Маю думку щодо „російськомовних патріотів“, яку намагаюся поширювати. Але стосується ця думка тільки тих, хто дійсно ризикує життям в ім’я ідеалів. Якось би треба їх нахилити до переконання, що їхня московська мова не є ідеалом, а швидше персональним гріхом проти України, тієї України, за яку, дослівно, проливають кров. Що російськомовна Україна не варта їхньої крові, і що коли вони навчаться вже тепер і негайно назавжди покинути рідну, всього лиш в другому поколінні, московську мову, – то це буде спокутою первородного гріха, вартіснішою для України, аніж їх пролита кров.
Перегрішення (гріх) буває буває вольнеє і невольнеє. Так чи инакше, люде йдуть до церкви і там сповідаються. Як зробити, щоби добровільно (за спонукою совісті) щиро вважали гріхом свою слабкість не тільки, як вчить Церква, в перелюбі, в окраданні та заподіянні кривди знедоленій сироті, але й в окраданні і заподіянні кривди Сироті – Українській Мові.
А вона є сиротою, бо її вигнали з панських палат (читай з „establishmentу“).
Чи, може, так запланував Інтер-Космо-ЕвроСоюз, а Президент–просто виконавець?
Архів категорії: Блоги
Ave, Lingua! Мовний націоналізм та його роль у збереженні державності – Христина Потапенко
«Мова людини є для неї сутністю її душі»
Йоган Ґ. Гердер
У другій половині ХVIII, коли поняття державного націоналізму не існувало як такого, а саме слово націоналізм не мало жодної негативної конотації, завдяки працям німецького філософа Йогана Ґ. Гердера були введені поняття культурного та мовного націоналізму. Прояви державного націоналізму почали виникати з наполеонівськими війнами, коли держави, на які насувалась хвиля територіальних претензій Наполеона, розпочинали боротьбу за свою національну ідентичність та державу. Гердер у своїх працях «Мова і національна індивідуальність», «Про походження мови», «Ідеї до філософії історії людства», розкриває питання важливості збереження та розвитку мови. В одній зі своїх праць він зазначає:
«Чи є щось дорожче для народу, ніж мова його батьків?
У цій мові зосереджена вся думка народу, його традиції, історія, релігія та основи буття, все його серце і душа. Позбавити народ його мови означає позбавити його єдиного вічного блага»
За Гердером, саме від мови починається розбудова національної самобутності і власне мова є фундаментом всіх культурних цінностей народу. Мова – це основна прикмета роду, за якою розрізняли на категорії «свій» та «чужий». Знищення мови того чи іншого роду призводило до його зникнення, оскільки стиралась його найважливіша дефінітивна ознака. Гердер багато писав про культурний націоналізм, але з поміж нього виділяв мовний націоналізм як невід’ємний чинник існування першого. У часи, коли державний націоналізм був лише засіяним у суху землю імперіалізму зерном, мовний націоналізм давав свої плоди, завдяки філософським напрацюванням Гердера, який заклав цю ідею в голови поневолених імперіями народів. Загарбати території для імперії було неважко, військова могутність та чисельність давалась взнаки, але в боротьбі з мовою та культурою військо було безсиле. Звичайно, можна було вбити носія мови, але краще вбити мову, бо людські ресурси все-ж були потрібні, особливо ресурси без самоідентифікації.
В Російській імперії, а згодом СССР, «війна з мовою» була чи не найзапеклішою. Мовний шовінізм правителів Російської імперії та СРСР щодо української мови став наріжним каменем розвитку українського мовного націоналізму. Довгий час основним інструментом знищення України було знищення української мови та творення ідеї так званої «спільної історії». Історію можна сфабрикувати, а от мову потрібно було просто вбити або вбити людей, які нею розмовляли. Голодомор 1932-1933 рр. це, з поміж усього, і мовний геноцид.
Варто звернути увагу, що мовний націоналізм в жодному разі не можна ототожнювати з мовним шовінізмом. Шовінізм це вбивство чужого, націоналізм це захист свого. Шовінізм спрямований на знищення іншої нації, це проповідь національної виключності, у свою чергу націоналізм – це дії спрямовані на боротьбу проти шовінізму та загарбання. Важливо сприймати націоналізм не в категоріях його негативних трактування. Саймон Дюрінґ писав: «я відмовляюся від позиції, яку займає більшість гуманістів, модерністів, марксистів, а саме, що націоналізм є природно загрозливою ідеологічною формацією. Що ж як не культура захищає від культурного, економічного і військового вторгнення імперіалізму?».
Мовний націоналізм можна розуміти як намагання здобути для спільноти право на використання рідної мови у вищих сферах спілкування – освіті, пресі, періодиці, літературі, науці, релігії, судочинстві, у державних структурах, на виробництві і т.д. Відомий американський учений Уріел Вайнрайх подає наступну дефініцію мовного націоналізму, що це «ставлення до мови як до неподільної єдності і, яка, на противагу іншим мовам, посідає високе становище на шкалі вартостей, становище, яке потрібно захищати».
Націоналізм – це свобода, писав С. Дюрінг. Мовний націоналізм – це свобода розмовляти рідною мовою у всіх сферах життя, як приватного, так і публічного. Такий же висновок можна зробити з тези Антона Лембеде, президента Африканського Національного Конгресу Ліга Молоді (АНКЛМ) та архітектора південно-африканської повноцінної ідеології африканського націоналізму:
«Історія новітнього часу – це історія націоналізму. Націоналізм випробувано в народній боротьбі й у вогні битв; він виявився єдиною протиотрутою від чужоземного панування й сучасного імперіалізму. Саме з цієї причини найбільші імперіалістичні держави гарячково й щосили намагаються пригасити й викорінити всі націоналістичні тенденції серед своїх чужорідних підданців. Саме тому вони щедро витрачають колосальні суми на пропаганду проти націоналізму, відкидаючи його як «вузький», «варварський», некультурний», «диявольський» тощо»
Розвиваючи ідею Гердера, Олександра Єфименко у статті „Пам’яті Тараса Григоровича Шевченка” писала:
«Втрачаючи рідну мову, народ втрачає разом з нею і своє духовне надбання, яке він нажив за багато віків, свій особливий спосіб розуміння світу, особливий спосіб передавати це розуміння, свої запаси мудрості, що зберігаються в народній поезії, в творах усної словесності, якими багатий кожний обдарований народ»
Гердер ніколи не був державним націоналістом, але став батьком націоналізму мовного та культурного. Він вважав, що людині необхідно мати власну культуру та мову, оскільки, якщо їжа і вода потрібна для того, щоб жити біологічно, то мова та культура – щоб жити націє-культурно, тобто бути частиною якоїсь групи. Мова та культура є ідентифікаційними чинниками цієї групи. За концепцією Гердера мова також є свідомістю і дією. Кожна людина, яка вважає себе націє-культурною одиницею конкретного суспільства має спільну ідею та реалізовує її протягом всього життя. Гердер писав:
«Причиною виникнення такої кількості мов стали розбіжності в поглядах на велику спільну мету, а не тільки міграція народів»
Мовний націоналізм важливий для збереження цієї мети кожним народом, кожною його націє-культурною одиницею. Такою метою є саме збереження, колись роду, а тепер нації. Нація не може існувати без ідентифікаційних ознак, бо власне завдяки цим ознакам група людей отримує цей величний титул «Нація» та отримує право на власну територію, владу та інші атрибути державності.
Для розвитку мови та її переходу до наступника роду, між мовою та окремою людиною має бути тісний фізичний та духовний зв’язок. Мова має бути не зовнішньою потребою існування та комунікації з метою задоволення матеріальних потреб, а перш за все внутрішньою потребою душі, для якої саме ця мова є зоною абсолютного комфорту. Імперіалізм руйнує зону абсолютного комфорту, нападаючи на мову з бажанням якщо не знищити, то до мінімуму звести її роль та вплив на індивідуумів. Проте, варто зазначити, що в імперіалізмі, наслідком якого є народження мовного націоналізму, Гердер вбачає не лише деструкцію, але й спонуку для розвитку мови. Гердер зазначає:
«Чим більше він (народ) буде звернений проти інших, тим стане згуртованішим, дужче триматиметься свого коріння, складатиме пісні про діла своїх предків, робитиме їх своїми гаслами, вічними пам’ятками, з тим більшим патріотичним почуттям, у тим більшій чистоті зберігатиме цю пам’ятку – мову, і тим інтенсивніше відбуватиметься вдосконалення мови як говірки предків; тому природа вибрала цей шлях удосконалення мови»
Відновлення апетитів недобитої північної імперії є з одного боку деструктивним фактором для держави, але є безумовно і чи не найважливішим фактором розвитку націоналізму та патріотизму. Однак, з поміж яскравого політичного та державного націоналізму-патріотизму не можна забувати про неабияку роль мовного націоналізму, безсумнівно важливішого від своїх молодших братів.
Вивчити мову звичайно важче, ніж одягти вишиванку, проте, це набагато дієвіший спосіб зберегти національну самобутність, оскільки вишиванку набагато легше здерти з тіла, ніж мову видерти з душі. В жодному разі, не хочу применшити ролі культурного націоналізму, який, зокрема проявляється в національному одязі, традиціях та обрядах, але перше все має бути мовний націоналізм, а уже разом з ним і культурний, який в аксіологічному вимірі втрачає свою вагу без першого. Мовний націоналізм – це фундамент, а без фундаменту неможливо збудувати будинок націоналізму культурного.
З поміж усіх визначень мови, Гердер звертав особливу увагу на те, що
«мова – це скарбниця людської думки, до якої кожен по-своєму щось дає, це сума діяльності всіх людських душ».
Тому відкидаючи мовний націоналізм, кожен член нації множить на нуль діяльність своїх предків, які творили та берегли мову, щоби згодом передати це багатство наступним покоління. Мова це асонанс безлічі людських душ, з’єднаних однією ниткою національної самобутності, що передається з покоління в покоління та дає можливість заявити та підтвердити свої права називатись «Нація».
Використані джерела:
- Гердер, Йоган Ґ. (2010). Мова і національна індивідуальність. Націоналізм: антологія. Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. Київ: Простір. Смолоскип. с. 3-9
- Гердер, Йоганн Г. (2007). Трактат о происхождении языка. Москва: ЛКИ.
- Дюрінг С. (1996) Література – двійник націоналізму? Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. За ред. М. Зубрицької. Львів: Літопис.
- Мандела, Н. (2015). Довгий шлях до свободи. Київ: Наш формат
- Радевич-Винницький, Я. (2010) Іван Франко й український мовний націоналізм. Нагуєвицькі читання – 2009: Іван Франко і парадигми соціально-гуманітарних наук початку ХХІ століття. Дрогобич. с. 195 – 227.
© Христина Потапенко
Частка учнів у школах України, що навчаються українською
Автор – easternwestern
У Радянському союзі велась політика активної русифікації українців та інших національностей. Якщо ще у 1950-х роках понад 80% учнів України навчалися українською, то на момент здобуття Україною незалежності лише 49.3% школярів України навчалися українською мовою. У часи незалежності наша держава поступово відновлює рідну мову викладання у школах і у 2012 році українською навчалось 81.9% учнів країни.
Слід розуміти, що політика українізації у жодному разі не направлена проти національних меншин України, а лише проти результатів імперської експансії Російської імперії та СРСР. Так, відсоток учнів, що навчались третіми мовами (не українською та не російською) за часів СРСР постійно падав (а самі нацменшини не рідко піддавались дискримінації та депортації) і на момент здобуття Україною незалежності становив 0.7%, зараз цей показник піднявся до понад одного відсотка від усіх учнів України.
Карта частки учнів у школах з українською мовою навчання по роках
Графік українізації шкіл України
Цікаві факти щодо українізації українських шкіл
1. Найактивніше українізація йшла при Кучмі, незважаючи на те, що цей президент у передвиборчій кампанії виступав як проросійський, обіцяв російську мову зробити державною і на той час погано володів українською;
2. При Ющенку українізація шкіл значно зповільнилася, незважаючи на явну проукраїнськість даного президента. Проте, пов’язано це у першу чергу з тим, що в 90-ті українізувалися школи по усій Україні і за деякий час у багатьох регіонах західної та центральної України відсоток україномовних шкіл впритул наблизився до 100%. Відповідно в подальному українізація шкіл відбувалась переважно лише на сході та півдні України;
3. Найшвидшими темпами українізація шкіл відбувалась у Києві, на зорі незалежності менше третини столичних шкіл були україномовним, тоді як зараз 97% школярів у Києві отримують освіту українською мовою;
4. Крим та Севастополь були єдиними регіонами, де певний час українських шкіл не було взагалі, хоча українці складали четверть населення Криму. Інші народності теж вимушені були віддавати дітей в російськомовні школи, оскільки інших на Кримському півострові практично не було. Станом на початок 2014 року 8% учнів Криму отримували освіту українською, приблизно ще стільки ж отримували освіту третіми мовами (переважно кримськотатарською);
5. Як не дивно, найукраїнізованіший регіон України знаходиться не в Галичині. Ним є Рівненська область, де українською мовою навчаються 99.98% учнів;
6. У 10 регіонах України відсоток учнів, що навчаються українською мовою вищий ніж 99%.
Карти по кожному році, для більш детального перегляду
джерело – statistika.in.ua
Мовний розподіл середньої освіти у Запоріжжі
Мовний розподіл середньої освіти у Запоріжжі
За переписом 2001р. у Запоріжжі проживає 70,3% українці та 25,4% росіян, за даними соцопитування (Rating Group) у 2015 українцями себе назвали 83% населення міста, росіянами 16%.
Проаналізувавши дані (ІСУО) розподілу шкіл за мовою навчання, можна зробити наступні висновки. Що українські школи у Запоріжжя складають 65,77% від загальної кількості шкіл, а російські 34,23%. Але учнів, які навчаються в українських школах, виявляється на три відсотка менше 62,64%, а у російських навчається 37,36% учнів. Ця різниця виникає в результаті того що в середньому в українських школах навчається на 12,43% менше учнів ніж в російських, 456 учнів проти 531 учня відповідно. Найменше українських шкіл у Комунарському районі 56,25%, найбільше у Хортицькому районі 76,92%. Розподіл кількості учнів за районами майже аналогічний, за винятком, Жовтневого району де є 66,67% українських шкіл, але в них навчається всього 45,97% учнів. На противагу російські школи, складають 33,33% і в них вчиться 54,03% учнів. Якщо розглядати розподіл учнів в залежності від типом навчального закладу то, в українських гімназіях, колегіумах та ліцеях навчаються 51,81% учнів, а в російських 48,19%. В інших типах шкіл (вечірня школа, загальноосвітня школа, навчально-виховний комплекс, спеціалізована школа) 68,05% учнів навчається в українських та 31,95% російських.
Автор інтерактивної візуалізації та таблиці зі зведеними даними – Vladimir Golomb
Автор графіків – Станіслав Свідлов
Мовна політика Польщі або чому для поляків мова понад усе…
Після трьох поділів 1772, 1793 і 1795 рр. Річ Посполита перестала існувати як держава, а її території розділили між собою Австрія, Пруссія та Росія. Відновлення Польської держави відбулось більше як за сто років у 1918 р., проте, справжня незалежність розпочалась після переходу від тоталітаризму до демократі, переходу від Польської Народної Республіки до справді незалежної, демократичної Польщі. Впродовж цих двохсот років, як пише професор Адам Павловський, “…за відсутності власної території та суверенних державних інститутів, важливим або й найважливішим визначником національної ідентичності була мова”. Станом на сьогодні, за різними даними, польською мовою розмовляє від 39 до 48 мільйонів осіб. Читати далі
Про мову і владу
Представники свідомої громади, які беруть участь у мовних дискусіях, дуже часто припускаються однієї прикрої помилки. А саме: вони заявляють, що захищають мову, що в них болить душа за мову, що наша мова вмирає, тощо – і моментально потрапляють на слизьке поле маніпуляцій, де їх збивають з ніг підступними питаннями. А какая польза ат мови? А што ізмєнітся, єслі ми всє заґаварім на мовє? Ми жить сразу лучше станєм? А вот русскаязичниє тоже ваюют. Кто больше пользи странє пріносіт: русскаязичний валантьор, ілі патякающая на мовє Фаріон? Потім наведуть приклад Фінляндії (яка втратила у війні з СРСР 11% території), Ірландії (яка так і не спромоглася відібрати в англійців північну частину), Бельгії (котра знаходиться у стані напіврозпаду), Швейцарії (яка не уникла проблем з сепаратизмом) і розкажуть, як там чудово живеться з двома-трьома державними мовами (завбачливо оминувши діаметрально протилежний досвід країн Балтії та Білорусі). Врешті-решт дискусія або скочується до банальної сварки, або україномовним учасникам доводиться визнати, що їхня мова – то справа другорядна й неважлива і, як завжди, не на часі … Читати далі
Чому українці більше говорять українською мовою
Стаття політичного аналітика Євгена Воробйова в американському виданні Foreign Policy розповідає про зміни у використанні української мови в нашій країні на тлі збройної російської агресії 2014-2015 років.
Оригінал статті: Why Ukrainians Are Speaking More Ukrainian. Подаємо її переказ українською мовою близько до тексту оригінала. Єдине зауваження: під час читання може виникнути враження, що автор описує свої мрію про Україну, а не чинний стан речей.
Частка україномовних пісень в ефірі українських радіостанцій
Зробив ще одне дослідження на тему стану української мови. Цього разу проаналізував мову пісень на ТОП-10 українських радіостанціях.
Я проаналізував плейлисти десятки топових радіостанцій за будній день з 9:00 до 21:00. І отримав дані які свідчать що, в середньому за день, ви можете почути 7 українських пісень, 58 російських та 84 іншомовних. Українські пісні займають всього 4,81% радіо ефіру. На сімох радіостанціях з десяти домінують іншомовні пісні. Російські пісні домінують на трьох станціях (Радіо Шансон, Русскоє радіо, Наше радіо). Найбільше україномовних пісень можна почути на «Наше радіо», найменше на «Кісс ФМ». Читати далі
Частка української мови на книжковому ринку України
Хотів би поділитися з вами невеликим дослідженням, яке я зробив власноруч, про стан української мови на книжковому ринку України на прикладі однієї книгарні.
Дані за минулий рік свідчать про домінування української мови у книговидавництві, але, коли ми дивимося на полиці в книгарнях, ситуація виявляється зовсім іншою.
У зв’язку з відсутністю офіційних даних, я вирішив підрахувати частку україномовної літератури у книжковому ринку України. Для прикладу я взяв популярну і доволі типову інтернет-книгарню «Yakaboo.ua», в каталозі якої є можливість відфільтрувати книги за мовою та наявність книг у продажу.
Результати моїх підрахунків не претендують на стовідсоткову достовірність, але на основі них можна скласти уявлення про загальні мовні пропорції на ринку книги.
Інтерактивні версії:
Розподіл книг за мовою в українській книгарні
Кількість видань наявних у продажу
Мовний розподіл видань за розділами
І ще невеличкий бонус: україномовні ігри на Steam
22 травня – круглий стіл «Сучасна мовна політика України: теорія і практика»
Прес-анонс
КРУГЛИЙ СТІЛ «СУЧАСНА МОВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА»
22 травня о 16:30 відбудеться круглий стіл «Сучасна мовна політика України: теорія і практика» за участі науковців і громадських активістів.
Під час заходу обговорять такі питання: Чи справді питання мови не на часі через війну? Мова і патріотизм: хто такий «російськомовний патріот» і як пропагування цього образу впливає на мовне питання. Мова як запорука державності й елемент державної безпеки.
Учасники круглого столу:
– Лариса Масенко, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
– Орися Демська, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
– Тетяна Шептицька, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
– Максим Вакуленко, Український мовно-інформаційний фонд НАН України
– Анна Ющенко, ініціатива «Дріжджі»
– Максим Кобєлєв, портал мовної політики language-policy.info
– Оксана Левкова, громадський рух «Не будь байдужим!»
– Катерина Чепура, громадянський рух «Відсіч»
Модератор – Катерина Мельник, ГО «Український світ», аспірант кафедри загального і словянського мовознавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Місце проведення: Музей НаУКМА, вул. Г. Сковороди, 2.
Початок о 16:30.
Організатори круглого столу:
– кафедра загального і слов’янського мовознавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»
– ГО «Український світ», проект «Безкоштовні курси української мови».
Круглий стіл працюватиме в рамках Всеукраїнської конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Мовний простір слов’янського світу».
Контактна особа – Катерина Мельник: 0938147671