Архів категорії: Думка

Думка

Голова КСУ визнав, що чекає вказівок від Президента щодо закону про мову

Опубліковано:

Конституційний суд документально засвідчив, що і після Революції гідності відіграє цікаву роль у мовному питанні. Цікаву тим, що продовжує традицію, започатковану за президентства Януковича.

Так вважає експерт з питань мовної політики Тарас Марусик. Про це він написав у своєму блозі. Подаємо повний текст.

Наприкінці минулого тижня я отримав листа з Конституційного Суду у відповідь на звернення низки громадських організацій до голови КСУ Юрія Бауліна з вимогою невідкладно включити питання про розгляд справи щодо неконституційності скандального закону Колесніченка-Ківалова до порядку денного найближчого пленарного засідання КСУ та призначити день розгляду справи по суті. Нагадаю, минув рік після конституційного подання 57-и народних депутатів з цього приводу, всі терміни КСУ вже порушив, але й надалі продовжує затягувати розгляд справи.

Читати далі

Думка

Мова – складова безпеки держави. Дискусія на ТРК “Львів”

Опубліковано:

Про мову та гуманітарну політику як складову безпеки держави 3 липня говорили в студії «Політичної шахівниці»ТРК “Львів” Рустем Аблятіф, голова ради кримської ГО “Інститут громадянського суспільства”, політичний аналітик та правник, Андрій Іонов, голова ГО «Вектор», Юрій Шевчук, мовознавець, кандидат філологічних наук, викладач української мови в Колумбійському університеті, та Роман Матис, громадський діяч, засновник ініціативи захисту прав україномовних «И так поймут».

Думка

Двомовність як хвороба. Професор Колумбійського університету називає українську мовну ситуацію «мовною шизофренією»

Опубліковано:

В Україні провадиться послідовна політика змішування української мови з російською. Такої політики не існує в жодній європейській країні – навіть в тих, що мають співставну з українською ситуацію – мовну більшість, та великі за розміром мовні меншини. Однак там не допускається, щоб в публічному просторі – на телебаченні, на радіо люди розмовляли двома мовами. Це вважається елементарним браком освіти, що руйнує культуру мови, і культуру як таку. До речі, подібне змішування також не допускалося в Совєцькому Союзі: на телебаченні і радіо не було програм, де одночасно, протягом п’яти хвилин, говорили українською та російською.

Професор Юрій Шевчук більше 20-ти років викладає українську мову за кордоном, зокрема, в Колумбійському та Єльському університетах у США. За цей час він спостерігає, як інтерес до вивчення української у світі стрімко зменшується – замість 17-19 студентів у групах, тепер її вивчають один-два. Це – безпосередній наслідок політики «мовної шизофренії» в Україні, вважає він.

Про те, що означає ця концепція, що уможливило появу феномену Ірини Фаріон, та як зробити українську мову конкурентоздатною, Шевчук розповів в інтерв’ю ZAXID.NET. Читати далі

Думка

“Завтрашні білоруськомовні візьмуться тільки з російськомовних” – у Києві пройшов мовний форум

Опубліковано:

Гліб Лабадзенка: В Мінську 98 зі 100 зустрічних говорять російською. Чи причина це засмучуватися? Не думаю. Є багато людей, які не засмучуються. В нас трохи прийнято чекати, що прийде якийсь вельможа, і все потрібне зробить за нас. От, держава не видає білоруських книг. А ми самі навіщо? Нас же багато. Ми перестали змагатися з вітряками й почали виходити з цього становища. Держава не видає книжок білоруською мовою або видає тільки лояльних авторів – лушню всіляку, щоб показати, що література білоруська не така велична, як російська.

У Києві відбувся Форум на підтримку української мови “Нас об’єднає мова”.  Gazeta.ua опублікувала завершальний виступ білоруського учасника Гліба Лабадзенки. Він мінський журналіст. Заснував курси білоруської мови “Мова Нанова“. На київському форумі виступав білоруською. Читати далі

Думка

Українська мова – жертва таємних домовленостей між керівництвом Росії та України

Опубліковано:

1 липня у Києві відбувся Міжнародний форум на підтримку української мови, участь в якому взяли відомі науковці, політики, громадські та культурні діячі, діяльність яких впродовж років була так чи інакше пов’язана зі зміцненням становища української мови в Україні.

Після завершення Форуму журналіст «Гал-інфо» поспілкувався з відомим політиком та громадським діячем, лідером Мистецького об’єднання «Остання барикада» Олександром Донієм.

Виступ політика був одним із найбільш змістовних на Форумі. Олександр Доній, зокрема, подякував всім учасникам заходу за багаторічну діяльність, однак, зазначив, що їхні старання є лише «партизанкою» – точковою роботою, що здатна сповільнити русифікацію, проте не спроможна її зупинити. Домінантне становище російської мови в більшості сфер українського суспільства тільки поглиблюватиметься, якщо держава не запровадить системну мовну політику, спрямовану на дерусифікацію України. Власне, із запитанням про те, чому чинна влада ігнорує цю засадничу для державотворення проблему, «Гал-інфо» й звернулося до Олександра Донія. Читати далі

Думка

У 1919 році існувало близько 200 заборон української мови – історик

Опубліковано:

Якою була мовна політика більшовиків в Україні до Другої світової війни? Що було причиною «українізації» у 20-х роках? Чому українську мову почали виштовхувати на другий план? На ці запитання Громадському радіо відповідає Геннадій Єфіменко — історик, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України.

Василь Шандро: Чи вважаєте ви, що мова в Україні стала тим подразником, за яким суспільство розділяється зараз?

Геннадій Єфіменко: Це питання риторичне. Ми бачимо скільки зараз російськомовних патріотів. За мовною ознакою розколоти не вдалося. А після більшовистського захоплення України, комуністи побоювалися, що через українську мову, бажання її захистити, станеться розкол — розкол українців і більшовиків. 1919-го року, коли більшовики захопили владу, вони українську мову вважали контрреволюційною. Коли до Василя Боженка звернулися з проханням поставити Енеїду, то він відповів; «Виставу дозволяю, але забороняю ставити контрреволюційною мовою». (Українською) Сам Скрипник (нарком освіти УРСР) підрахував, що в 1919 році існувало більше 200 різних заборон української мови. Читати далі

Думка

Ірина Магрицька. Російська мова – панацея для Донбасу?

Опубліковано:

Зараз в Україні популярна думка про те, що неважливо, якою мовою розмовляють наші патріоти. Головне – що вони патріоти. Певна, що таке в принципі неможливо почути в жодній європейській країні, за винятком хіба що конфедеративної Швейцарії. До речі, таке неможливо почути також у федеративній Росії, де всі її патріоти асоціюються саме з російською мовою.

Те ж, що відбувається в Україні – ніщо інше, як намагання видати винятки з правила за саме правило.

Так, у нас є російськомовні українські патріоти, але вони складають жалюгідну меншість серед наших російськомовних громадян. І безумовну меншість порівняно з українськомовними патріотами. А от серед тих сепаратистів, що воюють проти української державності на Донбасі, українськомовних взагалі нема. Жодного! І це, як розумієте, зовсім не випадковість. Мова таки має визначальний вплив на формування громадянського світогляду людини. Читати далі

Думка

Киянин Олександр Тодорчук — про те, як це, російськомовному перейти на українську

Опубліковано:

Півтора року тому спеціаліст зі зв’язків з громадськістю Олександр Тодорчук вирішив перейти з російської мови, якою спілкується вся його родина та друзі, на українську. Олександр розповів DreamKyiv, чи складно це було зробити і в яких випадках він все ж таки переходить на російську.

Про поштовх

Перейти на українську я вирішив у грудні 2013 року. Мені складно сказати, що саме стало останнім поштовхом. Події в країні, очікування на появу своєї першої дитини… Все наклалось одне на інше, і я почав інакше дивитися на світ.

Це рішення не було для мене чимось спонтанним. Я, певно, як багато киян, час від часу думав про це. Ще з 17 років у мене була фішка — за кордоном я завжди переходив на українську мову. Мені не хотілось, щоб місцеві мешканці кричали мені «Росія, Росія!» та ототожнювали мою країну з єдиним пострадянським простором. Іноземці хоч і сприймали мене як представника дивного, невідомого народу, але не пропонували «водку» і не впарювали якусь дурню за шалені гроші. Читати далі

Думка

Олександр Піддубний. Мовна політика або “хибодрук” і “друкохиба”

Опубліковано:

Останнім часом з’являється багато інформації про загрозу двомовності для України. Я частково поділяю побоювання шанованих мовознавців та інтелектуалів. Але проблема “итакпоймут”, як на мене, і простіша і, водночас, складніша.

Справа в тому, що загальнопоширена і загальнокультивована (зокрема в медіах) українська мова зараз – максимально спрощена і наближена до російської. Відтак російськомовні зрозуміло можуть дивуватися – яка різниця якою розмовляти, коли все ніби однакове, тільки по-іншому лунає (звідси зокрема й зловживання Google-Translate представниками медіа).

Ще раз наголошу – йдеться про загальновживану українську.

Як вирішити ситуацію на користь української мови? Перефразовуючи (або “цитуючи” – як кому до сподоби) Хвильового – “Геть від Москви!”. Читати далі

Думка

Професор Колумбійського університету Юрій Шевчук: Якщо переходити на російську – це чемно, то виходить, що решта світу – грубіяни?

Опубліковано:

Революція гідності яка відбулася півтора роки тому змінила політиків у владі, змінила декларований курс держави, але не змінила мовної політики в Україні. Чиновники не поспішають переходити на українську, на дотримання мовного законодавства, зокрема вимог Конституції офіційні особи відверто чхали. Ті з чиновників, хто мови не знає, вчити її вочевидь і не збираються. «…Навіть україножер Янукович чомусь вважав, що це його обов’язок. Азаров почувався некомфортно, перепрошував, коли переходив на російську», – згадує професор, викладач і директор українського кіноклубу у Колумбійському університеті (Нью-Йорк, США) Юрій Шевчук.

Пан Шевчук часто буває в Україні і констатує погіршення у ставленні до державної мови не тільки на рівні чиновників, а і, як не парадоксально, на побутовому рівні.

В інтерв’ю «Главкому» Шевчук розповів, чому нова влада після повалення режиму Януковича не поспішає розвивати українську мову, де у Києві найбільше притіняють українську, чому гасло «Єдина країна – Единая страна» роз’єднує наших співгромадян. Читати далі