Сайт 057.ua підготував п’ять історій харків’ян, які вирішили повністю перейти з російської на українську мову.
Через близькість до кордону із Росією та історичні події Харків сприймається як російськомовне місто. Українську тут теж можна почути, але рідше – зокрема, і від корінних харків’ян. Редакція 057.ua поцікавилася історіями україномовних жителів міста – чому та як вони вирішили перейти на рідну мову. Читати далі
Пилип Селігей, Літакцент
Монографію Лариси Масенко «Мова радянського тоталітаризму» (в-цтво “Кліо”, 2017) створено в річищі історичної соціолінгвістики — науки, що вивчає, як функціонувала мова в минулі часи. Праця критично переосмислює досвід радянського політичного мовлення з особливою увагою на роки сталінського терору та брежнєвського застою. Попри назву, книжка стосується не лише давно минулих подій. Знаходимо в ній ключі й до розуміння сучасної мовної ситуації. Читати далі
Юрко Космина
Севастопольським бабушкам, померлим від україномовних інструкцій в аптеках, кінотеатрам, які закрилися через україномовний дубляж, і таксистам, що вкоротили собі віку через появу неякісних українських пісень в етері високохудожнього радіо “Шансон”, присвячується.
“Російськомовний патріот України закінчується там, де починається мовне питання”, — так і кортить підредагувати класичну цитату щоразу, коли обурені російськомовні знову заходяться пафосно пояснювати Україні, що посилення позицій української мови “не на часі”. Єдине, що не дозволяє дійти до таких узагальнень, — усе більша й більша кількість російськомовних, які прагнуть повного витіснення російської з українського інформпростору не менше за корінних українофонів. (LB.ua) Читати далі
Тарас Марусик
День слов’янської писемності і культури 24 травня – штучне свято, яке має своє коріння в болгарській історії, а також у російській імперській традиції та здебільшого відзначається, за рідкісним винятком, у православних країнах із російської орбіти. Це свято офіційно встановив президент Кучма наприкінці своєї каденції, щоб догодити “русскому міру” й засвідчити “спільне слов’янське коріння”.
Однак наукові дослідження показують: до польської, словацької й чеської мов із їх латиницею українська мова значно ближча, ніж до російської. Читати далі
Видавництво «Vivat» готує до друку новинку: non-fiction видання Володимира Селезньова, яке підіймає гостру мовну проблему та розвіює міф про «зіпсованість» української мови. Про це повідомляє “Друг читача“.
Україна незалежна держава вже майже 25 років, та сучасні українці, особливо південного та східного регіонів, не бажають ані самі розмовляти українською, ані сприяти тому, щоб їхні діти вчили мову своєї країни і використовували її в повсякденному житті. Адже за часів Російської імперії та Радянської влади вкорінювалися понятті про простонародність та навіть меншовартість української мови. Це видання покликане звільнити українців від хибних штампів. Читати далі
Якщо ми завжди готові переходити на іншу мову з української, то українська мова не буде побутувати у вжитку, – вважає Міхаель Мозер, дослідник української мови з Австрії. Про історію української мови та її сучасне становище він розповів на своїй лекції у книгарні “Є” 19 лютого.
“Якщо ми не будемо говорити українською мовою між собою, якщо ми не будемо стійкими говорити українською мовою навіть тоді, коли спілкуємося з російськомовними українцями, які все ж таки готові слухати і розуміти українську мову, якщо ми не дбаємо про те, щоб українська мова побутувала і серед наших дітей, тоді української мови не буде. Вона не живе сама собою, тільки завдяки мовцям”, – пояснив професор проекту СловОпис. Читати далі
В Україні немає різкого кордону між мовними спільнотами: більшість населення вільно розуміє як українську, так і російську, частина російськомовних вважає себе українцями, а дехто регулярно переходить з мови на мову залежно від ситуації.
Але у Канаді – абсолютно інша ситуація. Більшість англомовних мешканців взагалі не розуміють французької. Це стосується і деяких міністрів федерального уряду “двомовної” країни. Частина франкомовних ледь розуміє англійську. “Другу офіційну” вивчають практично як іноземну. Лише 17% канадців вважають себе двомовними, але реальний відсоток напевно менший. Менш ніж 1% населення вважає рідними водночас англійську і французьку, і приблизно стільки ж вживає вдома обидві мови. Решта – АБО англомовні, АБО франкомовні. Читати далі
В Україні провадиться послідовна політика змішування української мови з російською. Такої політики не існує в жодній європейській країні – навіть в тих, що мають співставну з українською ситуацію – мовну більшість, та великі за розміром мовні меншини. Однак там не допускається, щоб в публічному просторі – на телебаченні, на радіо люди розмовляли двома мовами. Це вважається елементарним браком освіти, що руйнує культуру мови, і культуру як таку. До речі, подібне змішування також не допускалося в Совєцькому Союзі: на телебаченні і радіо не було програм, де одночасно, протягом п’яти хвилин, говорили українською та російською.
Професор Юрій Шевчук більше 20-ти років викладає українську мову за кордоном, зокрема, в Колумбійському та Єльському університетах у США. За цей час він спостерігає, як інтерес до вивчення української у світі стрімко зменшується – замість 17-19 студентів у групах, тепер її вивчають один-два. Це – безпосередній наслідок політики «мовної шизофренії» в Україні, вважає він.
Про те, що означає ця концепція, що уможливило появу феномену Ірини Фаріон, та як зробити українську мову конкурентоздатною, Шевчук розповів в інтерв’ю ZAXID.NET. Читати далі
Якою була мовна політика більшовиків в Україні до Другої світової війни? Що було причиною «українізації» у 20-х роках? Чому українську мову почали виштовхувати на другий план? На ці запитання Громадському радіо відповідає Геннадій Єфіменко — історик, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України.
Василь Шандро: Чи вважаєте ви, що мова в Україні стала тим подразником, за яким суспільство розділяється зараз?
Геннадій Єфіменко: Це питання риторичне. Ми бачимо скільки зараз російськомовних патріотів. За мовною ознакою розколоти не вдалося. А після більшовистського захоплення України, комуністи побоювалися, що через українську мову, бажання її захистити, станеться розкол — розкол українців і більшовиків. 1919-го року, коли більшовики захопили владу, вони українську мову вважали контрреволюційною. Коли до Василя Боженка звернулися з проханням поставити Енеїду, то він відповів; «Виставу дозволяю, але забороняю ставити контрреволюційною мовою». (Українською) Сам Скрипник (нарком освіти УРСР) підрахував, що в 1919 році існувало більше 200 різних заборон української мови. Читати далі
Пан Шевчук часто буває в Україні і констатує погіршення у ставленні до державної мови не тільки на рівні чиновників, а і, як не парадоксально, на побутовому рівні.
В інтерв’ю «Главкому» Шевчук розповів, чому нова влада після повалення режиму Януковича не поспішає розвивати українську мову, де у Києві найбільше притіняють українську, чому гасло «Єдина країна – Единая страна» роз’єднує наших співгромадян. Читати далі