У Мюнхені відбулися переговори міністра закордонних справ України Павла Клімкіна з міністром закордонних справ Канади Христею Фріланд. Вони велися українською мовою.
Про це на своїй сторінці у Твіттер повідомив український дипломат, політичний директор МЗС України Олексій Макеєв, – повідомляє ZIK. Читати далі
Павло Подобєд
У лютому в Херсоні сталась подія, що широко обговорювалась не лише серед місцевих ветеранів та волонтерів, але й стала темою для гарячих дискусій у мережі. У херсонському Центрі надання адміністративних послуг чиновниця відмовила відвідувачу в обслуговуванні українською мовою.
Працівниця ЦНАПу спершу відмовилась зробити необхідну ксерокопію паспорта п. Ігоря Петренка, а коли чоловік попросив, щоб у державній установі до нього звертались українською мовою – почала його ігнорувати, а згодом викликала охорону. Після цього херсонцю довелось захищати свої права на обслуговування державною мовою перед охоронцем та начальницею відділу ЦНАП. Читати далі
21 лютого в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбудеться круглий стіл до Дня рідної мови “Мовна деколонізація України: закон і практики”.
Початок о 12:00 в Актовій залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (бульвар Тараса Шевченка, 14). Читати далі
У Вінниці 16 лютого стартував флешмоб “Розмовляй українською, або мовчи цілий день”, приурочений до Дня рідної мови. Організатори обіцяють розробити мапу, на якій відзначать ресторани та кафе, де з клієнтами спілкуються українською.
Про це пише вінницький інформаційний портал “Вежа”. Читати далі
Українці підтримують закон про державну мову, проти виступають українофоби, – вважає професор Володимир Василенко, розробник законопроекту “Про державну мову” № 5670, – про це повідомляє прес-центр Українського кризового медіа-центру.
Закон «Про державну мову» передбачає суттєві збільшення кількості української мови у всіх сферах суспільного життя, проте жодним чином не зачепить приватну сферу. Такий закон є важливим елементом національної безпеки та незалежності України і користується широкою підтримкою українців. Читати далі
У Конотопі на Сумщині міська влада звернулась до підприємців з проханням дотримуватись мовного законодавства та українізувати вивіски та оголошення.
Про це стало відомо з Фейсбук-сторінки міського голови Конотопа Артема Семеніхіна.
“Вже більше 90% рекламних носіїв в місті Української перемоги Конотопі є державною мовою”, – повідомив міський голова. Читати далі
9 лютого Національна рада з питань телебачення і радіомовлення оштрафувала вісім радіостанцій за недотримання ними квот пісень і ведення програм українською мовою, – пише Детектор медіа.
За результатами позапланових перевірок Нацрада призначила штрафи у розмірі 5% ліцензійного збору таким радіостанціям: Читати далі
У херсонському Центрі надання адміністративних послуг чиновниця відмовила в обслуговуванні українською мовою Ігорю Петренку, капелану та волонтеру української армії.
Про це розповіла активістка Римма Бараненко на своїй Фейсбук-сторінці.
Ігор Петренко розповів, що працівниця ЦНАПу спершу відмовилась зробити необхідну ксерокопію паспорта, а коли капелан попросив, щоб у державній установі до нього звертались українською мовою, почала його ігнорувати, а згодом викликала охорону. Після цього капелану довелось захищати свої права на обслуговування державною мовою перед охоронцем та начальницею відділу. Читати далі
9 лютого Національна рада з питань телебачення і радіомовлення ухвалила рішення про трансляцію в Україні двох італійських і двох латвійських телеканалів, а передачі National Geographic Channel будуть доступні українською мовою, – повідомляє Детектор медіа.
Відповідні зміни було внесено до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України.
Доступними для ретрансляції в Україні стануть італійські телеканали Novela TV і Water Planet. Канал Novela TV (в форматах SD і HD) буде цілодобово транслювати фільми польською мовою, а Water Planet – пізнавальні програми, також польською мовою. Читати далі
Я можу розповісти сотню історій про україномовність — мою та моїх близьких. Можу розповісти про те, як у дитинстві знайома дивувалася слову «прізвище» з уст моєї сестри: «Чого ти кажеш «прізвище»? Кажи «фамілія». А наша родичка гидливо кривила губи, почувши від мене слово «плівка».
Можу розповісти про те, як моя шкільна подруга сміялася зі слів «перепрошую» і «кокетка» (саме в українському звучанні «кокетка», не російське «какєтка»).
У поїзді (я вже студентка) провідник відмовлявся дати мені ковдру, бо що таке ковдра? Глупа ніч, усі сплять, а він учив мене казати «адєяла», бо «ковдра» ніхто не розуміє, і взагалі що то за сон рябої кобили — ця наша українська мова, чого ми так на неї напосілись. От у нього донька володіє англійською і ще якоюсь, багато з ким спілкується, багато де їздить і каже, що українською ніхто ніде не розмовляє і нікому вона не потрібна.
Водій у маршрутці перекривляв моє слово «решта».
Моя сусідка по гуртожитку, читаючи Ніцше в бібліотеці Вернадського, чула поряд щиро здивований голос: «Девушка, Ницше на украинском? Как это Ницше может быть на украинском? Как? Вы и с друзьями разговариваете на украинском? Разве это возможно?».
Мій україномовний друг-італієць ішов у кіно на розрекламованого «Поводиря» і половину фільму не розумів, адже половина була несубтитрованою російською (російська там виправдана, адже саме нею спілкувалися чекісти, але чому без субтитрів?).
Син моєї подруги вчить німецьку мову в Ґете-Інституті. Викладачка пояснює німецьку граматику російською. Хлопець не розуміє, бо чого б він мав розуміти слова «падеж», «глагол», «склонение», якщо ніколи їх не вчив? Чому, щоб опанувати іншу мову, він має вдаватися до посередництва ще якоїсь третьої, незнаної? Група російськомовна, але хлопець має позицію, і вона натикається на насмішки й ворохобню: сусід по парті, старший на рік чи два, обурюється: «Да тебя никто не понимает, ты что, не можешь говорить нормально!».
Моя подруга, мама дівчинки-другокласниці, каже, що змушена постійно пильнувати мовне оточення своєї дитини, боротися за нього, бути насторожі, аби в разі чого дати відсіч. Тільки-но відволічешся — і твою дитину вже вчать пісеньок «Ходит-ходит серый волк», «В лесу родилась елочка», пропонують російські книжки й у разі чого виправдовуються «какая разница, какой язык».
Якщо ви україномовні, теж можете розповісти сотню історій. Ці історії перетікатимуть одна в одну, і годі переповісти все, адже є випадки, які ми запам’ятовуємо, бо вони кричущі, а є такі, на які вже не звертаєш уваги або звертаєш, але мовчиш, інакше говорити довелося б виключно про це.
Якщо коротко, ті історії не так про «крихітну свічечку букви Ї» та «місячний серпик букви Є» (за Іваном Малковичем), як про невпинну боротьбу, яку веде стійке, але водночас крихке Я в країні, де мало б почуватись якнайкомфортніше.
Ця боротьба не минає безслідно для здоров’я: організм, навіть загартований, виснажується. У десятирічного сина моєї подруги, щойно він виходить із Ґете-Інституту, починається істерика. У мене після розмови з провідником про «ковдру» й «адєяла» всю ніч безсоння. Мама другокласниці тому й відволікається іноді, тому й дає слабину, що жити в стані постійної боротьби неможливо. І головне питання: чому боротися за це маємо ми особисто, а не наша держава, безпека якої й полягає в захисті державної мови?
Ви кажете: «мовний патруль». Усе життя ми, україномовні по східний бік Збруча, стикаємося з мовним патрулем багатьох російськомовних. І, як на мене, проблема, яку часом озвучує дехто з них, мовляв, Українська держава насаджує українську (приклад, який часом наводили кримчани, — українська мова на поясненнях до лікарських препаратів), полягає в тому, що Українська держава недостатньо послідовно, а може, навіть недостатньо жорстко (боронь Боже, щоб мечем, але створюючи відповідні умови) її запроваджувала. Не так, як Фінляндія — фінську, Чехія — чеську, а Франція — французьку.
Я проти мовного патруля, бо проти авторитарності й тиску. Але вдамся до метафори: не може людина на милицях перемогти в бігові здорову людину. Людину на милицях варто підтримати, створити доріжки, якими вона безпроблемно рухатиметься і більше не ламатиме ніг, створити умови для одужання, і лише коли зможе ходити сама, пропонувати змагання. І було б дивно, якби людина на візку виступала за будівництво сходів, якщо немає пандусів. Це жорстка аналогія, але ідея в тому, що умови для функціонування української протягом кількох століть були такими, що вона не може почуватися повноцінно.
Я переконана, що нічого кращого за демократію не вигадано. Щойно мої і ще мільйонів таких, як я, мовні права не порушуватимуть, я захищатиму права російськомовних; якщо потрібно, ходитиму навіть на мітинги, і моє серце радітиме наявності в країні російськомовних ЗМІ (як і кримськотатарською, болгарською, угорською, вірменською мовами, івритом). А поки що, пробачте, не можу.