Архів теґу: Про засади державної мовної політики

Тарас Марусик. Чиїми “молитвами” закон Колесніченка-Ківалова живе й перемагає

Опубліковано:

kk

Скандальний “мовний” закон Колісниченка-Ківалова був серед перших, скасованих Верховною Радою після Революції гідності – уже 23 лютого 2014. Однак він діє й досі.

Тодішній голова Верховної Ради та в.о. Президента України Олександр Турчинов просто взяв і не підписав ухвалений парламентом закон “Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про засади державної мовної політики”.

7 липня 2014 депутати звернулися до Конституційного суду з вимогою скасувати-таки закон Колісниченка-Ківалова. Термін для ухвалення рішення сплив у січні 2015, однак вердикту з питання, яке було серед пріоритетних, немає й досі.

Аналіз подій 2010-12 років засвідчує, що за “злочинного режиму” витримати цілеспрямований тиск державної машини на мовному фронті вдалося винятково “вулицею” та майже “підпільними” діями окремих активістів “у тилу ворога”. Ситуація після Революції гідності змінилася. Зник тиск “вулиці” – чого тиснути на владу, яка ніби вже проукраїнська? Однак її дії свідчать: у мовному питанні нова державна машина рухається тією самою дорогою, що накатали “папєрєдніки”. Читати далі

Сергій Оснач. Мовна складова гібридної війни

Опубліковано:

original

Як не крути, а нинішня російсько-українська війна розпочалася саме через мову. Це незаперечний факт. Саме мовний фактор Росія використала як головний привід до агресії ― пояснивши її потребою захисту російськомовних громадян в Україні.

Можна скільки завгодно заперечувати це й доводити, що Росія могла б вигадати будь-який інший привід, щоб анексувати Крим та розпочати війну на Донбасі, або й узагалі зробити це без приводу, але вона використала саме цей привід. Отже, він був для Росії найбільш зручним та ефективним.

З початком російської збройної агресії та окупації українських територій стало очевидно, що сусідня Росія — це ворог України, а не дружня країна-партнер, як багато хто вважав раніше. Цей ворог не з’явився раптом нізвідки, а роками системно працював проти України: ставив на ключові посади в Україні своїх агентів впливу, підривав українську економіку, розвалював військо, підпорядковував собі український бізнес та інформаційні канали, сіяв серед українців розбрат. Особливих зусиль Росія доклала до інспірації в Україні «мовного конфлікту», яким дуже ефективно скористалася. Читати далі

Громадські активісти звернулися до Конституційного Суду з приводу мовного закону

Опубліковано:

mova

26 громадських організацій звернулися до Конституційного Суду України з вимогою розглянути подання 57 народних депутатів України щодо неконституційності Закону України «Про засади державної мовної політики».

Конституційний Суд  зволікає із розглядом справи по суті, адже, згідно з регламентом КСУ, провадження у справі за конституційним поданням народних депутатів України мало б завершитися ще 8 січня 2015 року.

Незважаючи на те, що відбулося засідання колегії КСУ, на якій ухвалили рішення про відкриття конституційного провадження, інформація щодо обговорення питання про форму розгляду справи зникла з сайту Суду, а засідання не відбулося. Читати далі

Законодавство визначає мову. Чи навпаки?

Опубліковано:

ЗУ2

Сучасна політика будь-якої держави, в тому числі й України, спирається перш за все на правові механізми, за допомогою яких можна не лише окреслити рамки суспільного життя, а й певною мірою «підштовхнути» та надати правильний вектор його розвитку. Однак чи відповідає мовна політика держави в частині правового регулювання державотворчим цілям?

Правове закріплення порядку використання мов України тягнеться ще з 1989 р., коли був прийнятий Закон Української РСР «Про мови в Українській РСР». Як це не парадоксально звучить, однак цей закон із певними змінами діяв аж до прийняття в 2012 р. сумнозвісного Закону «Про засади державної мовної політики» (далі – Закон), основою для якого стала Європейська хартія регіональних мов або мов меншин. Однак більш глибокий погляд на суть та призначення цієї Хартії дозволяє стверджувати, що українським законодавцем була використана хибна позиція щодо необхідності як її ратифікації, так і прийняття в подальшому на її основі Закону. Читати далі