Архів теґу: українізація

1920-ті роки: хто боявся українізації

Опубліковано:

gazety

Року 1917 українізація була в певному сенсі не менш актуальною, аніж нинішнього 2017. Влада почала дбати про те, щоб українською заговорило військо, службовці в установах, клопоталася розвитком преси. Тільки тоді це вважалося розбудовою держави.

А от політику коренізації/українізації раптом проголосив 1923 року радянський уряд. Для режиму це стало акцією вимушеною, адже “вкорінення” комунізму йшло на наших теренах не надто успішно. Читати далі

Заповіт класика, або Пігулка валідолу для настрашених рідною мовою

Опубліковано:

http://photo.unian.net

Василь Шкляр, для УП

5670. Багато небайдужих українців уже запам’ятали це число. У кого кепська пам’ять, той може зробити з нього оригінальне тату або заламінувати на цупкому папері й носити при собі замість паспорта. Втім, це важливіше за паспорт, водійські права і будь-яку іншу посвідку. Важливіше навіть за посвідчення депутата Верховної Ради чи Президента.

5670 – це кодова назва найпотужнішої барикади незавершеної Української Революції. Йдеться про номер законопроекту “Про державну мову”, ухвалення якого матиме не менше значення, ніж Акт проголошення нашої незалежності. Читати далі

Le Boutique запустив україномовну версію сайту

Опубліковано:

leboutigue

Компанія Le Boutique стала першим україномовним проектом серед найбільших продавців у сфері моди.

Як повідомила RAU прес-служба компанії, україномовна версія сайту розроблялася півроку і була запущена в тестовому режимі наприкінці січня 2017. Читати далі

Особисті історії

Опубліковано:

Оксана Кротюк

Виявляється, навести лад в супермаркеті під силу одній людині.
“Екомаркет”. 30 грудня.
Попросила касира обслужити мене українською. У відповідь почула, що вона “нє обязана”. Спробувала пояснити, що таки зобов’язана. Розмова тривала хвилин п’ять. Я — з напругою в голосі, касирка — з обуренням, бо вона вважає, що “обязана тільки мамє с папой, а укрАінскава вона не знає, не вміє і нє обязана”.

Я сказала, що я не в Челябінську і не в Самарі, щоб слухати її російську; що подам до суду, що вона втратить роботу, а Екомаркет заплатить за цю пригоду великі гроші, — і далі свої торби збирала мовчки. Касирка, підтримана колегою з сусідньої каси, натомість так розійшлася, що спину їй не було. Я відійшла до пакувального столика, і вже звідти чула, що я “нєнормальная”, “псіхічька” , “прі чьом тут Чєлябінск і Данбас” і т.ін. Хоча — підкреслюю– я не сказала жодного грубого слова і не здіймала лементу.

Вдома я подзвонила на гарячу лінію Екомаркету. Сказала, що в нас відкрили новий магазин, що він мені подобається і я хочу бути постійним клієнтом. А тоді спокійно й детально переповіла свою пригоду, назвала ім’я та прізвище касирки й попередила, що, коли справу не вияснять, — подам до суду.
Мені сказали: згідно з правилами, відповідь я отримаю телефоном протягом трьох днів. Зайшло на свято. Ніхто не відповів.

Минуло 4 дні. Я знов пішла в Екомаркет. “Моєї” касирки того дня не було. На іншій касі, інша, на таке саме тихе моє прохання відповіла: “Я нє умєю по укрАински”. Я ще раз попросила, але вона вдавала, що вже не чує мене. Я тихо сказала: “Добре, навчитеся”.
Ця, на відміну від першої, розмовляла ввічливо і на прощання навіть побажала мені “Харошева вєчєра!”

Вдома я знов подзвонила на гарячу лінію Екомаркету, знов назвала прізвище касира і сказала, що й досі нема відповіді на перше моє звернення.

Відповіді нема, люди, й досі. Сьогодні вже 12 січня. А події були 30 грудня та 3 січня.
Але вчора я зайшла в Екомаркет. Побачила мою першу касирку і, внутрішньо зібравшись, звичайно, пішла з торбинкою на її касу. Черга була величенька. Коли переді мною лишалося троє покупців, я прислУхалася до розмови. І що я почула!…
Від каси — правильною, гарною і такою милозвучною, що хоч на радіо її веди чи став до ілюстрування правил орфоепії — лунає: — Добрий вечір! Вам пакет потрібен? … трам-пам-пам… — З вас стільки-то. Ось ваша решта. До побачення. Гарного вечора!

А покупець відповідав російською…
Мені просто заціпило.
Але те саме повторилося з наступним, а потім ще з одним покупцем… Я слухала її мову… Там жодного русизму, жодного акценту, навіть натяку на акцент… Навіть в тому вузькому лексичному полі чути було, що ця мова в її устах звучить не штучно — це жива мова, це її рідна мова. І жодного разу вона не перейшла до російськомовного покупця на російську…
… І це була та сама моя перша касирка. Та сама, котра, “нє будєт” обслуговувати українською, бо “нє знает, нє умеет и не обязана”…

…Я “построїла” один маленький Екомаркет. Я радію, бо він тільки-но місяць, як відкрився, і лиш почав вибудовувати свій стиль роботи. А поряд школа — і діти бігають сюди зграйками. І от тепер українська на всіх касах “за замовчуванням”. І лагідно.

Але радість моя блякне, коли думаю про ту касирку.
Що з цими людьми діється?.. Таке враження, що їм пороблено.

джерело

Локалізація товарів та послуг українською мовою – купуй україномовне свідомо. Інтерв’ю з Романом Матисом

Опубліковано:

itakpojmut

Великий і дуже великий бізнес змушений витрачати великі і дуже великі кошти на локалізацію своїх товарів і послуг, щоб просунути їх на ринках інших країн і з часом заробляти ще більше. Локалізація – це адаптація продукції до особливостей культури споживання певної країни, в якій виробних має намір вести свій бізнес. Вона зазвичай передбачає маркетингове, технічне і мовне удосконалення товару або послуги. Досконалість не знає меж, але має свою ціну. Виробник із радістю сприймає те, що кілька країн мають однакові технічні стандарти, спілкуються однією мовою, бо це дає змогу економити. Локалізував для ринку країни А – продаєш на ринках країни Б, В, Г і навіть Д. Мультинаціональні корпорації тому й стали гігантами на ринку, що рахували кожну копійку і заощаджували, де могли.

Однак, питання не лише в грошах. Для українського ринку товарів та послуг локалізація українською мовою – питання не лише ціни, але й права та гідності україномовного споживача. Чому саме так, спробуємо вияснити у Романа Матиса засновника та керівника ініціативи захисту прав україномовних “И так поймут”. Ініціативна група “И так поймут” функціонує з практичною метою, вона закликає звертатися до підприємців, які ведуть бізнес в Україні, з проханням вести мовний супровід свого бізнесу українською. Читати далі

«Розетка» запустила тестову українську версію сайту

Опубліковано:

screenshot

Інтернет-магазин «Розетка» запустив українську версію сайту. Поки що вона доступна не всім. У керівництві магазину редакції офіційно підтвердили початок тестової роботи «Розетки» українською мовою.

Про це пише Galinfo із посиланням на AIN.ua.

За словами директора магазину Владислава Чечоткіна, питання української версії сайту стояло перед компанією давно, але його непросто було вирішити, в першу чергу, через величину самого сайту. Читати далі

КМДА і облдержадмінстрації перестануть купувати ноутбуки без української клавіатури

Опубліковано:

klav1

Більшість облдержадмінстрацій будуть закуповувати ноутбуки лише з маркуванням клавіатури державною мовою.

Обласні державні адміністрації, Київська міська державна адміністрація, а також деякі міські ради погодились встановити додаткові умови для державних закупівель комп’ютерної техніки і відтепер будуть закуповувати ноутбуки лише з українським маркуванням.

Про це стало відомо з Фейсбук-сторінки громадської організації “Незалежні”, яка опублікувала листи-відповіді на звернення активіста Святослава Літинського. Читати далі

Волонтери поширюють українську мову в туристичних столицях світу

Опубліковано:

gid

Українська волонтерська група започаткували проект із поширення української мови в екскурсійних столицях світу – Guide-UA («Подорожуємо українською»). Він уже реалізується в деяких країнах Європи, а старт ініціативи відбувся в Празі 2012 року. Українська мова вже звучить у туристичних автобусах Відня, Таллінна, Вільноса, Риги, Варшави та Амстердама. Проект повністю волонтерський, його мета – підняти імідж України в очах європейців, сприяти поширенню української мови. Далі – матеріал Радіо Свобода.

«Українська мова звучить у столицях Європи. Українська мова – це спосіб донести до світової спільноти душу нашого народу. Щоб зрозуміли, чим живе Україна», – переконаний Віталій Мартинюк, аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень. Читати далі

Чернігівці розповідають про те, як перейшли на українську мову

Опубліковано:

chernihiv

На чернігівському сайті 0462.ua зібрано 6 історій про те, як російськомовні перейшли на українську.

“Прийнято вважати, що Чернігів – місто російськомовне. Дійсно, в результаті ряду історичних подій сучасне населення в більшості своїй розмовляє російською або на суржику – суміші російської та української мов. А ось чисту українську мову у нас почуєш нечасто. Однак вона є, і останнім часом її навіть стає більше”, – пишуть автори.

А ось і самі історії: Читати далі

“Якби ми возили на Схід більше українських книжок, нам не довелося б возити туди “броники”

Опубліковано:

rozlutska3

Українську мову можна вивчати не лише в школі, університеті чи на платних курсах. Уже три роки поспіль в Україні існує унікальний волонтерський проект “Безкоштовні курси української мови”, який пропонує свою допомогу всім охочим. Його волонтери працюють у 17 містах України.

Про те, чим живе проект, розповіла його координатор Анастасія Розлуцька “Дзеркалу тижня“. Читати далі