Російська мова та стратегічні інтереси Росії. Із виступів на конференції в Дипломатичній академії МЗС РФ

Російська мова та стратегічні інтереси Росії

Із виступів на конференції «Розширення використання російської мови як однієї зі світових мов» (Дипломатична академія МЗС РФ)

Укріплення позицій російської мови як мови, якою розмовляють мільйони людей в нашій країні та за її межами, просування її як однієї зі світових відповідає стратегічним інтересам Росії та її національної безпеки. Функціонування російської мови як світової, розповсюдження її за кордоном вимагає узгоджених дій міністерств та організацій в самій Росії, а також закордонних закладів нашої країни у всьому світі.

Ю. Є. Фокін, ректор Дипломатичної академії МЗС РФ

На планеті в тій чи іншій мірі російською мовою володіє близько півмільярда людей, при цьому 350 млн. – поза межами Росії. Це не лише велика комунікативна цінність, але й фактор зовнішньополітичної активності нашої країни. Тому різке скорочення російськомовного простору в СНД та Балтії, яке відбувається сьогодні, не може не хвилювати російські зовнішньополітичні відомства. В Україні, де 54% населення вважає російську мову рідною, сьогодні майже повністю скасовано російськомовне дошкільне виховання, кількість російських шкіл скоротилась в два рази – в Києві, наприклад, з 158 до 18. В Туркменії цього року, після введення обов’язкового іспиту з туркменської мови, у виші прийнято всього 19 російських студентів. Повністю ліквідована вища освіта російською мовою в країнах Балтії. Ці приклади погіршення позиції російської мови на пострадянському просторі можна продовжувати. Тому міністром прийнято рішення про проведення спеціального засідання колегії МЗС, присвяченого завданням дипломатичної служби по закріпленню позиції російської мови за кордоном. Підтримка рос. мови повинна стати стратегічним напрямком російської дипломатії. Це буде залежати від успішного співробітництва МЗС з усіма організаціями, які за службовими обов’язками чи згідно з громадянською позицією присвячують себе служінню справі російської мови. Ситуація потребує сумарних зусиль буквально всіх. Діалог з ученими, спеціалістами, політиками буде мати постійний характер. МЗС зробить все, щоб цей діалог був змістовним та взаємокорисним.

В. Д. Срєдін, статс-секретар, заст. міністра ЗС РФ, член Ради з російської мови при уряді РФ

За російською мовою зберігається статус офіційної мови ООН, але як робоча мова вона звужує сферу використання, і ця тенденція відчувається протягом останніх років. Зусилля російських дипломатів по збереженню високого статусу російської мови будуть більш ефективними, якщо вони будуть підкріплені зусиллями дипломатів країн СНД, тому що колективні зусилля на порядок продуктивніші. Але є й позитивні зміни у використанні російської мови в нашій організації. Зараз секретар ООН надає ключового значення розвитку Інтернету як інформаційного ресурсу. Сторінка російською мовою веб-сайту ООН пов’язана зі сторінкою інформаційного центру ООН в Росії, і вона оновлюється щодня. Її адреса www.un.org/russian

А. С. Горелик, Представник інформаційного центру ООН в Росії

Вперше увагу зовнішньополітичного відомства привернуто до проблеми розповсюдження російської мови на такому рівні. Ми маємо надію, що з цього обговорення будуть витікати заходи в тому числі і з підтримки нашої роботи. На сьогодні система російських центрів науки і культури – це єдина російська державна система з розповсюдження рос. мови за кордоном, надійна опора у справі просування тестування з російської мови як іноземної. Сьогодні при РЦНК працює вже 12 центрів тестування. Щорічно на курсах РЦНК навчається 15-20 000 людей. при цьому для роботи в 42 культурних центрах відряджено з Москви всього 17 спеціалістів-росіяністів і є в наявності 150 бюджетних ставок. На утримання всіх РЦНК на рік відпускається всього 5 млн. доларів. Таку ж суму пропонується заробляти самостійно. Для порівняння: Інститут Гете в 1999 році отримав з бюджету 144 млн. марок, в ньому працює 3000 співробітників. В представництвах АСПРЯЛ працює 400 чоловік із США і 800 – на місцевих ставках.

С. І. Шведова, перший заст. Керівника Російського центру міжнародного наукового і культурного співробітництва при Уряді РФ, член Ради з рос. мови при уряді РФ

В епоху глобалізації з її мало не стрижневим вектором – планетарною агресією англійської мови – рішуче підсилення уваги до укріплення своїх державних мов розглядається у світі як один з найважливіших важелів протидії глобальній уніфікації культур, головний інструмент збереження культурного розмаїття і канал забезпечення національної ідентичності. Система підтримки мови оголошується скрізь одним з істотних, пріоритетних елементів архітектури всієї зовнішньої політики. Мова стає найважливішим і особливо охоронюваним предметом експорту, який користується режимом найбільшого сприяння.

В усіх країнах державна мовна політика переслідує далекосяжні цілі. Це не тільки і не стільки оволодіння мовою, скільки розповсюдження через мову найважливішої і сприятливої інформації про історію, культуру, політику, формування доброго іміджу держави в світі, вирощування на чужих землях своїх прихильників і друзів, тому що на них і тримається вся конструкція міжнародного співробітництва. Головне завдання зовнішньої політики будь-якої країни – множити кількість своїх друзів, і мова – ключовий інструмент і перша опора на цьому шляху. За кордоном звертає на себе увагу міра абсолютної політичної пріоритетності, котру держава відводить рідній мові, концентруючи зусилля на практичних справах. Укріплення міжнародних мовних позицій розглядається не як заняття для різноманітних громадських рад при уряді – з дорадчою функцією – а як предмет прямої турботи самої держави і самого уряду, суворо окреслений законодавчими актами. Таким чином, не треба соромитись. Нове для одного – це добре забуте старе для іншого. І закордонний досвід не у всьому, але багато в чому, в тому числі і на перспективу, може згодитись нам.

Є. А. Шмагін, заст. директора департаменту з культурних зв’язків і справ Юнеско

Можна виділити три типи мовної ситуації в конституціях пострадянських республік. Перший тип – це тип субординативного стану мов, в цих конституціях мовиться, що державною мовою є титульна мова. Субординативний тип визначає домінантне положення титульної мови по відношенню до всіх інших. Приклади – всі країни Балтії, Туркменістан, Узбекистан (де згадано, правда, що каракалпакська мова може використовуватись в окремих районах в судочинстві), Вірменія. Російська мова не згадується ні в якому статусі і ні в якій функції. Наступний тип – субординативно-координативний. Це конституції, в яких згадується російська мова, але неоднозначно. В конституціях Молдови, України мовиться про те, що російська та інші мови мають право на функціонування і розвиток. Примітний приклад республіки Таджикістан, яка зберегла, швидше де факто, а не де юре, положення радянської конституції про російську мову як мову міжнаціонального спілкування, затвердивши в якості державної мови таджикську.

Нарешті, той тип, який я вважаю оптимальним для збереження єдиного економічного, освітнього, геополітичного простору – це координативний державний білінгвізм, співіснування двох державних мов. Така практика наявна в Білорусі і недавно прийнята в республіці Киргизстан.

В. П. Нерознак, директор Центру мов і культур СНД і Балтії МДЛУ, голова товариства любителів російської словесності, член ради з рос. мови при уряді РФ

Дякуємо за переклад Русланові Бащенку.

Джерелоhttp://rulit.org/read/64

2 thoughts on “Російська мова та стратегічні інтереси Росії. Із виступів на конференції в Дипломатичній академії МЗС РФ

Напишіть відгук