Архів теґу: двомовність

Юрій Шевчук: Мовна шизофренія – нова, потужна форма русифікації

Опубліковано:

Здавалося б, методи прямої заборони української мови, – Емські укази, Валуєвські циркуляри тепер не є можливими. Але реальність українська є такою, що їх замінили заборони неоголошені, які діють на рівні м’якої, символічної влади, коли створюються ситуації, впроваджуються правила, ніким не підважені, за якими україномовному стає некомфортно працювати, скажімо, у бізнесовій компанії.

Про це сказав Юрій Шевчук, викладач української мови у Колумбійському та Єльському університетах, який нещодавно у Львові у книгарні «Є» прочитав лекцію про «Політику мовної шизофренії в Україні. Джерела, форми, наслідки». Подаємо вашій увазі лекцію Юрія Шевчука з незначними скороченнями. Читати далі

Через львівського активіста у МВС перекладатимуть всі відеовиступи українською

Опубліковано:

На офіційному YouTube каналі Міністерства внутрішніх справ відеофрагменти виступів, коментарів та інтерв’ю супроводжуватимуть перекладом українською мовою. Таким чином у відомстві зреагували на позов львівського активіста Святослава Літинського, який подав до суду на МВС через виступ російською міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Про це 3 вересня на своїй сторінці у Facebook повідомив прес-секретар МВС Артем Шевченко. Читати далі

Готують до друку книгу про мовну шизофренію в Україні

Опубліковано:

Літературна агенція Discursus готує до друку книжку Юрія Шевчука «Мовна шизофренія. Quo vadis, Українo?». У своєму творі автор, кандидат філологічних наук, викладач української мови у Колумбійському університеті та Гарварді, дослідить причини та культурно-соціальні наслідки змішування двох мов – російської та української.

«Лінґвошизофренія – ориґінально український феномен, відсутній в інших країнах Заходу як мовна політика і культурний стандарт. На відміну від двомовности, або білінґвізму, вона маловідома і за малими винятками, не описана у західній соціолінґвістиці. Тим часом лінґвошизофренія настільки всепроникна у пост-совєтській Україні, що поза нею годі зрозуміти її політику, культуру, ідентичність, публічний дискурс та історичні перспективи», − пише у своєму дослідженні Юрій Шевчук. Читати далі

Тарас Прохасько. Наївно. І все ж…

Опубліковано:

Можливо, все це мене переймає передовсім тому, що я є людиною, яка живе у мові, для якої мова є не тільки місцем дії, але й найреальнішою і найважливішою формою світу. Але, навіть якщо так, то чим такі люди, як я, гірші від аутистів, вільних підприємців, гомосексуалістів, євреїв і переселенців? Цілком природно, що у модерному суспільстві, яке так наполегливо декларує права людини, ці люди також хочуть почувати себе більш-менш комфортно. Читати далі

Мовна політика Квебеку

Опубліковано:

В Україні немає різкого кордону між мовними спільнотами: більшість населення вільно розуміє як українську, так і російську, частина російськомовних вважає себе українцями, а дехто регулярно переходить з мови на мову залежно від ситуації.

Але у Канаді – абсолютно інша ситуація. Більшість англомовних мешканців взагалі не розуміють французької. Це стосується і деяких міністрів федерального уряду “двомовної” країни. Частина франкомовних ледь розуміє англійську. “Другу офіційну” вивчають практично як іноземну. Лише 17% канадців вважають себе двомовними, але реальний відсоток напевно менший. Менш ніж 1% населення вважає рідними водночас англійську і французьку, і приблизно стільки ж вживає вдома обидві мови. Решта – АБО англомовні, АБО франкомовні. Читати далі

Донбас буде вільно розмовляти двома мовами – Порошенко

Опубліковано:

Петро Порошенко обіцяє врахувати в конституційній реформі специфіку Донбасу й інших регіонів. Про це Порошенко заявив у Сіверськодонецьку.

“Донбас є і буде українським, він буде вільно говорити українською і російською мовами. Місцеві громади Донбасу так само, як громади по всій Україні в рамках конституційної реформи щодо децентралізації отримають додаткові права і фінансові можливості”, – зазначив Порошенко. Читати далі

Отар Довженко. Про мову без істерик

Опубліковано:

Проблеми треба проговорювати, осмислювати й намагатися розв’язати, а не витісняти, замовчувати і приховувати. Це вам будь-який психолог скаже. І проблем національних чи суспільних це стосується не менше, ніж індивідуальних.

Який вигляд має суспільство, яке замело під килимок свої проблеми, можна побачити в Молдові. Коли піднімаєш тему Придністров’я, молдавани ховають очі, відвертаються і намагаються чимскоріше перевести тему. Вони все знають, але не хочуть про це думати: якщо не чухати, не болить, то й слава Богу.

Зараз притомна частина українського суспільства рухається в тому ж напрямку. Заперечувати, що в Україні щось не так із мовною ситуацією, вже давно стало правилом доброго тону й поступово стає єдиною можливою точкою зору для освіченого, політично поміркованого ліберального індивіда. Сьогодні, якщо ти насмілишся заїкнутися про те, що українська чимось відрізняється від російської, а її становище в Україні не є задовільним, тебе вмить прирівняють до Ірини Фаріон, назвуть “вишиватником” і агентом Путіна, а також нагадають про те, що російськомовні патріоти воюють на Донбасі, а ти – ні. Не вірите – перевірте; це вже майже Godwin’s law. Читати далі

Тарас Марусик. Больові місця чинного українського мовного законодавства

Опубліковано:

Існує реальна загроза, що на зміну голобельній і шовковій русифікації Російської імперії та Радянського Союзу може прийти «патріотична русифікація».

Головне завдання українського законодавства про мову було і залишається тим самим – стримувати русифікацію і дерусифіковувати українське суспільство. Два десятиліття цей процес тривав зі змінним успіхом, але хисткий баланс між обома мовами, який полягав у законсервуванні спадщини століть на момент здобуття Україною державної незалежності, зберігався. Все різко змінилося з приходом до влади Януковича та його оточення. Законодавствові про мову було завдано болючого удару, а статус державної української мови було підважено ухваленням Закону України «Про засади державної мовної політики». Читати далі

Двомовність як хвороба. Професор Колумбійського університету називає українську мовну ситуацію «мовною шизофренією»

Опубліковано:

В Україні провадиться послідовна політика змішування української мови з російською. Такої політики не існує в жодній європейській країні – навіть в тих, що мають співставну з українською ситуацію – мовну більшість, та великі за розміром мовні меншини. Однак там не допускається, щоб в публічному просторі – на телебаченні, на радіо люди розмовляли двома мовами. Це вважається елементарним браком освіти, що руйнує культуру мови, і культуру як таку. До речі, подібне змішування також не допускалося в Совєцькому Союзі: на телебаченні і радіо не було програм, де одночасно, протягом п’яти хвилин, говорили українською та російською.

Професор Юрій Шевчук більше 20-ти років викладає українську мову за кордоном, зокрема, в Колумбійському та Єльському університетах у США. За цей час він спостерігає, як інтерес до вивчення української у світі стрімко зменшується – замість 17-19 студентів у групах, тепер її вивчають один-два. Це – безпосередній наслідок політики «мовної шизофренії» в Україні, вважає він.

Про те, що означає ця концепція, що уможливило появу феномену Ірини Фаріон, та як зробити українську мову конкурентоздатною, Шевчук розповів в інтерв’ю ZAXID.NET. Читати далі