На сайті Insider з’явилась публікація «Українське мовне питання по-заокеанськи». Її автор мовознавець Лесь Белей полемізує з нещодавно опублікованою у видавництві «Дискурсус» брошурою Юрія Шевчука «Мовна шизофренія. Quo vadis, Україно?», в основу якої лягла його доповідь, прочитана у червні в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».
Белей відносить Шевчука до еміграційних дослідників, поділяючи їх на «повноцінних» (щоправда, їх, на його думку, «не так багато, як хотілося б») і менш повноцінних, головною вадою яких вважає їхню відірваність від матеріалу та контексту. До цих других він і зараховує автора «Мовної шизофренії», проте робить це лише на тій підставі, що Шевчук викладає україністику у Колумбійському університеті. Уже це не може не дивувати, бо Шевчук є громадянином України, щороку приїздить до батьківщини і має цілком достатньо часу для спостережень над її мовним життям. Але припустимо, що Белей цього не знає. Не будемо зупинятися й на тому, що мовну ситуацію країни можна вивчати і за її межами, прикладом чого можуть бути класичні праці про соціолінгвістичну ситуацію України Юрія Шевельова, який викладав славістику в тому ж Колумбійському університеті і в той час не міг відвідувати колишню батьківщину.
Перейдемо до суті претензій, що їх критик висуває до аналізованого тексту. Читати далі
