Архів категорії: Публікації

Тарас Марусик. Чиїми “молитвами” закон Колесніченка-Ківалова живе й перемагає

Опубліковано:

kk

Скандальний “мовний” закон Колісниченка-Ківалова був серед перших, скасованих Верховною Радою після Революції гідності – уже 23 лютого 2014. Однак він діє й досі.

Тодішній голова Верховної Ради та в.о. Президента України Олександр Турчинов просто взяв і не підписав ухвалений парламентом закон “Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про засади державної мовної політики”.

7 липня 2014 депутати звернулися до Конституційного суду з вимогою скасувати-таки закон Колісниченка-Ківалова. Термін для ухвалення рішення сплив у січні 2015, однак вердикту з питання, яке було серед пріоритетних, немає й досі.

Аналіз подій 2010-12 років засвідчує, що за “злочинного режиму” витримати цілеспрямований тиск державної машини на мовному фронті вдалося винятково “вулицею” та майже “підпільними” діями окремих активістів “у тилу ворога”. Ситуація після Революції гідності змінилася. Зник тиск “вулиці” – чого тиснути на владу, яка ніби вже проукраїнська? Однак її дії свідчать: у мовному питанні нова державна машина рухається тією самою дорогою, що накатали “папєрєдніки”. Читати далі

Східняки і українізація

Опубліковано:

5

Одне із важливих постреволюційних питань – класичне “Геть від Москви”. В тому числі й у мовнокультурному просторі. Особливо гостро, актуально це питання стоїть зараз на зросійщених територіях півдня і сходу України. І от що цікаво. Поки одні сидять і чекають, щоб їм сюди завезли українську мову – інші беруть і роблять це самі, переходячи на українську мову, створюючи україномовний простір як мінімум навколо себе.

З трьома такими “східняками”, які вирішили українізуватися, я й поговорив. Три різних міста, три різних людини, три різних стадії українізації. Але одна мета. Читати далі

Сергій Оснач. Мовна складова гібридної війни

Опубліковано:

original

Як не крути, а нинішня російсько-українська війна розпочалася саме через мову. Це незаперечний факт. Саме мовний фактор Росія використала як головний привід до агресії ― пояснивши її потребою захисту російськомовних громадян в Україні.

Можна скільки завгодно заперечувати це й доводити, що Росія могла б вигадати будь-який інший привід, щоб анексувати Крим та розпочати війну на Донбасі, або й узагалі зробити це без приводу, але вона використала саме цей привід. Отже, він був для Росії найбільш зручним та ефективним.

З початком російської збройної агресії та окупації українських територій стало очевидно, що сусідня Росія — це ворог України, а не дружня країна-партнер, як багато хто вважав раніше. Цей ворог не з’явився раптом нізвідки, а роками системно працював проти України: ставив на ключові посади в Україні своїх агентів впливу, підривав українську економіку, розвалював військо, підпорядковував собі український бізнес та інформаційні канали, сіяв серед українців розбрат. Особливих зусиль Росія доклала до інспірації в Україні «мовного конфлікту», яким дуже ефективно скористалася. Читати далі

Юрій Шевчук про двомовність українців

Опубліковано:

Юрій Шевчук (Колумбійський університет, Нью-Йорк) в програмі ТБ “Київ” “Ранок по київськи” розповідає про витоки двомовності українців та які це матиме наслідки, а також про мовну політику в Україні.

Роман Матис про те, чи на часі мовна проблема в Україні

Опубліковано:

Роман Матис, засновник ініціативи “И так поймут”, яка бореться за права україномовних, пробує відповісти на питання “Чи на часі мовна проблема в Україні?” для круглого столу “Сучасна мовна політика України:теорія і практика”.

Мовознавець Юрій Шевчук в програмі “Вечір з Миколою Княжицьким”

Опубліковано:

Відеозапис програми “Вечір з Миколою Княжицьким” від 6 червня 2015 року з відомим американським мовознавцем-славістом Юрієм Шевчуком. Тема програми – мовна шизофренія на українському телебаченні.

 

Богдан Гаврилишин. Як нам позбутися комплексу меншовартості

Опубліковано:

havrylyshyn

Нещодавно відбулася церемонія вручення нагород для учасників конкурсу української мови Петра Яцика. Цей конкурс відбувається щорічно вже двадцять років поспіль. Десятки тисяч молодих людей пройшли цей конкурс. Усі добре знають українську мову. У незалежній Україні мовою навчання у початкових, середніх школах та вищих навчальних закладах стала українська мова. Абсолютна більшість людей віком до 50-ти років володіють українською мовою. Володіють нею і більшість старшого покоління.

Прикрим є факт, що у Києві, столиці незалежної держави України, єдиною державною мовою якої є українська, більшість людей спілкуються російською. Російська мова домінує у бізнесі, спорті та засобах масової інформації.

Якщо йдеш до ресторану, офіціанти починають спілкуватися російською. Читати далі

Тарас Марусик. Державна мовна політика в україні останнього десятиліття

Опубліковано:

Вадім Калєснічєнка

Після здобуття Україною незалежності мовна політика здійснювалася більше на папері, була декларативною. А, як відомо, відсутність цілеспрямованої мовної політики як важливої частини загальнонаціональної політики – це також політика. Єдиним важливим здобутком тих років стало підтвердження у новій Конституції України 1996 р. статусу державної для української мови і тлумачення цього статусу Конституційним судом України. Читати далі

Юрій Винничук. В окупації

Опубліковано:

vynnychuk_0

Звичайно, на фоні скандалу з заступником Авакова Чеботарем, який лише завдяки корупції міг нажити такі маєтки, на фоні того, що Міністерство юстиції закупило собі планшетів на вісім мільйонів гривень, будь-які нарікання на стан державної мови ідуть у тінь.

Подумаєш – мова! Ми ж пишаємося своїм інтернаціоналізмом. Та я не проти. Нехай буде інтернаціоналізм. Але куди мені подітися зі своєю українською мовою? Сидіти лише в Галичині?

У Києві ти говориш на касі чи в ресторані українською, але касирка або офіціант вперто не переходять на українську. Треба спеціально попросити, аби вони перейшли на твою мову. І не факт, що перейдуть. Хтось вимагає другої державної мови? Вона давно уже є. І називається вона УКРАЇНСЬКА. Ми з нашою українською опинилися на задвірках, і це вже дивує навіть іноземців. Читати далі

Дмитро Губенко: Чому в Україні бракує журналів українською

Опубліковано:

IMG_4847

Кожного разу, коли я буваю у країнах Балтії, обов’язково зазираю у місця продажу преси, щоб ще раз переконатися – це ж треба, у Латвії випускають сучасні та цікаві журнали латиською мовою для 1,2 мільйона латишів, а в Естонії – естонською для 900 000 естонців (звісно, у цих країнах є ще й численне російськомовне населення, проте воно здебільшого послуговується своїми окремими російськомовними ЗМІ). І це, виявляється, вигідно! Латиські та естонські журнали випускають цілком комерційні, а не державні видавництва. А от випускати журнали для понад 20 мільйонів україномовних українців невигідно.

Читати далі