Архів теґу: повідомлення в змі

Особисті історії

Опубліковано:

21199405_112844966073817_5887307545875095902_o

Kostyantyn Andriyuk

Частина 1

Супермаркет НОВУС, за адресою, м. Київ, Броварський проспект, 18Д, здійснює антиукраїнську політику, спрямовану проти україномовних громадян України.

22 липня 2017 року мною, близько 12:30 було здійснено покупки в даному магазині. 99.9% працівників цього закладу не перейшло зі мною на українську мову. Всі вони продовжували демонстративно спілкуватися зі мною далі російською.
Відділ – м”яса – російською
Працівниця молочного відділу – російською
Працівниця, в проході в якої запитав де лежить певний товар – російською
Працівниця відділу не харчових товарів – російською
Адміністратор зали – привіталась російською, щоправда перейшла на українську. Бо звісно, це її прямий обов’язок знати українську.
Касирка – російською
А зараз деталі. . .

Працівниця Олена Ляшенко, у відділі молочних товарів, на моє прохання спілкуватися зі мною українською демонстративно заявила: “Я не связиваюсь з релігіознімі вапросамі і палітікою і буду разгаварівать как мнє удобна. Какая разніца на каком язікє гаваріть”. Після чого пані Ляшенко не менш демонстративно розвернулася і пішла від мене геть зі словами: “Мнє нада работать”
Адміністратор зали (на фото 2) не зробила жодних спроб вирішити ситуацію, навіть не підійшла зі мною до Олени Ляшенко, натомість розпочала сперечатися за мовне питання. На моє зауваження, що російська мова це мова РФ і путіна, адміністратор відповіла: “А також це мова Пушкіна, Лермонтова і Достоєвського”. Ці російські класики у адміністратора, відскакували легко від зубів. Після чого адміністратор додала, що у них весь персонал російськомовний, ніхто не буде перевчатися, за такі смішні гроші ніхто працювати не буде і якщо звільняти за російську мову, то треба звільняти всіх.
Ситуацію не будо вирішено жодним чином.
Російськомовна касир на касі, як не дивно, виявилася найбільш адекватною, з тих, кого я цього дня зустрів у цьому приміщенні. Вона чесно визнала, що їй соромно за незнання української і в школі, українську мову, вона вочевидь вчила “для галочки”. Вся ця розповідь була звісно ж російською мовою.

ВИСНОВОК:
Керівництво мережі супермаркетів НОВУС не зацікавлене у своїх працівниках. Воно не бажає організовувати їм курси української мови та підвищувати їхню кваліфікацію!
Велика ГАНЬБА керівництву мережі супермаркетів НОВУС!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Частина 2

Друзі!
Я щиро дякую всім небайдужим українцям, хто не обійшов увагою мовне питання працівників та керівництва мережі супермаркетів НОВУС.
Ви просто – СИЛА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Так сталося, сьогодні я знову опинився в цьому магазині. І що цікаво, зустрів там працівницю Олену Ляшенко. Яка три дні тому так агресивно реагувала на прохання спілкуватися українською з клієнтом магазину НОВУС. Цього разу, пані Ляшенко, впізнавши мене, миттю почала спілкуватися українською. Видно, що їй було непросто, але я чесно вам всім заявляю, у пані Олени цілком пристойний рівень володіння української. Чому вона соромилася раніше, я вже не уточнював :-)
Пані Ляшенко повідомила, що до них був візит керівництва, яке ще раз переконало персонал у необхідності спілкування українською з їхніми клієнтами.
Заради експерименту, я пройшовся іншими відділами. У відділі хліба все ще російською, працівники охоронної структури – російською, але загалом, сьогодні мовна ситуація була 80% на 20%. На користь нашої найкращої в світі мови – УКРАЇНСЬКОЇ!
Вдячний такими змінами та адекватністю, я залишив відгук у книзі побажань. Але зробив допис-попередження, щоб такі дії не були разовими і показовими!
Дякую всім і так тримати, в боротьбі за покращення нашої країни!
Щиро Ваш!

джерело, джерело

Dima Seleznyov

Согодні викликав #таксі898 в Києві і на моє прохання обслуговувати мене українською мовою вислухав багато уселякого тексту, суть якого, що, мовляв вони не зобов’язані переходити на українську якщо про це просить клієнт. Звісно у мене це викликало здивувавання та навіть обурення з цього приводу. А дивує той факт що в цій диспетчерскій немає жодньої працівниці, яка мала б змогу обслуговувати клієнтів таксі українською. А на мої аргументи що по констетуції я маю право отримати обслуговування державною мовою були пред’явленні оригінальні пояснення що до іноземних кліентів які говорять англійською, але навіть вони намагаються спілкуваться російською. І тут занавіс… мовлял у диспетчерській не зобов’язані навіть іноземців обслуговувати англійською!!!!!!! Це повний аут! Це якесь ментальне дно, порівнювати свою державну мову з іноземними мовами. Я киянин, і я розумію що в Києві багато російськомовних людей, але таке ставлення до нашьої мови принижує ії гідність і викликає у мене розпач. Така сама ситуація і в #Таксі838 та #Таксі709 і от тількі в Таксі 7997 коли я зателефонував, зі мною почали розмову російською а потім швидко перейшли на українську навіть без мого прохання. І тому хочу закликати свідомих людей не користуватися цими, перечисленими мною сервісами таксі крім Таксі 7997.

джерело

Bandera Slobožanskiy

#приниженняукраїнців
Національний оператор мобільного зв’язку “Київстар” в Кривому Розі на колі 95 кварталу потрапив у мовно-дискримінаційний скандал.
Завітавши в представництво компанії для оплати послуг інтернету , послугу оплатити я не зміг ,через меню іноземною мовою в терміналах оплати. Звернувшись за допомогою до співробітників , я чемно попросив розмовляти зі мною державною мовою і мовою клієнта , але у відповідь щось пробелькотавши іноземною мовою, тицьнули пальцем в бік терміналу оплати послуг. Таку неповагу до себе я вирішив зафіксувати в книзі “Скарг і пропозицій”.
Співробітниця компанії ,Маслаускас Олександра грубо розмовляла зі мною , дискримінуючи мене за мовною та етнічною ознакою ,наводила факти переваги іноземної російської мови над державною:
-Обслуговуйте мене будь ласка українською мовою , я не розумію іноземних мов.
-Я хаділа врускаізичную школу і в паспартє умєня на втарой страніце фсьо напісана нарускам ізиґє і вапщє фсє кріваражанє расҐАВарівают нарускам , такчта ідітє фкієф кпрізідєнту стакімі прєтенсіямі.
-Я платю вам гроші , я вимагаю поважати мене і обслуговувати мене мовою держави в якій ви живете, але в вашому випадку є доволі простий вихід -Чємодан-вокзал-росія.
В конфлікт втрутилася куратор цього офісу та запропонувала вирішити суперечку але не вийшло .
Працівники компанії викликали охорону та поліцію , щоб написати заяву на мене про те що я не маю права фіксувати порушення законів України , а саме , дискримінацію за мовною та етнічною ознакою в сфері обслуговування.

Була написана скарга та зняте коротке відео , нажаль воно не охоплює всього інциденту конфлікту.

Поважайте себе і вимагайте поваги від інших ваших конституційних прав , особливо коли вас утискують та дискримінують невігласи- емігранти яких ми несемо на нашій шиї , проливаючи за них кров на фронтах війни.

21199405_112844966073817_5887307545875095902_o

джерело

 

Даринка Ярошенко

Дарина Ярошенко з Обухова врешті-решт домоглася відміни вивчення російської мови у класі, де навчається її дитина. Це право жінка виборювала впродовж шести місяців. До цього були звернення не лише до дирекції школи №5 Обухова, а й  навіть до Міністерства освіти та науки України. З останнього, до речі, відписали Дарині , що її дитина має право не вивчати російську, але це слід погодити з керівництвом школи. Тож, 28 серпня, під час батьківських зборів, було ухвалено рішення про відміну вивчення російської мови у класі сина Дарини, який зараз перейшов у п’ятий клас.

«В понеділок, 28 серпня, у нас були батьківські збори, на яких директор відмінила вивчення російської мови в нашому класі. Для тих,  хто дуже хоче, після уроків є факультатив з російської мови, але бажаючих у нас  не знайшлось. Взагалі, у нашому класі восьмеро батьків виступали проти обов’язкового  вивчення російської. Після публікації звернення(у Фейсбук – ред.), з’ясувалося, що така біда по всім школам Обухова. До мене звернувся  по допомогу  батько,   діти  якого вчаться в  школі №1 міста. Він  також не бажає, аби вони вивчали російську. Чоловік  уже мав розмову з директором школи, зараз чекаємо на його рішення. Також мама учня 4-ї  школи заявляла про бажання скасувати російську», – розповіла Обухів ONLINE Дарина.

Активна мама радить іншим батькам не боятися відстоювати свої права.

«Навіть якщо одна дитина в класі проти російської мови, директор школи забов’язаний враховувати всі побажання батьків. Якщо дитина одна в класі проти російської мови, а всі інші за російську мову, цей предмет переводиться з обов’язкової на факультатив. Його  ставлять першим або останнім, для того, щоб дати можливість тій дитині не відвідувати цей урок. Вивчення російської мови вирішується на батьківських зборах шляхом голосування. Взагалі, в нашій державі не обов’язково вивчати російську мову! Російська мова це мова нацменшин, і її можно замінити будь яку іншу», – пояснює Дарина.

На боротьбу Дарину надихнув приклад Марини Хаперської, відомої волонтерки з Харкова, яка публічно виступила проти примусового вивчення російської мови в українських школах. Відповідне звернення вона адресувала міністру освіти і науки Лілії Гриневич. Хаперську обурило те, що її дитина, яка жодним чином не належить до національної меншини “росіян”, повинна вивчати російську мову у школі.

джерело

Особисті історії

Опубліковано:

Багатодітну вдову “кіборга” побили в магазині Дніпра за українську мову. Жінка хотіла купити червоно-чорні стрічки солдатам на обереги, а замість цього отримала стусани. Продавці сусідніх крамниць конфлікт бачили, але не втручалися. На місце приїхала патрульна поліція, і заявила ображеній та побитій вдові, що теж буде спілкуватися російською мовою, бо їм так зручніше.

Особисті історії

Опубліковано:

Anastasia Levkova

Я можу розповісти сотню історій про україномовність — мою та моїх близьких. Можу розповісти про те, як у дитинстві знайома дивувалася слову «прізвище» з уст моєї сестри: «Чого ти кажеш «прізвище»? Кажи «фамілія». А наша родичка гидливо кривила губи, почувши від мене слово «плівка».

Можу розповісти про те, як моя шкільна подруга сміялася зі слів «перепрошую» і «кокетка» (саме в українському звучанні «кокетка», не російське «какєтка»).

У поїзді (я вже студентка) провідник відмовлявся дати мені ковдру, бо що таке ковдра? Глупа ніч, усі сплять, а він учив мене казати «адєяла», бо «ковдра» ніхто не розуміє, і взагалі що то за сон рябої кобили — ця наша українська мова, чого ми так на неї напосілись. От у нього донька володіє англійською і ще якоюсь, багато з ким спілкується, багато де їздить і каже, що українською ніхто ніде не розмовляє і нікому вона не потрібна.

Водій у маршрутці перекривляв моє слово «решта».

Моя сусідка по гуртожитку, читаючи Ніцше в бібліотеці Вернадського, чула поряд щиро здивований голос: «Девушка, Ницше на украинском? Как это Ницше может быть на украинском? Как? Вы и с друзьями разговариваете на украинском? Разве это возможно?».

Мій україномовний друг-італієць ішов у кіно на розрекламованого «Поводиря» і половину фільму не розумів, адже половина була несубтитрованою російською (російська там виправдана, адже саме нею спілкувалися чекісти, але чому без субтитрів?).

Син моєї подруги вчить німецьку мову в Ґете-Інституті. Викладачка пояснює німецьку граматику російською. Хлопець не розуміє, бо чого б він мав розуміти слова «падеж», «глагол», «склонение», якщо ніколи їх не вчив? Чому, щоб опанувати іншу мову, він має вдаватися до посередництва ще якоїсь третьої, незнаної? Група російськомовна, але хлопець має позицію, і вона натикається на насмішки й ворохобню: сусід по парті, старший на рік чи два, обурюється: «Да тебя никто не понимает, ты что, не можешь говорить нормально!».

Моя подруга, мама дівчинки-другокласниці, каже, що змушена постійно пильнувати мовне оточення своєї дитини, боротися за нього, бути насторожі, аби в разі чого дати відсіч. Тільки-но відволічешся — і твою дитину вже вчать пісеньок «Ходит-ходит серый волк», «В лесу родилась елочка», пропонують російські книжки й у разі чого виправдовуються «какая разница, какой язык».

Якщо ви україномовні, теж можете розповісти сотню історій. Ці історії перетікатимуть одна в одну, і годі переповісти все, адже є випадки, які ми запам’ятовуємо, бо вони кричущі, а є такі, на які вже не звертаєш уваги або звертаєш, але мовчиш, інакше говорити довелося б виключно про це.
Якщо коротко, ті історії не так про «крихітну свічечку букви Ї» та «місячний серпик букви Є» (за Іваном Малковичем), як про невпинну боротьбу, яку веде стійке, але водночас крихке Я в країні, де мало б почуватись якнайкомфортніше.

Ця боротьба не минає безслідно для здоров’я: організм, навіть загартований, виснажується. У десятирічного сина моєї подруги, щойно він виходить із Ґете-Інституту, починається істерика. У мене після розмови з провідником про «ковдру» й «адєяла» всю ніч безсоння. Мама другокласниці тому й відволікається іноді, тому й дає слабину, що жити в стані постійної боротьби неможливо. І головне питання: чому боротися за це маємо ми особисто, а не наша держава, безпека якої й полягає в захисті державної мови?

Ви кажете: «мовний патруль». Усе життя ми, україномовні по східний бік Збруча, стикаємося з мовним патрулем багатьох російськомовних. І, як на мене, проблема, яку часом озвучує дехто з них, мовляв, Українська держава насаджує українську (приклад, який часом наводили кримчани, — українська мова на поясненнях до лікарських препаратів), полягає в тому, що Українська держава недостатньо послідовно, а може, навіть недостатньо жорстко (боронь Боже, щоб мечем, але створюючи відповідні умови) її запроваджувала. Не так, як Фінляндія — фінську, Чехія — чеську, а Франція — французьку.

Я проти мовного патруля, бо проти авторитарності й тиску. Але вдамся до метафори: не може людина на милицях перемогти в бігові здорову людину. Людину на милицях варто підтримати, створити доріжки, якими вона безпроблемно рухатиметься і більше не ламатиме ніг, створити умови для одужання, і лише коли зможе ходити сама, пропонувати змагання. І було б дивно, якби людина на візку виступала за будівництво сходів, якщо немає пандусів. Це жорстка аналогія, але ідея в тому, що умови для функціонування української протягом кількох століть були такими, що вона не може почуватися повноцінно.

Я переконана, що нічого кращого за демократію не вигадано. Щойно мої і ще мільйонів таких, як я, мовні права не порушуватимуть, я захищатиму права російськомовних; якщо потрібно, ходитиму навіть на мітинги, і моє серце радітиме наявності в країні російськомовних ЗМІ (як і кримськотатарською, болгарською, угорською, вірменською мовами, івритом). А поки що, пробачте, не можу.

джерело

 

Особисті історії

Опубліковано:

14063708_1238787312821454_1022997236442744580_n

Марина Хаперська

McDonald’s, прошу пояснити, чи українофобська позиція, викладена в листі, є офіційною позицією вашої компанії, чи це окрема думка керівництва та колективу даного закладу харчування?
Працівники відмовляються обслуговувати українською мовою відвідувачів, ігноруючи статтю 10 Конституції України та статтю 4 закону України “Про захист справ споживачів”, згідно з яким громадяни мають права на отримання доступної інформації. У моєму випадку доступна інформація може бути лише державною мовою, бо мовами нацменшин я володію погано.
Натомість ваші колеги апелюють до статті 24 Конституції України, хоча самі цю статтю порушують, обмежуючи мене в моїх правах за мовним принципом. Навіть у листі написали, що намагаються говорити, а намагатися і виконувати – це різні речі, поведінка працівників цього закладу тому приклад.
Толерантне ставлення до мовних вподобань не повинно суперечити Конституції та законам, бо важко уявити, що буде, якщо працівники поліції, прокуратури та судів будуть толерувати вбивць, педофілів та терористів, ігноруючи закон.
Як ваші працівники розмовляють вдома і між собою, мене не обходить, я хочу, щоб коли я у своїй державі звертаюся державною мовою, ваші працівники не перепитували, не морщили носа та не робили вигляд, що не розуміють. Менеджер цього закладу сказала, що у них працює багато білорусів і вони не зобов’язані знати українську мову. Страшно уявити обслуговування і спілкування у ваших закладах, коли ви візьмете на роботу китайців, їхню рідну мову, очевидно, теж толеруватимуть.
І на останок, по батькові я Віталіївна, якщо неповага до громадян є, то вона проявляється в усьому.

14063708_1238787312821454_1022997236442744580_n

джерело

 Сергій Руденко

Згадав недавній маленький скандальчик, як в супермаркеті СІЛЬПО касирка відмовилась обслужити покупця українською мовою. Сьогодні в мене був подібний випадок в чудовому, в усіх інших відношеннях, новому гіпермаркеті ДЕЛІКАТ, що в ТРЦ ДЕПОТ. Взяв кавун, підійшов до каси, касирка Олександра (бейджик) на вигляд – ровесниця незалежності, запитує: У ВАС ТОЛЬКО АРБУЗ? НІ, кажу, в мене КАВУН. На моє прохання говорити на робочому місці українською, відповіла : Я ГАВАРЮ КАК МНЄ УДОБНО

джерело

Алла

Ця історія продовжується вже 7 чи 8 місяців. Перший конфлікт стався у кінці минулої зими-початку весни після того, як мене все це вже дістало і я почала вимагати відповідати мені українською. У відповідь на перше звернення до мене зателефонував керівник АЗС і сказав, що він поговорить зі своїми співробітниками й дасть відповідні вказівки. Особисто я говорила з керівником ще разів зо три. Останнього разу це трапилося у вересні, і тоді все мало не дійшло до криків і мату. Я з ним уже телефоном нетолерантно розмовляла. Сказала йому, що він за керівник, якщо не може вирішити питання зі своїм персоналом. Знову дівчина, до якої я голосно та чітко зверталася українською мовою, тупо відповідала мені на питання російською. Із таким перекошеним обличчям, ніби я у неї гроші позичаю. У мене вже просто немає сил. Це той випадок, коли людей потрібно поставити на місце і пояснити, що вони не праві. Як мінімум у культурі поводження з клієнтами.

джерело

Олексій Любецкій

Київський підприємець Олексій Любецкій 16 березня вилітав у Мілан зі столичного аеропорту Жуляни. У “зеленому коридорі” працівниця митниці Ксенія Самохіна запитала його про мету подорожі російською.

“Я попросив перейти на державну мову. Проте службовець закотила очі, послалася на 10 статтю Конституції і продовжила спілкуватись зі мною іноземною”, – каже Олексій.

Доки Олексій переконував Самохіну спілкуватися із ним українською мовою, вона встигла обслужити італійця англійською. Повернувшись до розмови з ним, перейшла на російську.

“Зрештою вона запропонувала поспілкуватись з начальником зміни, якій вибачився за свою підлеглу. Проте вона продовжувала поводитися зухвало, вставляючи репліки російською”, – розповів Олексій.

Розпочате службове розслідування у Головному управлінні Державної фіскальної служби, але киянин планує звернутися також до міліції.

“Я не вірю в об’єктивне службове розслідування. Тому написав заяву в міліцію і планую подати позов до суду. Хочу, аби це стало прикладом для інших”.

джерело