Особисті історії

Опубліковано:

Тетяна Бура

Я ніколи не думала, що буду писати таке. Але…
СЬОГОДНІ МЕНЕ ДИСКРИМІНУВАЛИ ЗА УКРАЇНОМОВНІСТЬ В ЛЬВІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІВАНА ФРАНКА.

Що відбулося. Ми прийшли на пару, але аудиторію ще не до кінця звільнили. Там сиділо купа жінок літнього віку (як я пізніше довідалась – то щось типу університету для старшого покоління). Більшість з них розмовляло російською. Я здивувалася, підійшла до дівчинки спитати, що відбувається.
Тут до мене підійшла жіночка і щось запиталася російською, (про план їх занять, вона думала я звідти).
Я їй сказала:
– Вибачте, я не розумію. І пішла собі до Таня Бойко говорити. Та жіночка побігла но їхньої “головної” нажалітись як то так, шо нє панімают вєлікій і магучій.
Ця “головна” заволала на всю аудиторію:
– Хто сказав, що не розуміє російську??!!!
Я спокійно піднялася і сказала, що Я. Такого ненависного погляду я ще на собі не відчувала. Це можна порівняти лише з одним (зразу перепрошую за переробку під ситуацію) :
“Вона” дивилась на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти.
“Вона” гриміла одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
“Вона” ладна була мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Три хвилини мовчання і фраза:
– Завжди треба перед усім залишатися людиною!!!
– Я повністю з Вами згідна, на 100%

Ну ніби все, всі вже заспокоїлись. Я пішла до останніх парт поговорити з Вікторія Дудик, вона виходила з іншою жіночкою і кидає:
– Дивися, це та красавіца, що російську не розуміє!
Завіса.

Мене трусило цілу пару. Я ручку не могла втримати. Де я вчинила не як Людина? Чи я послала когось? Чи образила? Невже я не маю права на НЕЗНАННЯ іноземної мови?
А ті, хто Миколу Куліша і Леся Курбаса за мову розстріляв були людьми?
І це в стінах мого рідного університету. В аудиторії імені Тараса Григоровича Шевченка. То ми тільки вірші можемо на академіях читати, а насправді в нас такі люди ще й чимось керують!!???

І найцікавіше, ми звісно це обговорювали після пари, кілька людей мене підтримало, більшості байдуже. Але була ще одна позиція:
– Таню, ви обидві винні, бо агресія була з двох боків.
– З яких двох боків? Я вибачилась, і сказала, що не розумію? Де агресія чи образа?
– Але ж ти із ввічливості, мала перейти на мову того, хто до тебе звертається, але не перейшла. І ти все розуміла.
– Але де написано, що я МАЮ розуміти?
– Але ж ти розумієш!!!!

Філфак. Українська філологія. І до чого це я. Коли до “головної” та жіночка прибігла жалітись, що я не розумію, та готова була мені горло перегризти одним тільки поглядом.
А коли я прошу підтримки, що отримую “ти винна, ти мала перейти, будь людиною”.

Мені деколи здається, що все йде до фінішу нашої державності, і не от через таких “захисників мордора”, а через нас самих.
Тому я затегаю тут всіх, хто якось причетний до української освіти, і запитаю: ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В СТІНАХ НАШОГО УНІВЕРСИТЕТУ. ХТО ЗБОЖЕВОЛІВ Я ЧИ ВОНИ!!??

джерело

Вчений-україніст Міхаель Мозер: Дешева пропаганда проти нового мовного законодавства не повинна перемогти

Опубліковано:

Чи є в європейських країнах мовні інспектори і якого мовного закону потребує сьогодні Україна, Deutsche Welle розпитала у президента міжнародної асоціації україністів Міхаеля Мозера.

У березні в комітеті з питань культури і духовності українського парламенту відбудуться слухання щодо трьох проектів нового мовного закону, зареєстрованих у Верховній Раді. Новий мовний закон, на розробку й ухвалення якого, за деякими оцінками, піде приблизно рік, має замінити скандальний “закон Колесніченка-Ківалова” (закон про засади державної мовної політики, ухвалений за часів президента Віктора Януковича у 2012 році), питання про конституційність якого розглядається Конституційним судом. Читати далі

Президент виступає за збільшення частки української мови на телебаченні

Опубліковано:

Президент Петро Порошенко виступив із ініціативою щодо запровадження на законодавчому рівні збільшення обов’язкової частки україномовного продукту на телебаченні. Про це він заявив під час виступу на церемонії вручення Національної премії України ім. Тараса Шевченка, – повідомляє прес-служба президента.

Порошенко зазначив, що, незважаючи на супротив, реалізація закону про квоти для українського музичного продукту в ефірах національних радіостанцій дала позитивні результати і сприяла поширенню української музики. Читати далі

Лауреат Шевченківської премії Іван Малкович під час нагородження виступив на підтримку закону про мову

Опубліковано:

Лауреат Шевченківської премії письменник Іван Малкович під час нагородження виступив на підтримку закону про мову.

“Нарешті має бути закон, який захистить право кожного українця отримувати усі послуги українською мовою. Від крамниць і громадських установ до глянцевих видань, радіостанцій, телебачення, де всі без винятку ток-шоу і програми повинні вестися державною мовою”, – заявив він під час церемонії вручення Національної премії імені Тараса Шевченка. Читати далі

У Черкасах стартували безкоштовні курси для вивчення української

Опубліковано:

У Черкасах стартували безкоштовні курси державної мови «Я говорю українською!». Двічі на тиждень упродовж двох місяців слухачів навчатимуть, як правильно послуговуватися українською мовою в побуті. Про це повідомляє Радіо Свобода.

Проводитимуть студії не філологи, а спеціалісти у своїх галузях, приміром, у медицині, кулінарії та освіті. Організатори сподіваються, що така методика допоможе слухачам покращити рівень української для повсякденного спілкування. Читати далі

Суд: українські вчені можуть не знати англійську

Опубліковано:

Окружний адміністративний суд Києва зобов’язав міністерство освіти України скасувати умову обов’язкового знання англійської мови для присвоєння вчених звань “професор” і “доцент”, – пише Deutsche Welle.

Окружний адміністративний суд Києва зобов’язав міністерство освіти та науки України скасувати вимогу про обов’язкове знання англійської мови для присвоєння вчених звань “професор” і “доцент”. Про це у понеділок, 6 березня, повідомило міністерство. Читати далі

Особисті історії

Опубліковано:

Юліана Литвиненко

Мене нагрібає.. Всі знають, що питання мови для мене – не весняне загострення, я не жертва популізма, маніпулятивних технологій, націоналізма, радикалізма і інших ізмів.. Я перейшла на українську майже 13 років тому, живучі в Харкові, це моя принципова позиція, мені всі казали, що розмовляю я, як серпом по яйцях, що “лучше нормально по рускі, чєм ТАК”, багато що казали, відпав величезний прошарок знайомих/друзів саме через це, але я вижила.. набула нових друзів, вдосконалила мову, як могла, 2 роки пішло на тверде “ч”, зробила українську рідною для своїх дітей, і зараз мало хто здогадається, що 24 роки української в моєму житті взагалі не було, окрім 2 рази на тиждень уроків в школі та деяких пісень в хорі.. в колі спілкування, яким я дорожу, наразі десь 50/50, і ніхто не дорікне мені в нетерпимості чи грубій експансії.. я завжди радію як дитина, коли офіціанти звертаються українською, тут же дякую їм за це і всіляко заохочую і мотивую тих, кому хочеться розмовляти зі мною українською, робити це.. Але не буду влаштовувати скандали чи сцени, якщо до мене не перейшли чи не мають українського меню – в деякі місця я не ходжу за відверту українофобську політику, десь можу спитати, чому так, невже це важко, а коли в моїй улюбленій Аромі раптом побачила, що українське меню нарешті з’явилося – дуже раділа і дякувала їм за це..
Але коли мова йде про школи, освіту, дитячі гуртки, про комунікацію в дитячих, нехай і розважальних закладах, в мені прокидається дракон… Так, я щодня переживаю на собі цю “інакшість” – я за це боролася і звикла.. Але чому мої діти в Україні в 2017, в Києві нарешті, а не в Харкові, мають почуватися як в еміграції – цього мені не збагнути.. невже не зрозуміло, що дітям бажано би знати мову країни, в якій вони живуть, якщо ви вже так категорично не хочете, щоб ваші діти послуговувалися нею щоденно??.. про це можна говорити безкінечно – всі україномовні, які віддавали дітей на музику і в спортивні секції, знають, про що я.. Майже неможливо знайти україномовних тренерів/викладачів в таких закладах.. І діти наші постійно почуваються в меншості – в кращому випадку до них переходять індивідуально, що не робить однак перебування там таким комфортним, як для інших, російськомовних дітей..
Я втомилася.. втомилася, що українська мова комунікації чи викладання стає чи не найпотужнішим фільтром.. що абсолютна більшість дитячих закладів орієнтовані повністю на російськомовного споживача.. Мені набридло боротись, відстоювати прописані конституцією права, щось комусь доводити, мені просто хочеться, щоб в цій країні діти, які розмовляють мовою цієї країни, не почувалися білими воронами – і це все…
Шукала на весну табір дітям.. з рекомендованих подивилася 3 – ВСІ описання, сторінки, сайти – все російською.. абсолютно.. Ну, я же не горда, я написала, щоб уточнити.. Ну мало лі.. Так, в ПП вони відповідають українською, і, власне, цим все і обмежується… Іди на фіг, Юля, зі своєю українською.. Їдь в свій Харків і не вимахуйся!.. тут у нас всі нормально разговарівают і не розводять вотетовот – чи твої діти не розуміють російської?? Не видумуй….у нас тут більшість!..
Як же я втомилася від того…
І я не знаю, що робити..
П.С. дуже хочу наголосити, що нікого не хочу образити чи протиставити – не читайте поміж строк.. І да, україномовність в мене не тотожня патріотизму чи іншим чеснотам – маю на увазі саме те, що сказала, і не більше..

001

002

003

004

джерело

Концепція канадського білінгвізму: “два народи” чи індивідуальні права?

Опубліковано:

(Початок циклу статей тут: Що вважати білінгвізмом: двомовна держава чи двомовні громадяни?)

Для початку, варто розглянути ситуацію на концептуальному рівні.

На момент британського завоювання (1759-1760 роки) у Канаді вже жило багатотисячне франкомовне населення. Повним ходом формувалася (франко)канадська ідентичність, а з ізоляцією від Франції цей процес прискорився. Після незалежності Сполучених Штатів, до країни переселилися тисячі англомовних лоялістів, до яких приєдналися іммігранти з Британії. Так виникли дві етно-мовно-культурні групи, жодна з яких не могла асимілювати іншу.

Вже у 1838 році, лорд Дархем писав: “Я знайшов два народи, що борються поміж собою у лоні єдиної держави” (у оригіналі було “two races”). Читати далі

Законопроект про мову №5670 проти закону Ківалова-Колесніченка: мова освіти

Опубліковано:

Політичні шулери, для який партійний піар – вище за державні інтереси, брешуть, що громадський законопроект №5670 “Про державну мову” передбачає “русифікацію освіти” і “повторює норми закону Ківалова-Колесніченка”. Щоб зрозуміти ціну цій брехні, варто просто порівняти статті чинного закону Ківалова-Колесніченка і законопроекту №5670 про мову освіти.

Кожному, хто порівняє ці норми, зрозуміло, які колосальні зміни у мовній ситуації в освіті стануться з прийняттям закону «Про державну мову». Закону, проти якого з такою люттю борються політичні шулери. Читати далі

Військові та волонтери підтримали відеороликом громадський законопроект про мову №5670

Опубліковано:

У мережі з’явилося відео, у якому відомі волонтери та військові звертаються до українців із закликом підтримати розроблений громадськістю законопроект “Про державну мову” №5670.

У відеозверненні висловлюють свої думки про необхідність підтримки державою української мови доброволець АТО та волонтер Родіон Шовкошитний, активіст та колишній політв’язень Кремля Геннадій Афанасьєв, волонтерка Aрмії SOS Аліна Михайлова, ветеран АТО та засновник Pizza Veterano Леонід Остальцев, снайпер батальйону “Київська Русь” та етнічний росіянин за походженням Анатолій Болотін, боєць Національної гвардії України Володимир Бойчук, а також солдатка з передової, чиє ім’я просила не вказувати з огляду на власну безпеку. Читати далі