо бути свідомими того, що навіть велика група етнічних лопарів, поселяючись в найдемократичнішій країні, не може вимагати, аби та країна підлаштовувала під них свою мову.
Отже, цього вівторка право нації на державну українську мову більш-менш застояно. Чи на тому все? Навряд чи. Відчайдушні зусилля, які докладала наша привладна “еліта” — навіть не для консервації потужних позицій московської мови в Україні — для їх розширення і просування, не дзволяють, на жаль, сподіватися на таке. Як забути, що “постреволюційні” голова ВР та прем’єр в розпал московської агресії висловлювались за надання особливого статусу московській мові в Україні? Як забути, що “постреволюційний” Президент пішов ще далі — 3 липня 2014 року вніс до Верховної Ради України подання про закріплення того “особливого” статусу московської мови в Конституції України?
От і тепер гидко було спостерігати за тим, як нібито українська влада, в особі Міністерства освіти, Комітету ВР з науки та освіти, всіма засобами намагалась протягнути малоросійський варіант закону. Для легітимації того процесу була сформована група ретельно підібраних громадських експертів, яка замість відстоювання інтересів нації чомусь з великим розумінням сприйняла позицію влади. Головним їх аргументом було те, що депутати ВР нізащо не затвердять єдиною мовою освіти мову державну (забігаючи вперед, зазначимо, що попри категоричні прогнози, за державну мову в освіті були готові проголосувати 196 депутатів. Зовсім не мало, чи не так?) Сумно, але для досягнення своєї мети наша влада вдалася до ганебної маніпуляції, коли нацменшини “невинно” підчепили до корінних народів. Для інформації: в Україні корінними народами, окрім, власне, русичів-українців, є приазовські греки, виселені з Криму за Катерини II, караїми, кримчаки та к’иримлар, більш знайомі нам як кримські татари. Суть же маніпуляції полягала в тому, що безперечне, захищене міжнародними законами право корінних народів, зокрема, на навчання рідною мовою, безпідставно переносилось на решту національних меншин, які, на відміну від корінних народів, є діаспорою народів, що мають свої етнічні батьківщини за межами України. В цьому сенсі, з введенням навчання виключно державною мовою, ані угорська, ні румунська, ні московська, ні навіть грецька мови не опиняються під загрозою, на відміну, скажімо, від кримськотатарської мови, яка сформувалася саме в Криму, тож ніде, окрім як на своїй батьківщині розвиватися повноцінно не може. Відтак, цілком зрозумілою була емоційність виступу голови Меджлісу к’иримлар пана Рефата Чубарова під час дебатів перед голосуванням закону. Очевидно, що закон в цій частині, особливо ж з гляду на вже проговорене, обіцяне надання Кримській автономії статусу національної, має корегуватися. Адже в теперішньому своєму вигляді, стосовно найчисленнішого корінного народу України, він мало чим відрізняється від мовного закону окупанта.
В іншому ж, при всьому позитиві ухваленого закону, який, хто б там що не говорив, є якісним кроком вперед, маємо розуміти, що сам він, як одна лише принука, не здатен змусити неукраїномовних українських громадян полюбити українську мову, щиро сприйняти її своєю. Для того потрібно ще дещо. Що саме? Запитаймо себе, чому це такі непоступливі у нас московомовні громадяни, перебираючись за кордон, скажімо, в Канаду, Сполучені Штати Америки чи в Австралію, залюбки вчать англійську і навіть на думці не мають вимагати від тамтешніх урядів закріплення в їх конституціях ані державного, ні, бодай, якогось особливого статусу для московської мови. Не вимагають нічого подібного від урядів Іспанії, Німеччини і значно напористіші московити. Прикметно, що за такої явної непоштивості і ВВП не вимагає від свого кишенькового уряду права вводити своїх зелених чоловічків на територію тих негречних країн для захисту грубо попраних мовних прав соотєчєствєнніков. Здогадуєтесь чому? Правильно: успішність, а відтак і високий життєвий рівень населення тих країн, їх економічна, військова потуга, їх фінансова, а отже й політична стабільність є настільки вагомими аргументами, що вивчення тамтешньої державної мови сприймається майже як честь.
Ось саме тому ані освітня, ні пенсійна, ні будь-яка інша реформа не запрацює належно в Україні, без відродження економіки, без наведення ладу в фінансовій сфері. А для того треба не на словах, а на ділі забезпечити сприятливі умови ведення бізнесу, повернути довіру до банків, надати можливість легкого доступу до низьковідсоткових банківських кредитів.
Але для того безумовно необхідним є:
а) очищення влади від мафії і шахраїв;
б) приведення в неї порядних, фахових людей, патріотів своєї країни, державців.
Адже можна бути вдягненим в найбарвистіші вишиванки, демонструвати придбані на Привозі дипломи найпрестижніших академій світу, виголошувати з високих, в тому числі міжнародних майданчиків найправильніші, найполум’яніші лозунги, але коли при всьому тому ви вивозите з України український (як правило, нацарьований) капітал в офшори, всі розмови про залучення до Краю іноземних інвестицій перетворюються на чистої води профанацію.
Звідси витікає логічне і неминучи питання: чи здатна змінитися, стати порядною, фаховою наша сьогоднішня влада? Чи здатна на реальні позитивні трансформації влада, яка в часі війни, замість вирішення питання життя і смерті держави Україна, фактично займається мародерством, нарощує собі фінансовий жирок, за прикладом Московії, потроху, але, неухильно згортає демократію, підминає під себе вільну пресу, суди, цілим парламентом відстоює спійманих на гарячому злочинців, які награбували сотні мільйонів?
Якщо відповідь негативна, варто діяти, і то — негайно. Це не означає, що автор закликає до нового Майдану. Якраз навпаки: аби уникнути його, маємо невідкладно, вже сьогодні, змушувати парламент змінити промафіозне виборче законодавство, змінити склад роками нелегітимної ЦВК і, що найголовніше, вже зараз приглядатися до тих, кого завтра приведемо до влади. Годі тасувати засмальцьовану колоду краплених псевдомойсеїв, товариство. Вони вже показали все на що здатні. Ще менше потрібні різномастні коти в мішку. Фаховість, порядність і патріотизм — ось критерій нашого вибору. Не зрадьмо ж себе й цього разу!

8 вересня 2017 р.

Валентин БУТ

Думка

Атака на мовну статтю 7 освітнього закону ззовні і зсередини

12, Вересень, 2017 Опубліковано: Редактор

Тарас Марусик

Вже не один рік новий політичний цикл в Україні прив’язаний до початку роботи Верховної Ради. До такого циклу пристосовані навіть медіа зі своїми спеціальними передачами, «свободами слова» і «правами на владу». «Найгарячішою» темою першого парламентського дня стала мова, хоча в порядку денному не було законопроекту про державну чи інші мови.

Ні минулий, ні позаминулий, ні позапозаминулий вересень у найвищому законодавчому органі не починався з мовного питання – на відміну від цьогорічного. Читати далі

Новини

У Верховній Раді актуалізується питання ухвалення нового мовного закону

7, Вересень, 2017 Опубліковано: Редактор

На початку чергової сесії у Верховній Раді знову згадали про громадський законопроект про мову 5670-д.

На брифінгу 5 вересня народний депутат від фракції Блоку Петра Порошенка Андрій Шинькович виступив на підтримку законопроекту “Про забезпечення функціонування української мови як державної” № 5670-д.

Учасник робочої групи з написання цього законопроекту, активіст ініціативи “Дріжджі” Максим Кобєлєв під час брифінгу наголосив: Читати далі

Новини

Прийнято новий закон про освіту: української мови стане більше

5, Вересень, 2017 Опубліковано: Редактор

Сьогодні, 5 вересня, Верховна Рада України прийняла Закону про освіту (№3491-д) у другому читанні та в цілому, у якому зокрема йдеться по мову освіти. “За” проголосували 255 народних депутатів. “Проти” голосували свободівці і “Опозиційний блок”.

Стаття 7 закону передбачає, що мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. Читати далі

Новини

У Львові відбудеться конференція про мовну стійкість мешканців Західної України

4, Вересень, 2017 Опубліковано: Редактор

17 вересня 2017 у Львові відбудеться конференція “Мовна стійкість/гнучкість. Роль західної України”, у якій візьмуть участь Юрій Винничук, Антін Мухарський, Остап Дроздов, Лариса Масенко, Святослав Літинський, Роман Матис, Іван Лозовий, Тарас Марусик, Пилип Селігей, Оксана Данилевська. Читати далі

Думка

Відкладений у часі перепис населення України: мовний аспект

3, Вересень, 2017 Опубліковано: Редактор

Тарас Марусик

Організація Об’єднаних Націй рекомендує проводити переписи населення раз на десять років. Такою є усталена практика в багатьох країнах світу. Об’єктивна інформація потрібна не лише ООН, але й кожній країні – щоб мати чітке уявлення про різні аспекти соціуму і відповідно планувати розвиток країни. Та як тільки до цього домішується політика, вишукуються різні причини, щоб відтерміновувати важливе й об’єктивне дослідження про стан суспільства. Читати далі

Блоги

Особисті історії

1, Вересень, 2017 Опубліковано: Stanislav Svidlov

Kostyantyn Andriyuk

Частина 1

Супермаркет НОВУС, за адресою, м. Київ, Броварський проспект, 18Д, здійснює антиукраїнську політику, спрямовану проти україномовних громадян України.

22 липня 2017 року мною, близько 12:30 було здійснено покупки в даному магазині. 99.9% працівників цього закладу не перейшло зі мною на українську мову. Всі вони продовжували демонстративно спілкуватися зі мною далі російською.
Відділ – м”яса – російською
Працівниця молочного відділу – російською
Працівниця, в проході в якої запитав де лежить певний товар – російською
Працівниця відділу не харчових товарів – російською
Адміністратор зали – привіталась російською, щоправда перейшла на українську. Бо звісно, це її прямий обов’язок знати українську.
Касирка – російською
А зараз деталі. . .

Працівниця Олена Ляшенко, у відділі молочних товарів, на моє прохання спілкуватися зі мною українською демонстративно заявила: “Я не связиваюсь з релігіознімі вапросамі і палітікою і буду разгаварівать как мнє удобна. Какая разніца на каком язікє гаваріть”. Після чого пані Ляшенко не менш демонстративно розвернулася і пішла від мене геть зі словами: “Мнє нада работать”
Адміністратор зали (на фото 2) не зробила жодних спроб вирішити ситуацію, навіть не підійшла зі мною до Олени Ляшенко, натомість розпочала сперечатися за мовне питання. На моє зауваження, що російська мова це мова РФ і путіна, адміністратор відповіла: “А також це мова Пушкіна, Лермонтова і Достоєвського”. Ці російські класики у адміністратора, відскакували легко від зубів. Після чого адміністратор додала, що у них весь персонал російськомовний, ніхто не буде перевчатися, за такі смішні гроші ніхто працювати не буде і якщо звільняти за російську мову, то треба звільняти всіх.
Ситуацію не будо вирішено жодним чином.
Російськомовна касир на касі, як не дивно, виявилася найбільш адекватною, з тих, кого я цього дня зустрів у цьому приміщенні. Вона чесно визнала, що їй соромно за незнання української і в школі, українську мову, вона вочевидь вчила “для галочки”. Вся ця розповідь була звісно ж російською мовою.

ВИСНОВОК:
Керівництво мережі супермаркетів НОВУС не зацікавлене у своїх працівниках. Воно не бажає організовувати їм курси української мови та підвищувати їхню кваліфікацію!
Велика ГАНЬБА керівництву мережі супермаркетів НОВУС!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Частина 2

Друзі!
Я щиро дякую всім небайдужим українцям, хто не обійшов увагою мовне питання працівників та керівництва мережі супермаркетів НОВУС.
Ви просто – СИЛА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Так сталося, сьогодні я знову опинився в цьому магазині. І що цікаво, зустрів там працівницю Олену Ляшенко. Яка три дні тому так агресивно реагувала на прохання спілкуватися українською з клієнтом магазину НОВУС. Цього разу, пані Ляшенко, впізнавши мене, миттю почала спілкуватися українською. Видно, що їй було непросто, але я чесно вам всім заявляю, у пані Олени цілком пристойний рівень володіння української. Чому вона соромилася раніше, я вже не уточнював 🙂
Пані Ляшенко повідомила, що до них був візит керівництва, яке ще раз переконало персонал у необхідності спілкування українською з їхніми клієнтами.
Заради експерименту, я пройшовся іншими відділами. У відділі хліба все ще російською, працівники охоронної структури – російською, але загалом, сьогодні мовна ситуація була 80% на 20%. На користь нашої найкращої в світі мови – УКРАЇНСЬКОЇ!
Вдячний такими змінами та адекватністю, я залишив відгук у книзі побажань. Але зробив допис-попередження, щоб такі дії не були разовими і показовими!
Дякую всім і так тримати, в боротьбі за покращення нашої країни!
Щиро Ваш!

джерело, джерело

Dima Seleznyov

Согодні викликав #таксі898 в Києві і на моє прохання обслуговувати мене українською мовою вислухав багато уселякого тексту, суть якого, що, мовляв вони не зобов’язані переходити на українську якщо про це просить клієнт. Звісно у мене це викликало здивувавання та навіть обурення з цього приводу. А дивує той факт що в цій диспетчерскій немає жодньої працівниці, яка мала б змогу обслуговувати клієнтів таксі українською. А на мої аргументи що по констетуції я маю право отримати обслуговування державною мовою були пред’явленні оригінальні пояснення що до іноземних кліентів які говорять англійською, але навіть вони намагаються спілкуваться російською. І тут занавіс… мовлял у диспетчерській не зобов’язані навіть іноземців обслуговувати англійською!!!!!!! Це повний аут! Це якесь ментальне дно, порівнювати свою державну мову з іноземними мовами. Я киянин, і я розумію що в Києві багато російськомовних людей, але таке ставлення до нашьої мови принижує ії гідність і викликає у мене розпач. Така сама ситуація і в #Таксі838 та #Таксі709 і от тількі в Таксі 7997 коли я зателефонував, зі мною почали розмову російською а потім швидко перейшли на українську навіть без мого прохання. І тому хочу закликати свідомих людей не користуватися цими, перечисленими мною сервісами таксі крім Таксі 7997.

джерело

Bandera Slobožanskiy

#приниженняукраїнців
Національний оператор мобільного зв’язку “Київстар” в Кривому Розі на колі 95 кварталу потрапив у мовно-дискримінаційний скандал.
Завітавши в представництво компанії для оплати послуг інтернету , послугу оплатити я не зміг ,через меню іноземною мовою в терміналах оплати. Звернувшись за допомогою до співробітників , я чемно попросив розмовляти зі мною державною мовою і мовою клієнта , але у відповідь щось пробелькотавши іноземною мовою, тицьнули пальцем в бік терміналу оплати послуг. Таку неповагу до себе я вирішив зафіксувати в книзі “Скарг і пропозицій”.
Співробітниця компанії ,Маслаускас Олександра грубо розмовляла зі мною , дискримінуючи мене за мовною та етнічною ознакою ,наводила факти переваги іноземної російської мови над державною:
-Обслуговуйте мене будь ласка українською мовою , я не розумію іноземних мов.
-Я хаділа врускаізичную школу і в паспартє умєня на втарой страніце фсьо напісана нарускам ізиґє і вапщє фсє кріваражанє расҐАВарівают нарускам , такчта ідітє фкієф кпрізідєнту стакімі прєтенсіямі.
-Я платю вам гроші , я вимагаю поважати мене і обслуговувати мене мовою держави в якій ви живете, але в вашому випадку є доволі простий вихід -Чємодан-вокзал-росія.
В конфлікт втрутилася куратор цього офісу та запропонувала вирішити суперечку але не вийшло .
Працівники компанії викликали охорону та поліцію , щоб написати заяву на мене про те що я не маю права фіксувати порушення законів України , а саме , дискримінацію за мовною та етнічною ознакою в сфері обслуговування.

Була написана скарга та зняте коротке відео , нажаль воно не охоплює всього інциденту конфлікту.

Поважайте себе і вимагайте поваги від інших ваших конституційних прав , особливо коли вас утискують та дискримінують невігласи- емігранти яких ми несемо на нашій шиї , проливаючи за них кров на фронтах війни.

джерело

Даринка Ярошенко

Дарина Ярошенко з Обухова врешті-решт домоглася відміни вивчення російської мови у класі, де навчається її дитина. Це право жінка виборювала впродовж шести місяців. До цього були звернення не лише до дирекції школи №5 Обухова, а й навіть до Міністерства освіти та науки України. З останнього, до речі, відписали Дарині , що її дитина має право не вивчати російську, але це слід погодити з керівництвом школи. Тож, 28 серпня, під час батьківських зборів, було ухвалено рішення про відміну вивчення російської мови у класі сина Дарини, який зараз перейшов у п’ятий клас.

«В понеділок, 28 серпня, у нас були батьківські збори, на яких директор відмінила вивчення російської мови в нашому класі. Для тих, хто дуже хоче, після уроків є факультатив з російської мови, але бажаючих у нас не знайшлось. Взагалі, у нашому класі восьмеро батьків виступали проти обов’язкового вивчення російської. Після публікації звернення(у Фейсбук – ред.), з’ясувалося, що така біда по всім школам Обухова. До мене звернувся по допомогу батько, діти якого вчаться в школі №1 міста. Він також не бажає, аби вони вивчали російську. Чоловік уже мав розмову з директором школи, зараз чекаємо на його рішення. Також мама учня 4-ї школи заявляла про бажання скасувати російську», – розповіла Обухів ONLINE Дарина.

Активна мама радить іншим батькам не боятися відстоювати свої права.

«Навіть якщо одна дитина в класі проти російської мови, директор школи забов’язаний враховувати всі побажання батьків. Якщо дитина одна в класі проти російської мови, а всі інші за російську мову, цей предмет переводиться з обов’язкової на факультатив. Його ставлять першим або останнім, для того, щоб дати можливість тій дитині не відвідувати цей урок. Вивчення російської мови вирішується на батьківських зборах шляхом голосування. Взагалі, в нашій державі не обов’язково вивчати російську мову! Російська мова це мова нацменшин, і її можно замінити будь яку іншу», – пояснює Дарина.

На боротьбу Дарину надихнув приклад Марини Хаперської, відомої волонтерки з Харкова, яка публічно виступила проти примусового вивчення російської мови в українських школах. Відповідне звернення вона адресувала міністру освіти і науки Лілії Гриневич. Хаперську обурило те, що її дитина, яка жодним чином не належить до національної меншини “росіян”, повинна вивчати російську мову у школі.

джерело