Із січня 2017 року заступники голови Донецької облдержадміністрації, апарат, працівники райдержадміністрацій на Донеччині зобов’язані під час виконання посадових обов’язків використовувати українську мову.
Відповідне розпорядження підписав 10 січня керівник Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський, про що він написав на своїй Фейсбук-сторінці. Читати далі
Великий і дуже великий бізнес змушений витрачати великі і дуже великі кошти на локалізацію своїх товарів і послуг, щоб просунути їх на ринках інших країн і з часом заробляти ще більше. Локалізація – це адаптація продукції до особливостей культури споживання певної країни, в якій виробних має намір вести свій бізнес. Вона зазвичай передбачає маркетингове, технічне і мовне удосконалення товару або послуги. Досконалість не знає меж, але має свою ціну. Виробник із радістю сприймає те, що кілька країн мають однакові технічні стандарти, спілкуються однією мовою, бо це дає змогу економити. Локалізував для ринку країни А – продаєш на ринках країни Б, В, Г і навіть Д. Мультинаціональні корпорації тому й стали гігантами на ринку, що рахували кожну копійку і заощаджували, де могли.
Однак, питання не лише в грошах. Для українського ринку товарів та послуг локалізація українською мовою – питання не лише ціни, але й права та гідності україномовного споживача. Чому саме так, спробуємо вияснити у Романа Матиса засновника та керівника ініціативи захисту прав україномовних “И так поймут”. Ініціативна група “И так поймут” функціонує з практичною метою, вона закликає звертатися до підприємців, які ведуть бізнес в Україні, з проханням вести мовний супровід свого бізнесу українською. Читати далі
Виступ професора Павла Гриценка на засіданні Конституційного Суду України
Президент футбольної команди “Баварія” Улі Хьонесс вводить нові санкції для легіонерів. Про це повідомляє “Футбол 24“
“У роздягальні “Баварії” повинні говорити по-німецьки. Мова об’єднує групу. У протилежному випадку команда ділиться на окремі угрупування. Легіонери повинні інтегруватись з клубом та іншими гравцями. Якщо іноземці не вчитимуть німецьку, то платитимуть штрафи. Усе просто”, – цитує Bild Хьонесса. Читати далі
Українські мапи: https://drive.google.com/open?id=0B95056DOCPDMUUNJeFBOaEJxNGc
Кожна влада в Україні, без винятку, – особливо нинішня, – вірила і вірить в тимчасовість національного відродження. Нині національним силам віддано так багато спокусливого поля політичної діяльности, що згорнути цю діяльність мирним чином вже неможливо. Звісно, що політика держави не є національною. Вона є космополітичною. Національні сили провокативно використовуються, – правда, у тих напрямах, які не є визначальними для долі держави. Але національні сили розширюють і активізують свою діяльність. Наче мухи в рідкому сиропі, – не розуміючи ані своєї перспективи, ані причини, яка заважає їм рухатися. Національні сили повірили, або ж незабаром повірять, у свій успіх. Аґресивний росийськомовний космополітично–олігарічний истеблішмент разом з поступовою і активною росийськомовною громадою не уявляє свого життя в українській Україні і просто біологічно не може допустити якоїсь справжньої, не–опереткової українізації життя. Як тільки сьогоднішня влада збагне, що національні сили досягнули критичої межі зростання, вона почне діяти. Тоді наступить чергова українська різня. Націоналізм зостане фізично вирізаний ще нинішньою космополітичною владою.
Можна–би цьому зарадити у суспільстві, тотально налаштованому проти Ро́сиї і проти „русского мира“. Соціологічні опитування свідчать, що приблизно половина населення не відчуває ворожості ані щодо Москаля в Україні, ані щодо Ро́сийської федерації. Щодо московської мови, знову‑ж більшість її шанує і навіть дозволяє собі нею послуговуватися. Щодо культури… наприклад, нинішній прокурор регулярно відвідує московськомовні забави на кшталт 95‑го кварталу. Населення теж пускає солодкі соки хтивости від російськомовних вистав. То я не певний, як воно буде. Якийсь ідіот запустив, а иньший ідіот дозволив поширити у телевізорі звабний заклик пити горілку „Гетьман“. Звучить воно так „Чи є у нас майбутнє“ (?!)
Заклади харчування, магазини та інші суб’єкти господарювання зобов’язані обслуговувати споживача державною мовою.
Про це йдеться у роз’ясненні Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Якщо споживач не надавав згоди працівникам суб’єкта господарювання спілкуватись з ним російською мовою, то обслуговування недержавною мовою є неправомірним. Джерелами доказів можуть бути записи споживачів у Книзі відгуків і пропозицій та відповіді суб’єктів господарювання на такі записи. Читати далі
А відсутність мовної політики – теж політика.
Нещодавно українців, яких щиро переймає доля української мови, приємно здивувала новина – Конституційний Суд, попри довге зволікання, все-таки почав розглядати подання народних депутатів щодо визнання неконституційним Закону України “Про засади державної мовної політики”, який в народі охрестили законом Колесніченка-Ківалова. Про те, що могло вплинути на таке рішення КС, про негативні наслідки цього закону і те, чому його так боїться підписати влада, – спілкуємося з журналістом, громадським діячем, заступником голови Координаційної ради з питань застосування української мови у всіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури Тарасом Марусиком.
– Пане Тарасе, чому Конституційний Суд, попри довге зволікання, все-таки вирішив розглянути подання 57 народних депутатів щодо закону Ківалова-Колесніченка? Читати далі
13 грудня Конституційний суд України продовжив розгляд справи щодо конституційності сумновідомого закону «Про засади державної мовної політики». Усне слухання, у формі якого розгляд тривав цілий день, «вмістило» виступи судді-доповідача Ігоря Сліденка, суб’єктів права на конституційне подання Олега Бондарчука та Ірини Фаріон, експертів Павла Гриценка, Сергія Головатого і Тараса Марусика. Нижче – виступ останнього на засіданні КСУ.
Читати далі