Архів категорії: Думка

Костянтин Матвієнко. Хіба до мови зараз?

Опубліковано:

190775_101067873310016_3024639_n

Російське не здає своїх позицій в Україні, воно наступає. Російською видається абсолютна більшість друкованих ЗМІ. Дикою є ситуація у книговидавництві: за два місяці минулого року кількість примірників книжок українською, виданих вітчизняними видавцями, склала 5 млн 957, а за два місяці цього року – 1млн. 327 тисяч. Зменшення у 4, 5 рази. Щодо електронних книжок данні відсутні, проте можна припустити, що і там ситуація не краща.

З блогу Костянтина Матвієнка, політичного експерта.

Читати далі

Роман Матис. Права україномовних в Україні. Три роки діяльності ініціативи “И так поймут!”

Опубліковано:

matys

Блог Романа Матиса в Gazeta.ua.

Доброго дня, мене звати Роман і я україномовний. Саме такою фразою і з нотками жалю в голосі більшість громадян України щодня розпочинають діалог із навколишнім середовищем.

Конституційні права українців порушуються грубо і цинічно іншими співгромадянами, котрі не вважають за необхідне в Україні надавати інформацію в бізнесі чи роботі ЗМІ українською мовою. Роблять вони це випадково чи навмисне – не важливо. Важливо те, що у підсумку, україномовні для того, щоб у своїй країні отримувати потрібну їм інформацію, повинні володіти іноземною мовою.

Усвідомлення цього привело мене до того, що у березні 2012 року я заснував ініціативу з відстоювання прав україномовних – “И так поймут!“.

Нашим завданням є опонування позиції бізнесів та ЗМІ стосовно мовної ситуації, захист прав україномовних на доступ до інформації рідною мовою, формування гідної позиції україномовних та нових трендів в інформаційному просторі. Читати далі

Галина Пагутяк. Якою мовою ми воюємо?

Опубліковано:

pahutiak

З блогу Галини Пагутяк.

Вчора я зустрілася з пораненим військовим, що лікується зараз у госпіталі. З Вінничини. Він перепрошував за суржик, цей милий чоловік, що пройшов пекло, і має пробиті легені. Хоч я й не робила зауважень.Він переконував мене, що вони не вбивають дітей. Хоч ми й так це знаємо. Цей простий чоловік, водій БТР здивував мене ще й тим, що, чуючи нові українські слова, тішився і намагався запам’ятати. Він був як земля, що прокинулась навесні й готова до того,щоб її засіяли добрим зерном. Тим часом наша інтелігенція розважається поголовно суржиком у Фейсбуці, де треба й де не треба, криє матами. Вони теж хороші люди, симпатичні, і теж воюють за Україну. Однак серед бруду і крові війни потрібне сталеве чисте лезо мови. Читати далі

Юрій Винничук. Про наболіле

Опубліковано:

vynnychuk

Наше телебачення зайняло відверто ворожу позицію до всього українського, – про це пише Юрій Винничук у своєму блозі на сайті ТСН. Далі – текст автора.

Є країни, в яких державна мова захищена на законодавчому рівні. Там просто неможливий варіант, коли б диктор телебачення чи радіо вживав неправильні наголоси, вимовляв не властиві його мові звуки (у нас це просто поголовне пом’якшення звуків “ч” і “щ” – “новорічьна нічь”, “м’ячь”).

Я не знаю також такої країни, де б усі концерти і шоу були двомовними. В Канаді вони англомовні, а в провінції Квебек – франкомовні. В Женеві – франкомовні, а в Базелі – німецькомовні.

Чому у нас навіть на Національному телеканалі я мушу чути обидві мови? Ось генеральний директор НТКУ Зураб Алазанія обізвав польського журналіста, який посмів зробити зауваження, що на новорічному концерті звучали російські пісні, “мерзотою”. Я у “Фейсбуку” назвав це хамством. Пан Алазанія зауважив, що я – “справжній інтелігент”. Читати далі

Нам потрібен мовний кордон із Росією. Сучасна мовна політика в Україні очима соціолінгвіста

Опубліковано:

masenko

Часто сьогодні можна почути, що війна — не найкращий час для обговорення мовних проблем, бо мовне питання роз’єднує націю. Виходить, це для об’єднання нації ми як мантру повторюємо вислів «єдина країна — единая страна» і сповідуємо фактичну двомовність, хоч і декларуємо державний статус української мови з найвищих трибун. Отже, ми все ще тішимо себе надією відстояти незалежність толерантністю, зокрема, мовною, тоді як русифікатори в Україні вже не обмежуються переписуванням словників, а розстрілюють українців із «Градів» на їхній же землі.

Мовна невизначеність в Україні стала джерелом великої кількості суспільних проблем. З яких принципів треба виходити, долаючи цю невизначеність, “Україна молода” запитала у соціолінгвіста, професора, автора численних праць з питань функціонування української мови в колоніальній і пострадянській Україні Лариси Масенко. Читати далі

Олег Скрипка: Території, де українська мова була майже під забороною, окуповані або залиті кров’ю війни

Опубліковано:

640x428

“Ми маємо війну, тому що в нашій країні витіснялися українська мова і культура. Особливо там, де українська мова та музика були майже під забороною, тепер ці території окуповані або залиті кров’ю, – вважає один з фронтменів української музики Олег Скрипка. – І я не думаю, що це збіг. Радіо і телеканали настирливо продовжують нас годувати продуктом країни, з якою ми в стані війни ( уявіть собі в блокадному Ленінграді по радіо лунає “Дойчен Золдатен”)”.

В інтерв’ю Цензор.НЕТ він розповів, чому припинив виступати в Росії, як потрапив під обстріл і як він ставиться до людей, байдужих до долі України.

Щодо майбутнього України Олег є оптимістом і наразі покладає надію на волонтерські ініціативи та свідомість громадян. Ще влітку у своєму домі за містом він надав притулок кільком сім’ям біженців з Криму, а зараз багато часу і зусиль приділяє допомозі армії. Крім нього у волонтерській діяльності задіяна вся сім’я. Читати далі

Мовний фактор безпеки

Опубліковано:

1796852_283381908487525_1253163042_o

Українська мова є символом української державності – так вважають 70% наших громадян. Так вважали й ті, хто нашу мову століттями знищував. Якби українська мова не була фактором нашого націотворення та державних устремлінь, не було б тих 58 хвиль заборони її до вжитку, починаючи з 1622 року аж до розпаду СРСР.

Але українська мовна культура виявилась міцною, адже мову не вдалось знищити жодному з наших завойовників.

Цар Михайло палив україномовні Євангеліє, Петро І заборонив книгодрукарство українською та вилучив українські тексти із церковних книг. Його справу продовжили Петро ІІІ, потім Анна Іоанівна, Катерина ІІ – усі вони вилучали українську мову з освіти, з наукового, професійного та релігійного вжитку. Олександр ІІІ в 1888 році пішов далі й заборонив називати українських дітей українськими іменами – ось коли в нас з’явились Вані, Колі, Серьожі, Маші й Даші. Читати далі

Розрубати мовний вузол. Скільки російськомовних українців готові наполягати на російськомовності своїх дітей і внуків?

Опубліковано:

Андрій Дрозда

Сучасна ситуація в Україні є прикладом того, як війна мови і культури стає передумовою і офіційною підставою для справжньої військової кампанії.

Багатьом здалося, що багаторічний мовний конфлікт в Україні нарешті втратив актуальність, оскільки в суспільства з’явилися значно важливіші проблеми: війна, біженці чи знецінення грошей. Виявилось однак, що однієї заяви з табору націоналістичної партії достатньо для того, щоб тема мовного протистояння, незважаючи на нинішні екстремальні умови, розгорілася з новою силою. Можливо, це лише спалахи реакцій окремих людей, та правдоподібно, що маємо справу із симптомом задавненої хвороби, яка обов’язково проявиться в майбутньому з новою силою. Читати далі

Про що мовчать розумні українці

Опубліковано:

photo678

Дурні кричать, а розумні мовчать. Мовчать про те, чому за Порошенка проголосувало так багато. Мовчать про те, чому в Україні зараз такий “сплеск патріотизму”.

Таємниця полягає в тому, що в Україні ситуативно, перед зовнішньою загрозою – об’єднались дві групи. Ті, хто любить українську націю та українське як якісний зміст держави Україна – і ті, хто любить саму державу Україна як порожню політичну конструкцію на цій території.

Перші думають, що українці будують Україну як українську державу, у якій можуть проживати представники інших національностей, другі – вважають, що громадяни України будують Україну як “нічию державу для всіх”. Для перших, Україна – держава, що розвиває українську національну культуру, при цьому не перешкоджаючи діаспорам, зберігати власні культури. Читати далі

“Тільки українцям байдуже, якою мовою говорити. У світі це має значення” – славіст зі США

Опубліковано:

Юрій Шевчук

В мережі набуває популярності інтерв’ю славіста зі США Юрія Шевчука, опубліковане на сайті Українського Тижня ще в червні 2012 року.

Очевидно, популярність інтерв’ю, передрукованого нещодавно виданням gazeta.ua, зумовлена інавгураційною промовою п’ятого Президента України Петра Порошенка, частину якої він виголосив російською мовою всупереч чинному законодавству. Після промови чимало політиків та активістів висловили обурення з цього приводу. Подаємо інтерв’ю з паном Шевчуком нижче. Читати далі