двомовність | Портал мовної політики | Page 2

Архів теґу: двомовність

Мовне тавро і розкіш невидимості, або Чому йдеться не про націоналізм

Опубліковано:

prapor

В одному з виступів на TED промовець розповів таку історію. Якось на феміністичному зібранні, які він відвідував студентом, темношкіра жінка запитала у світлошкірої: «Що ти бачиш, коли зранку дивишся у дзеркало?». «Я бачу жінку», — відповіла та. «А коли я дивлюся вранці у дзеркало, то бачу чорну жінку», — сказала її співрозмовниця. Тоді єдиний присутній чоловік зніяковіло зізнався: «Коли я дивлюся зранку у дзеркало, то бачу людину». Тому що чорний колір шкіри і жіноча стать видимі. Невидимість — це привілей, який не бачать ті, хто ним володіє, але відсутність якого повсякчас відчуває на собі решта. Нам не муляють ті наші риси, які вважаються у соціумі універсальними і знеособленими.

Ця ідея надається для аналізу багатьох явищ, зокрема мовного. Проблема в тому, що українська мова багато де в Україні є видимою. Себто говорити українською мовою — це не послуговуватися усім зрозумілою і очевидною мовою для комунікації зі своїми співвітчизниками. Це значить демонструвати свою світоглядну позицію, політичні та ідеологічні переконання, звідки ти родом, свій соціальний статус, зрештою, напрошуватися на питання «Ви зі Львова?». Це значить носити на собі мовне тавро, яке іноді муляє настільки, що хочеться за будь-яку ціну його позбутись, одягнувши російськомовний плащ-невидимку. Читати далі

Закон про квоти на ТБ: обіцяних 75% української мови не буде

Опубліковано:

tv-2

Сергій Оснач

Отже, закон про квоти для української мови на ТБ ухвалено – в редакції профільного комітету з питань свободи слова. Це непогано. Початкова редакція, яку Рада ухвалила в першому читанні, була значно гіршою. Але чи варто радіти, якщо ухвалений закон містить як плюси, так і чимало мінусів і дуже дивних компромісів із здоровим глуздом?

Обіцяних 75% української мови на ТБ не буде (а на місцевих каналах не буде й задекларованих 60%). Адже згідно з ухваленим законом, “українськомовними” вважатимуться й передачі, де лише відники (ведучі – ред.) говорять українською, нехай навіть за кадром. Тобто до української квоти можуть бути зараховані навіть передачі, де російська домінує. На щастя, комітет таки передбачив у законі, що це не стосуватиметься передач, які транслюються в записі – щоб зарахувати їх до української квоти, доведеться робити повний переклад українською. Читати далі

“По ногах як по бульвару”: чому мовні питання такі болючі? Приклад Канади

Опубліковано:

493

Чистий, світлий магазин. Чудовий асортимент за помірну ціну. Клієнт набирає повний візочок товарів і підходить до каси. В нього чудовий настрій.

За касою, акуратна дівчина привітно усміхається – і вітається мовою X.
Клієнт сухо відповідає мовою Y.
Касирка, не менш ввічливо, продовжує говорити мовою X.
Клієнт відповідає мовою Y; він стає різким і нервовим.
Касирка щиро не розуміє у чому річ. І продовжує мовою X.
Клієнт агресивно вимагає відповідати Y, посилаючись на те, що це – тутешня мова.
Касирка відповідає мовою X. Клієнт залишає товар і йде геть, гупнувши дверима.
Касирка потискає плечима: “І чому він такий психований? Я ж до нього нормально, а він…”

Подібна сцена могла б відбутися і в Україні, і у Квебеку, і у багатьох інших частинах світу. І, до речі, відбувається з певною регулярністю. Читати далі

Бути “ввічливою меншиною” та “швидко порозумітися”? Чому деякі франкомовні поза Квебеком обирають англійську

Опубліковано:

Waiter3

(Читайте статті Євгена Лакінського про таємниці канадського білінгвізму: Що вважати білінгвізмом: двомовна держава чи двомовні громадяни? , а також Концепція канадського білінгвізму: “два народи” чи індивідуальні права?  і Навчити слона плавати: двомовність на федеральній держслужбі у Канаді (і чому нічого не можна змінити) )

Англомовна Канада і, зокрема, Оттава, – чудове місце для жити і праці. Тут ввічливі привітні люди, добра економіка, якісний сервіс, гарні кар’єрні перспективи. Щоб почуватися у Оттаві комфортно, франкомовному треба дві речі: 1) добре засвоїти англійську і 2) забути що місто “мало б бути двомовним”.

(Київ, до речі, теж комфортабельне місто – якщо не чекати на україномовне обслуговування)

Якщо в Оттаві ви намагаєтесь усюди користуватися французькою на рівні з англійською, то ризикуєте стати нещасною нервовою людиною. Читати далі

Навчити слона плавати: двомовність на федеральній держслужбі у Канаді (і чому нічого не можна змінити)

Опубліковано:

woman

(Читайте статті Євгена Лакінського про таємниці канадського білінгвізму: Що вважати білінгвізмом: двомовна держава чи двомовні громадяни?  і  Концепція канадського білінгвізму: “два народи” чи індивідуальні права?)

Уявіть собі звичайного дорослого слона. Одного дня, прийнято рішення що слон відтепер – “сухопутний-і-морський звір”, який плаває не гірше ніж ходить. Отже, слона щодня водять на пляж. Той старанно плаває протягом години, уявляючи себе китом. Після чого повертається на сушу.

Уявили? Тепер поговоримо про двомовність на федеральній держслужбі Канади. Читати далі

Таємниці канадського білінгвізму: мови у реальному житті Канади

Опубліковано:

Canada-Flag

Ми вже писали, що чутки про канадську двомовність дещо перебільшені: лише 17,5 % знають обидві офіційні мови. Натомість, дві третини населення (68 %) знають англійську, але не французьку. Це – коло 90 % англомовних канадців. Ще 12,6 % знають французьку, але не англійську. Це – коло половини франкомовних канадців. Таким чином, більшість населення країни – одномовна.

Час від часу, у англоканадській пресі з’являються статті на тему, що ніяка Канада не двомовна, а тому політика білінгвізму не має сенсу. Квебекській пресі не треба й доводити канадську одномовність: для цього достатньо спробувати замовити французькою сніданок у пересічному кафе Торонто, Калгарі чи навіть Оттави, столиці країни. Читати далі

Міхаель Мозер: Мовний закон, спрямований на розвиток української мови, конче потрібний

Опубліковано:

mozer

Походження української мови, її сучасний стан, мовне законодавство та те, як підтримати розвиток української мови, – всі ці питання, які викликають жваві дискусії в Україні, і ще жвавіші за її східним кордоном, належать до кола наукових інтересів відомого мовознавця, професора Інституту славістики Віденського університету Міхаеля Мозера.

Нещодавно він презентував свою нову книгу «Нові причинки до історії української мови» у Слов’янській бібліотеці у Празі, і це стало нагодою, щоб поговорити про це широке коло питань із Радіо Свобода. Читати далі

На мовному фронті без змін. Як вберегтися від цитування радянських комедій?

Опубліковано:

KK-2

Любко Петренко, для ZAXID.NET

– Ви усвідомлюєте, що цей документ будь-який суд може легко визнати нелегітимним, – роблю імпровізований правовий лікнеп банківському клеркові, котрий подав мені для заповнення бланк заяви.

– Це ж чому, там є якась помилка? – здивовано глипає він на мене.

– Так, і дуже суттєва – бланк надруковано російською мовою, – пояснюю я.

– А, ну так би й сказали, що хочете заповнити заяву українською, –скорчивши легку гримасу, відповідає клерк і починає порпатися у своїй шухляді, шукаючи українськомовний екземпляр. Пошуки успіхом не завершуються, клерк намагається запропонувати компромісний варіант: Читати далі

Російська мова та стратегічні інтереси Росії. Із виступів на конференції в Дипломатичній академії МЗС РФ

Опубліковано:

Міжнародна федерація російськомовних письменників

Російська мова та стратегічні інтереси Росії

Із виступів на конференції «Розширення використання російської мови як однієї зі світових мов» (Дипломатична академія МЗС РФ)

Укріплення позицій російської мови як мови, якою розмовляють мільйони людей в нашій країні та за її межами, просування її як однієї зі світових відповідає стратегічним інтересам Росії та її національної безпеки. Функціонування російської мови як світової, розповсюдження її за кордоном вимагає узгоджених дій міністерств та організацій в самій Росії, а також закордонних закладів нашої країни у всьому світі.

Ю. Є. Фокін, ректор Дипломатичної академії МЗС РФ Читати далі

Чому «російськомовні воїни АТО» не аргумент

Опубліковано:

Твердження про «російськомовних в АТО», яке виринає у кожній мовній дискусії, вже стає мемом на зразок «наши деды воевали». Обидві тези частково правдиві, за ними стоїть і кров, і біль, і героїчні вчинки, які здебільшого належать не тим, хто користується чужими подвигами як аргументами в дискусіях.

Цей маніпулятивний прийом активно застосовували проросійські сили, спершу маркуючи пам’ять про трагічні події Другої світової війни георгіївськими стрічками, а потім одягаючи їх на противників тодішньої опозиції та Майдану, а згодом і цілісності України. Емоційний ланцюжок, за який смикають пропагандисти, простий: якщо ти проти «антифашистів» з георгіївськими стрічками, то ти проти власних дідів і бабць, які проливали кров на тій жахливій війні, плюндруєш пам’ять про їхню перемогу, підтримуєш їхніх ворогів, а отже нацизм і Гітлера.

Цей прийом використовують зараз і ті, хто ветує будь-яку ініціативу щодо захисту і популяризації української мови нагадуванням про російськомовних наших захисників на сході. Хочеш україномовну версію інтернет-магазину, обслуговування українською в кафе чи супермаркеті? Тебе обурює тотальне переважання в медіапросторі російської мови? Отже, розпалюєш міжнаціональну ворожнечу, ображаєш російськомовних, серед яких багато бійців АТО і волонтерів. Але цей аргумент є маніпулятивним і непереконливим з кількох причин.

Читати далі